Новодолинське на Одещині: село, яке вижило завдяки сусідам-привидам

Ключові моменти:

• Новодолинське заснували німецькі колоністи у 1906 році.
• Село прийняло мешканців кількох сусідніх сіл, що зникли.
• Жителі власноруч будують спортзал, криницю та облаштовують село.
• У Новодолинському є безкоштовний відкритий літній басейн.

У Новодолинському журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва побачила село, яке тримається не лише завдяки роботі громади, а передусім завдяки самим мешканцям.

Тут люди гуртуються, щоб будувати храм і спортзал, облаштовувати парк, відновлювати криниці та навіть перетворити паркан навколо стадіону на 300-метрову вишиванку.

Ми поговорили з місцевими жителями й дізналася, як Новодолинське стало своєрідним «спадкоємцем» сусідніх сіл, що поступово спорожніли або зовсім зникли з карти.

Помилка на сімдесят років

Село Новодолинське є центром Новодолинського старостату, до складу якого входять села Підгірне, Олексіївка, Булатівка, Новоукраїнка та Плачинда. Це село розташоване за тридцять кілометрів від селища Буджак, і розвивалося воно та й зараз живе за рахунок міграції людей із сусідніх сіл.

Багато часу новодолинці вважали, що їхнє село було засноване в 1834 році. У 2019-му навіть гучно відсвяткували 185-річчя, на яке запросили увесь колишній Тарутинський район.

Але пізніше село відвідала делегація нащадків німців-колоністів – його засновників. Саме вони привезли документ, який повністю змінив історію. Це була купча на дві тисячі десятин землі саме тієї території, де зараз знаходиться Новодолинське.

З неї стало відомо, що у 1906 році німці, які мешкали в Тарутиному (нині Бессарабське), придбали цю землю для розвитку сільського господарства. Десять родин переїхали сюди з Тарутиного, звели будинки, згодом до них доєдналися інші. Землю поділили по 25 соток кожній родині.

Оскільки усі вони переїхали з Тарутиного, над назвою не мудрили – назвали Новотарутиним. Отже виходить, що село помолоділо аж на 72 роки – цьогоріч йому виповниться 120 років. Новодолинським воно стало в рамках декомунізації 2024-го.

У Буджацькій громаді Новодолинське називають і Кантемір – від річки Кантемір, що протікає посеред села.

На жаль, останні роки були посушливими, тож вона майже висохла. До 1940 року – масового переселення німців з Бессарабії – вони встигли побудувати католицьку церкву, церковну школу, млин, олійницю, кузню, слюсарні майстерні, амбари тощо.

Села, що стали привидами

Після Другої світової війни в селі запрацював колгосп «Дружба», що існує й зараз. Тут побудували клуб, школу, хлібопекарню, стадіон, дитсадок. Завдяки швидкому розвитку в Новодолинське почали переїжджати люди із сусідніх сіл Зелена Долина, Булатівка, Плачинда, Олексіївка.

В результаті цієї міграції з мапи зникло село Зелена Долина. На черзі Плачинда, що перетворилося на безлюдний привид, Булатівка, в якій зараз мешкає лише один старенький, та Олексіївка – тут живуть батько з сином, Степан і Петро Марашлеці.

Багато молдаван переїхало в Новодолинське із села Фрумушика, яке теж зникло з мапи (зараз там відбудований туристично-етнографічний комплекс Фрумушика-Нова). Ще тримається Новоукраїнка, в якій мешкають не більше двадцяти людей. Отже, можна сказати, що Новодолинське розвинулося завдяки селам, які перетворилися на привиди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Чотири дими над селом: як доживає свій вік Акулинівка на Одещині

«Не чекаємо, коли влада вирішить проблеми села»

Понад п’ятнадцять років керує селом Юрій Бакарогло.

– Люди в нас працьовиті та ініціативні, тож не чекають, коли влада вирішить проблеми села. Багато років ми не мали церкви. Десять років тому новодолинці вирішили побудувати храм. Створили ініціативну групу, зібрали гроші, знайшли інвесторів і розпочали будівництво. Тепер на пагорбі височіє храм на честь Георгія Переможця, – розповідає Юрій Бакарогло.

Кілька років тому встановили дзвіницю, де є і фамільні дзвони, з вигравіруваними прізвищами людей, які їх купували. Наразі залишилися внутрішні роботи, триває збір коштів на іконостас.

– До війни ми побудували мости через річку, проклали дорогу до цвинтаря, облаштували парк, дитячі майданчики, обладнали стадіон тренажерами. Зараз триває будівництво – у школі немає спортзалу, тож вирішили його побудувати самі. Частину грошей дав уродженець села, частину зібрали і частину додає громада. Це буде тренажерна зала і спортзал разом, – ділиться планами староста.

Між Новодолинським та сусіднім Підгірним (відстань – два кілометри) було джерело, яке повністю висохло. Люди жалілися, що ніде поїти худобу. Працівники комунального господарства почали шукати природні джерела. Так виникла ідея на одному з джерел зробити криницю: скинулися на кільця та розпочали будівництво.

