Нікому не потрібні: які проблеми у сім’ї переселенців, втративших документи під завалами в Маріуполі

Що робити, коли чиновники не чують

Мати й син зібрались в дорогу нашвидкуруч, прихопивши з собою лише деякі документи. Нічого більше не брали, бо вирушали у невідому дорогу, яку здебільшого долали пішки. Дякуючи добрим людям, які зустрічалися на шляху і підвозили їх, автостопом добралися до Бердянська. Там, на автозаправці, разом із такими ж переселенцями, чекали троє діб. Потім за ними приїхали представники Червоного Хреста. Людей забрали сорок два автобуси. Евакуювали до Запоріжжя, куди прибули 1 квітня.

Як розповідає Олена, в автобусі представники Червоного Хреста складали списки евакуйованих. Однак сьогодні цих списків немає.

У Запоріжжі людей розмістили у дитячих садочках, нагодували, а потім відправили потягом до Львова. Звідти мати із сином переїхали до міста Первомайськ. Про те, щоб виїхати з рідної України за кордон, Олена й думати не хотіла. Син Віталій потребував лікування, адже має захворювання, яке вимагає постійного приймання ліків, консультацій та профілактики. А коли лікарі запропонували залишитися в стаціонарі у Миколаєві, Олена відмовилася.

— Ми тільки-но вибралися із пекла, а нам знову пропонують під обстріли. Син і так постраждав від війни. Тому вирішили їхати в Балту. А в Балті сину дали статус ВПО, але без виплат, посилаючись на те, що у Віталія прописка первомайська. Як нам жити, якщо наші документи залишилися під завалами Маріуполя, а чиновники нас не чують? — з таким криком душі звернулася до видання «Одеське життя» переселенка із Маріуполя Олена Цукерман.

Відповіді є, а результатів — нуль

Двадцятитрирічний син Олени Цукерман має другу групу інвалідності. Однак пенсію він не отримує, бо, як сказали у Пенсійному фонді, йому не вистачає трьох місяців до страхового стажу. Тож запропонували купити цей стаж — це виходить майже 9500 гривень.

— А де брати кошти? – запитує пані Олена.

На що жити, якщо жінка отримує дві тисячі гривень як ВПО, а син не отримує нічого? Документів, що він на початок війни був у Маріуполі, немає, на відміну від мами, яка має підтвердження того, що працювала в Маріуполі. Є тільки рецепт на ліки від лікаря. Зберігся паспорт, свідоцтво про народження. Все інше – під завалами.

На початок війни Віталій не працював, бо, внаслідок травми, звільнився і жив під маминою опікою.

У Балті знайти роботу жінка не могла, а сьогодні вже неможливо й залишити сина без нагляду, бо його стан значно погіршився. Наразі Віталій Цукерман знаходиться на лікуванні в одній з одеських лікарень.

– Я шукала допомоги у різних інстанціях. Зверталась до представництва Червоного хреста, до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської військової адміністрації, до Подільської адміністрації, Запорізького Департаменту соцзахисту, у Бердянськ — щоб надали списки евакуйованих, до Запорізької обласної організації Червоного Хреста, Уповноваженого з прав людини тощо. Та всі тільки відписувалися. Реальних дій немає. Пишуть і один на одного перекладають нашу справу. А у нас, крім цих двох тисяч гривень, немає доходів. Як жити далі? — бідкається пані Олена.

Коли скрізь все вибухає, про папірці не думаєш

У переписці пані Олени з державними структурами всі посилаються на той факт, що Віталій прописаний у Первомайську — там, де немає бойових дій. А документів, які б підтверджували факт його проживання у Маріуполі на момент воєнних дій, немає. Те, що в Олени є відео їхньої евакуації, яке вона надавала чиновникам, чомусь до уваги не береться.

– Хіба я могла під шаленим ворожим вогнем думати про те, що потрібно бігти в лікарню, щоб забрати синову медичну картку від сімейного лікаря? – запитує жінка. – Там було пекло! У нас не залишилось ні води, ні їжі. Навкруги нас завалювалися будинки. Чи до картки нам було?

Наразі пані Олена не може довести, що на початок війни її син перебував разом з нею у Маріуполі і там же проходив курс лікування. А без доказів сім’я залишається без засобів до існування – не вистачає грошей ні на лікування Віталія, ні на прожиття обох. Добре, що люди, які прихистили їх у Балті, грошей за житло з переселенців не беруть.

Просто нікому не потрібні

Олена прагне брати активну участь у житті спільноти ВПО Балтщини. Інформує людей про гуманітарну допомогу, скидаючи посилання у групу ВПО. А також допомагає порадами, якщо хтось цього потребує.

— Люди мені багато допомагали, коли я не знала до кого звернутися, де шукати правди. Тож тепер я так само хочу допомогти кожному, хто пережив те пекло, яке влаштували загарбники у містах і селах, — каже пані Олена.

Вона тримає постійний зв’язок із радою переселенців, зокрема, з її головою Марією Шевченко.

— Пані Марія знає нашу історію, переймається нею і давала мені слушні поради, за що я їй щиро вдячна. Чиновники ж, складається враження, просто не хочуть цим займатись. Кругом — глуха стіна. Ніхто не чує нас, переселенців. Нікому ми не потрібні, окрім як самі собі.

Що можна зробити?

Щоб посприяти родині у вирішенні цієї проблеми, ми звернулися до юристки Балтського Бюро правової допомоги Каріни Кучмій, яка безкоштовно допомагає новим мешканцям громади.

Поради від юриста:

• Якщо є свідки (має бути не менше 2 осіб), вони мають надати нотаріально завірені підтвердження того, що знають цю особу, і що ця особа дійсно проживала в Маріуполі на початку війни (це може бути лікар, сусід або хтось із знайомих).
• Потрібно звернутися до Центру надання адміністративних послуг або органу соціального захисту для призначення соціальної допомоги на проживання для ВПО, подати заяву та документи, які є: трудову книжку, рецепт від лікаря, показати відеозапис евакуації — там, де видно сина, надати фотографії, які б підтверджували те, що він дійсно проживав у Маріуполі.
• Якщо ЦНАП відмовляє в призначенні допомоги, обов’язково взяти письмову відмову (із зазначенням підстав — чому саме відмовляють).
• За наявності письмової відмови із зазначенням підстав, можна звертатися до суду і встановлювати факт проживання в судовому порядку. Для цього потрібно буде надати всі наявні документи, покази свідків (нотаріально завірені), підтверджуючі фото, відео, довідки з лікарні тощо. Тобто, будь-які докази, що могли б підтвердити факт проживання сина в Маріуполі.
• Щодо медичної картки: оскільки зараз всі данні зберігаються і в електронному варіанті, можна подати запит до Міністерства  охорони здоров’я, або до лікаря, який лікував сина, — можливо, його дані є в електронній системі Health24, і він міг би надати копії медичної картки.

За більш детальною інформацією і практичною допомогою в оформленні необхідних запитів Каріна Кучмій запросила Олену звернутися на особистому прийомі.

* Для ВПО послуги адвоката безкоштовні, особи з інвалідністю 2 групи звільняються від сплати судового збору.