Ніна Караванська: одеситка, яка пройшла табори заради прав людини і не зламалась

Ключові моменти:

• Ніна Караванська — співзасновниця Української Гельсінської групи та правозахисниця з Одеси
• Вчена-мікробіологиня, яка свідомо пожертвувала науковою кар’єрою заради прав людини
• Засуджена до 6 років таборів і 3 років заслання за правозахисну діяльність
• Її пам’ять і сьогодні зберігається в культурному просторі Одеси

Історія Ніни Караванської — це не абстрактна біографія з підручника, а задокументований досвід людини, яка жила й діяла в умовах радянських репресій. Вона була безпосередньою учасницею правозахисного руху в Одесі, працювала з конкретними фактами порушень прав людини й відповідала за їх передачу за межі СРСР.

Пам’яті одеситки Ніни Караванської

31 січня 1926 року в Одесі народилася Ніна Антонівна Караванська (до шлюбу Строката) — видатна українська дисидентка, мікробіологиня, імунологиня, правозахисниця, співзасновниця Української Гельсінської групи.

Закінчила Одеський університет (1950, з відзнакою), захистила кандидатську дисертацію з мікробіології (1953). Авторка близько 23 наукових праць з клінічної мікробіології та імунології. Працювала доцентом Одеського медичного інституту. Володіла українською, англійською, німецькою, польською та румунською мовами.

З 1967 року — дружина Святослава Караванського. З другої половини 1960-х активно долучилася до правозахисного руху. 9 листопада 1976 року стала співзасновницею УГГ, відповідала за збір і передачу інформації про порушення прав людини в Одеській області.

Арештована 30 квітня 1980 року. У червні 1981 року засуджена до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання. Покарання відбувала в Мордовії та на засланні в Красноярському краї. Звільнена достроково 7 серпня 1987 року.

У 1988 році разом із чоловіком емігрувала до США (Дентон, Техас), де продовжувала правозахисну діяльність.

Померла 2 серпня 1998 року.

У Музеї-кав’ярні «Стара Одеса» зберігається рідкісний примірник прижиттєвого видання поезій Святослава Караванського «Сутичка з тайфуном» (1980, «Смолоскип», Нью-Йорк – Балтимор – Торонто) зі світлинами подружжя. Серед віршів — присвята дружині:

Коли на суд віків та внуків 
Збереться наша вся сім’я. 
І колом слова та науки 
Тихенько зайдеш ти і я.

Там, знай, хвалитись буде кожен: 
― Я те зробив… 
― Я те сказав… 

Ти ж мовиш просто: 
― В час безбожний 
Душі моєї враг не взяв!..

Раніше ми розповідали про перейменування вулиці Буніна в Одесі на честь Ніни Строкатої (Караванської): Від Буніна до Строкатої: чому Одеса змінила назву центральної вулиці (відео).

А сусідню з нею вулицю Жуковського перейменували на честь її чоловіка: Чому вулицю Жуковського в Одесі перейменували на Караванського (відео)

Фото авторки