– Голова громади обіцяв будматеріали для облаштування біля криниці зони відпочинку. До речі, саме на території нашого старостату працює щоліта наметовий дитячий табір «Скінія» і саме новодолинці обладнали це місце, – із гордістю розповідає Юрій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як у громаді на Одещині кожна гривня людей перетворюється на три: досвід Буджака

Єдине село, що має власний басейн

А ще Новодолинське – єдине село в колишньому Тарутинському районі, яке має відкритий літній басейн, де будь-хто може поплавати безкоштовно. Побудували його працівники комунального підприємства «Господар», що обслуговує 13 сіл. Очолює його Віталій Беженар.

Минулого року на свердловині встановили сонячні панелі. Кожного року працівники висаджують двісті дерев, багато квітів. Налагодили вивіз сміття, допомагають мешканцям заготовляти сіно для худоби. Нещодавно встановили альтанки в парку. За словами Віталія Беженаря, комунальники багато роблять для села, але дуже не вистачає робочих рук.

Створили 300-метрову вишиванку

Десь зо десять років тому навколо стадіону встановили кам’яний паркан. Коли його пофарбували, жителям спало на думку намалювати на ньому візерунки з вишиванки. Так у селі з’явилася трьохсотметрова вишиванка. До цієї роботи доєдналися педагоги й учні гімназії – вчителі вирізали трафарети візерунків, а діти по них розмалювали паркан. Саме після цього Свято Вишиванки стало головним святом села – з парадом, спортивними заходами, концертом та національними стравами, – на яке приїздять з усієї округи.

– Ми святкуємо всі свята – українські, болгарські, молдавські, – розповідає Парасковія Жигун, директорка клубу. – Багато проводимо патріотичних заходів, благодійних ярмарків на підтримку ЗСУ. Влітку провели ярмарок на підтримку бригади, де служить наш Олександр Погонець. Нещодавно Сашко був у відпустці і вручив нам Подяку від його командування за допомогу. Також вітаємо наших стареньких з ювілеями. Приходимо зі старостою, даруємо подарунки, квіти – їм дуже приємна така увага.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
У селах на Одещині закрили школи й садки: як сьогодні виживають Червоне та Єлизаветівка

Привітали подругу і стали колективом

Є в селі і вокальний колектив. Почалося все просто: зібралися якось жінки і вирішили привітати подругу, яка працює в їдальні, її улюбленою піснею. Прийшли з квітами та співом: «Надоїло нам, бабам, корови доїти. Догоджати своїм хлопцям і борщі варити…».

Музичний подарунок так усім сподобався, що дівчата незабаром виступили зі шлягером на концерті. Так з’явився колектив «Кантемірочка», який в цьому році відсвяткував десятиріччя. Учасниці колективу – жінки «сорок плюс» різних професій: вчителі, кухарі, працівниці культури, сільгосппідприємства. Доєдналися і двоє чоловіків – Михайло Жуковський і Максим Димітрічак. Співають народні пісні – українські, болгарські, молдавські, гагаузькі.

Троє першачків із чотирьох сіл

У цьому році в гімназії навчаються 86 учнів, а в перший клас пішло усього троє першачків. Хоча тут вчаться діти з чотирьох сіл – Вознесенівки, Червоного, Підгірного і Новодолинського. Школа має укриття, генератори, все необхідне. Рік тому тут відкрили клас безпеки.

На школі встановлено чотири меморіальні дошки загиблим на війні захисникам – випускникам гімназії.

– У цьому році наш Ілля Ротар став переможцем обласних змагань з легкої атлетики. А співачка Софія Бордан перемогла в обласному конкурсі «Барви Одещини». У нас талановиті діти. Але випускники дев’ятого класу майже всі пішли вчитися в Євгенівський ліцей – вони не поїхали в місто, адже батьки не хочуть їх відпускати на навчання через обстріли, – розповідає Вікторія Мотол, виконувачка обов’язків директора гімназії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Три назви та одна дитина за рік: як живе село Ярове на Одещині

Є надія

В Новодолинському ФАПі наразі триває косметичний ремонт. Його проводить медсестра сімейної медицини Наталія Янчева разом із чоловіком.

– Буджацький центр первинної медицини надав нам фарбу, усе необхідне, ось, попросила чоловіка допомогти, – каже Наталія.

У ФАПі є процедурна, оглядова, невеличка аптека, обладнання для надання медичної допомоги. Двічі на тиждень проводить прийом лікар сімейної медицини Олександр Козаченко.

– Цей рік у нас врожайний, – хвалиться Наталія. – Народилися чотири малюки, а ще в село повернулися дві родини з дітками до рочку. Отже, є надія.

Довідка ОЖ

• У Новодолинському мешкає близько 600 мешканців.
• За національним складом у селі найбільше українців, також є болгари, молдавани, гагаузи.
• В селі працюють старостат, сільгосппідприємство, ФАП, клуб, гімназія, дитсадок, п’ять крамниць, п’ять дитячих майданчиків, хлібопекарня, млин, олійниця.
• Ходять рейсові автобуси в Бессарабське і Одесу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Вихователів більше, ніж дітей: чому на Одещині зникають дитячі садки