Чому Україна ризикує втратити докази міжнародного екологічного злочину
Ключові моменти:
У південному Причорномор’ї є запах, який неможливо сплутати ні з чим іншим. Це запах важкого мазуту – густого, липкого і жирного, який прилипає до пальців, до підошви, до трави, до кожного уламка мушлі. Він не схожий на природні смоли чи темні водорості після шторму. Це запах техногенної катастрофи, яку Чорне море намагається стерпіти вже майже рік.
Але виник парадокс: на узбережжі постійно знаходять залишки мазуту, а в офіційних документах відповідальних органів – усе «в межах норми». Як так виходить, розбиралося «Одеське життя».
У грудні 2024 року в Керченській протоці під час шторму сталося пошкодження російських танкерів «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239». Велика кількість мазуту – важкої фракції нафтопродуктів – потрапила у Чорне та Азовське моря. Через масштабний розлив так званий «голова» тимчасово окупованого Криму Сергій Аксьонов підписав «указ» про запровадження режиму надзвичайної техногенної ситуації регіонального характеру. Про загрозу забруднення екосистеми також попереджало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
У січні 2025 року The Washington Post опублікував статтю, в якій експерти назвали інцидент екологічною катастрофою та масштабною шкодою довкіллю. Руйнування двох нафтових танкерів у Керченській протоці могло спричинити розлив від 2 500 до 4 500 тонн паливного мазуту, за даними Greenpeace Ukraine. Це призвело до забруднення десятків кілометрів узбережжя окупованого Криму, Краснодарського краю, а також Одещини, та масової загибелі риб, дельфінів, молюсків і птахів. За оцінкою Міндовкілля, площа забруднення водної поверхні сумарно сягала 1000 квадратних кілометрів. Навіть російські екологи визнавали – подія є безпрецедентною і однією з найсерйозніших екологічних катастроф у регіоні за останні десятиліття.
Водночас у Greenpeace Ukraine заявили, що наслідки екологічної катастрофи мали бути негайно ліквідовані, чого російська окупаційна влада не зробила, а самій катастрофі можна було б запобігти, якби не використовувалися застарілі річкові танкери, що належать Росії та входять у її «тіньовий флот».
Як зазначав російський еколог Сергій Данилов-Данильян, якого цитував WP, аварія сталася за участю танкерів класу «річка-море». За його словами, компанія не мала права використовувати судна, які мали бути списані ще 20 років тому. Ба більше, судна класу «річка-море» взагалі не слід випускати в зимову морську навігацію.
Міжнародне морське право розглядає масштабне техногенне забруднення моря як порушення, за яке держава може нести міжнародну відповідальність. Конвенція ООН з морського права (UNCLOS) зобовʼязує держави запобігати, зменшувати та контролювати забруднення морського середовища, а Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден (MARPOL) встановлює конкретні вимоги щодо запобігання розливам нафти з суден та реагування на них.
Водночас ключовою умовою залишається наявність повноцінної доказової бази, яка підтверджує джерело забруднення, його масштаб і завдану шкоду екосистемам. І може здатися, що у випадку розливу мазуту з російських танкерів доказів достатньо. Втім, чи дійсно це так?
Про те, що для Одеського регіону загроз немає, 10 січня 2025 року в ефірі телемарафону заявила міністерка Світлана Гринчук. «9 січня о 4:00 ранку супутником було зафіксовано додаткову пляму протяжністю 450 кв.км, розбиту на кілька плям. Ми зробили моделювання на основі супутникових знімків, щоб подивитися, як це забруднення може рухатися приблизно на тиждень наперед. На сьогодні ми бачимо, що загрози для Одеського узбережжя немає».
Але про те, що мазут починає рухатися в бік Одеси, одразу забили на сполох екологи. Мазут поводиться інакше, ніж поверхневі нафтові плями. Він тоне, осідає на дно, змішується з піском і мулом, формує донні відкладення і стає невидимим для поверхневого моніторингу. За зміни фізико-хімічних умов води або під час штормів такі відкладення можуть руйнуватися та знову підніматися, утворюючи вторинні забруднення.
