Мозаїчні зупинки Одещини: шедеври соцарту потребують реставрації та захисту

Таких мистецьких пам’яток монументального соцреалізму, створених у 1960-1980 роках, в період активного будівництва автошляхів, залишилося ще багато. Знаходяться зупинки у занедбаному стані, деякі руйнуються. У нашаруванні бруду і рекламних проспектів буває важко розгледіти сюжет мозаїчних панно. Та попри це, монументальне декоративно-прикладне мистецтво, яке, окрім естетичного значення, має просвітницький характер, вражає творчо-філософським задумом невідомих художників. 

«Партизани» соцарту

Авторами мозаїчних панно на будівлях та зупинках, велика частина яких сьогодні потребує реставрації, здебільшого були українські художники, так звані шестидесятники — творчі революціонери. «Партизани» від культури виступали на захист національної мови, свободи художньої творчості, проти русифікації, тому не «вписувалися» в офіційну радянську культуру. Не маючи офіційних замовлень та прагнучи творчої свободи, митці проявляли її там, куди не могла дотягтися цензура, — насамперед, в оформленні автобусних зупинок. 

У Любашівці, неподалік автобану Одеса — Київ, зупинка вражає своїм мозаїчним панно, майстерно витвореним за козацькими мотивами. Мабуть, на Одещині не відшукається подібного шедевра соцарту в українському стилі. Невідомий митець шматочками смальти передав віковічну боротьбу українців за землю та волю. Автобусна зупинка перебуває у більш-менш пристойному стані, але перекриття вже перегнило, частково відлущується мозаїка.

Неподалік села Солтанівка Зеленогірської громади автозупинка, оздоблена виключно у національному стилі, фактично зруйнована. І залишилася лише на фото.       

Розгледіти прекрасне у буденному

Десятки прекрасних зразків «спадщини радянського періоду» можна побачити на трасі від Кривого Озера до Балти та у багатьох населених пунктах півночі Одещини. У той період нашої історії з неугодними митцями та їх творами обходилися жорстоко. Наприклад, вітраж «Шевченко. Мати» у Київському університеті авторства художниці-дисидентки Алли Горської визнали ідеологічно ворожим і розбили ще 1964-го. А торік її ж мозаїка «Дерево життя» була знищена у Маріуполі внаслідок російської військової агресії проти України.

Сьогодні невідомо, хто відповідає за збереження цих монументальних споруд, але ці твори мистецтва можуть стати об’єктами туристичного паломництва. Залишилося лише привести їх до ладу.

— Мозаїка автобусних зупинок – унікальне мистецьке явище, яке давало можливість митцям проявити творчу свободу, протистояти ідеологічній цензурі. Це був своєрідний радянський стріт-арт. Вважаю, що необхідно вжити заходів для реставрації та консервації цих творів мистецтва. Мистецтва, яке, на мою думку, вже ніколи не відновиться, — каже професорка Дрогобицького державного педагогічного університету імені Франка Олена Бистрова.

Читайте також:

• У Тарутиному хочуть закрити ліцей де навчають важливим професіям
• Цілюще джерело та парк «Шипота» на Одещині потребують захисту від вандалів
• Як шестиразовий чемпіон світу навчав боротьбі в Ананьєві та які успіхи мають борці зараз