Навкруги одеського Старокінного ринку: «Все, що треба!» і один недолік (фоторепортаж)

Правильно розкладений товар

Ніхто ніколи не питає: ну що можна нового навкруги Старокінки побачити? Бо вона, хоча й стара-стара, а все ж завжди нова.

От так, від товару до товару, пройшлись ми навесні, надивилися-наслухалися, а тепер, у жовтні, зовсім незнайомі штучки побачили, знов усього наслухалися.

І перше, що почула (до речі, під спів півня), було таке: «Та тут же є все, що треба». Продавчиня у відповідь голосно відповіла: «А ви шукали те, чого не треба? Таке теж знайдеться!».

Боже, хоч не вимикай диктофона, не ховай фотоапарата!.. Які фрази, які колоритні люди поспішають від товару до товару, розглядують, задають купу питань, торгуються (це ще один великий плюс Старокінки), знайомляться…

А ті написи поруч з товаром! «Руками не тіскать!»… Ну де ви таке ще прочитаєте?

Звісно ж, товар розкладений так, що перед вами — готова інсталяція. Як довелось почути від одного з продавців:

— У нас товар завжди розкладений правильно!

— А це як?

— А це по-одеськи!

Ну звісно ж: це коли стару вазу прикрасили моністами в три ряди, а лялька бозна-якого року народження обклали срібними виделками…

Ця трохи містична Старокінка

Звісно, звісно, все починається з тваринок. І от як пройти повз цих лапусиків, аби не придивитись, не помилуватись! Якби ж то тільки помилуватись!.. Це ж майже «закон» Старокінки: ви зовсім не збиралася купувати кошеня, а як побачили красеня-пухнастика, то не змогли пройти повз…

До речі, стосується не тільки кошенят чи песиків, а й всього іншого!

Моя знайома на Старокінці буває дуже часто, каже, що це для неї — психотерапія, особливо під час війни. Так от, аби обійти спокусу прикупити хоч що-небудь, перестала брати з собою гроші. Ну а як ще встояти?!

А от моя подруга якось загубила свою срібляну сережку. Дуже переживала, бо ж улюблена, ще й пам’ять… Через декілька місяців знайшла таку саму у продажу. Де? Звісно, на Старокінному! З того часу каже про Старокінку: «Вона містична!».

Може, й містична — у самому доброму сенсі…

Бо ж скільки про неї не розказуй — тут треба побувати. Як в музеї побуту — великому, розкішному, який розкинувся навкруги головного ринку на багато вулиць Молдаванки.

І як довелось почути, у Старокінки є тільки один недолік у вихідні: торгувати починають і закінчують дуже рано. Не встигаєш все побачити, отримати необхідний заряд позитиву й надивуватись досхочу.

Тому, мабуть, в наступну суботу-неділю багато хто знов і знов поспішає насолодитися інсталяціями навкруги Старокінного ринку. Бо ж якщо про одеський колорит — то це ж саме те!..

Фото: Марія Котова