За даними ГО «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ), супутники Sentinel-1 та Sentinel-2 фіксували безперервні шлейфи мазутного забруднення з грудня 2024 до осені 2025 року. Темні «коридори» забруднення рухалися на північ, у бік українського узбережжя, долаючи понад 600 кілометрів.
На пересипі між лиманами Шагани та Алібей, у зоні Національного природного парку «Тузловські лимани», згустки мазуту вперше почали масово з’являтися в кінці січня 2025 року. Про це на своїй сторінці у Фейсбуку написав Іван Русєв, еколог та керівник наукового відділу парку. Після штормів мазут винесло на піщаний пересип біля рекреаційної зони «Катранка», поблизу Дунайського біосферного заповідника.
Тузловські лимани часто сприймаються як відокремлені водойми, однак насправді це прибережна система, фактично частина єдиного морського середовища. Від Чорного моря лимани відділяє лише вузький піщаний пересип – подекуди завширшки кілька десятків метрів. Як пояснює Іван Русєв, під час штормів цей бар’єр розмивається, морська вода проникає в лимани, і якщо будуть шторми з півночі чи заходу в бік моря, то ця вода повернеться назад разом із забрудненням.
Саме тому виявлення мазуту в Тузловських лиманах є не локальною, а прибережно-морською проблемою і свідчить про те, що забруднення вже дісталося узбережжя Одещини.
За кілька днів після перших знахідок працівники парку провели чергове обстеження піщаного пересипу біля західної частини лиманів Джантшейський та Сасик. Там знову виявили викиди мазуту: фракції розміром від 0,5 до 5 см лежали на відстані 30-50 метрів від урізу морської води.
24 червня 2025 року науковці парку оглянули пересип і зафіксували згустки мазуту на ділянці завдовжки близько шести кілометрів пересипу. Знахідки сфотографували, відзняли на відео та прив’язали до геолокацій у GIS-системі. Тобто вже йшлося про системні повторні викиди. Тим паче, як виявило «Одеське життя», лимани були не єдиною точкою, де знайшли мазут після аварії, – їх було щонайменше девʼять (детальніше про це – нижче).
Якби надалі державним органам вдалося довести, що це – мазут з російських танкерів, то в України були б докази чергового злочину РФ проти нашої екології. Але, як показало наше розслідування, зробленого може бути недостатньо.
Як не вдається зафіксувати докази, ілюструє такий випадок. 10 січня 2025 року на сторінці Нацпарку «Тузловські лимани» з’явилася інформація про птаха, забрудненого мазутом. Його направили на дослідження в Одесу – до Державної установи «Український науковий центр екології моря» (надалі по тексту УкрНЦЕМ – прим.ред.), щоб встановити зв’язок із забрудненням Чорного моря після аварії російських танкерів.
Однак, за словами Івана Русєва, в.о. директора Центру Віктор Коморін відмовився прийняти зразок на дослідження, «побоюючись пташиного грипу». Труп птаха перенаправили до ветеринарної лікарні у Білгороді-Дністровському, яка своєю чергою його утилізувала.
Історія повторилася і з викидами важких фракцій мазуту в районі пересипу. Працівники парку відносили зразки мазуту до УкрНЦЕМ, але там їх знову не прийняли.
У результаті матеріали не були досліджені, і їхній вміст залишився невизначеним. У фахівців парку це викликає занепокоєння, адже без офіційних лабораторних аналізів складно встановити походження речовини або її потенційний вплив на екосистему.
У відповіді на наш інформаційний запит УкрНЦЕМ наголосив, що є науково-дослідною бюджетною установою і здійснює моніторинг лише в межах затверджених програм. Центр зазначив, що не є органом державного нагляду, не здійснює адміністративного реагування і не має безумовного обовʼязку приймати та досліджувати зразки, відібрані поза офіційними планами.
Бюджетна установа УкрНЦЕМ відповіла, що в разі аварійних забруднень проби мають відбирати і передавати на аналізи «уповноважені державні органи», але кого вона має на увазі – з відповіді не зрозуміло. Передача зразків іншими суб’єктами допускається лише за дотримання встановлених процедур, наявності договорів та фінансування, заявили в УкрНЦЕМ.
З такою позицією не згодна директорка Нацпарку «Тузловські лимани» Ірина Вихристюк. «Цей інститут так і називається – екології моря», – наголошує вона і зазначає, що УкрНЦЕМ має сертифіковану лабораторію. Вони мають здійснювати дослідження всього, що є в морі і впливає на екосистему. На її думку, бездіяльність інституту може свідчити про ознаки саботажу, що і призвело до втрати даних, які могли б додати до майбутніх позовів до Росії щодо завданої шкоди довкіллю.
Зазначимо, що відповідь УкрНЦЕМ на інформаційний запит «Одеського життя» суперечить їхнім коментарям іншим медіа. Зокрема, в.о. директора Віктор Коморін у розмові з NGL.media зазначав, що у звʼязку з аварією російських танкерів, Центр щотижня здійснює моніторинг рівня забруднення морської води біля Одеси. Також він наголошував на необхідності постійних перевірок, особливо після штормів.
«…Ця вода потраплятиме у прибережні зони, тому слід постійно перевіряти рівень забруднення. Ми це робимо щотижня біля Одеси», – цитує Коморіна NGL.media.
Офіційна відповідь регіональної Держекоінспекції (надалі ДЕІ – ред.) на запит «Одеського життя» містить перелік лише трьох точок, де здійснювався регулярний моніторинг морської води в Одеській області: це пляжі «Фонтанка», «Ланжерон» і «Золотий берег». Ці три локації були визначені для моніторингу за результатами засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації 27 січня 2025 року.
Відтоді й по листопад 2025-го там здійснювалося щотижневе обстеження на предмет імовірного забруднення мазутом і відбір проб води. Перевищень гранично допустимої концентрації нафтопродуктів у воді на цих трьох точках ДЕІ не фіксувала.
У тій самій відповіді редакції інспекція зазначила, що знайшла фракції мазуту на девʼяти локаціях, однак не уточнила, де саме. Відібрані зразки фракцій мазуту з піску на цих локаціях ДЕІ направила до УкрНЦЕМ для подальшого аналізу. Про результати інспекція не розповіла.
Очільник Одеського відокремленого підрозділу ГО «Національний екологічний центр України» Владислав Балінський, який також є науковим співробітником парку «Тузловські лимани», пояснює, що такі результати не відображають повної картини, адже важкі фракції мазуту накопичуються переважно в донних відкладах. Для їхнього виявлення потрібні глибинні проби та аналіз дна, яких ДЕІ не проводить. Крім того, чинні методики не охоплюють аналіз важких фракцій мазуту, а інспекція не має повноважень їх оновлювати.
В результаті система моніторингу фіксує стан окремих міських пляжів, але не моря, морського дна і узбережжя області загалом.
Офіційне розслідування і можливі проблеми з доказами
За процедурою у разі подібної аварії правоохоронці мають відкрити кримінальне провадження, і таке провадження зареєстрували ще 20 грудня 2024 року, повідомляли NGL.media. Як розповіли виданню в Офісі генпрокурора, справу розслідує поліція Запорізької області під процесуальним керівництвом Мелітопольської окружної прокуратури. У рамках провадження, відкритого за статтею 243 Кримінального кодексу «Забруднення моря», збитки для України оцінюють у 493,5 млн дол. США.
Як з’ясувало «Одеське життя», капітану «Волгонефть-212» Леоніду Волегову вже заочно повідомлено про підозру. Відповідний документ був надрукований в «Урядовому кур’єрі» 30 травня 2025 року. «Одеське життя» відправило запит до прокуратури та поліції, щоб дізнатися про поточний перебіг справи, на момент публікації відповідь ще не надійшла.
Однак навіть попри те, що офіційне розслідування таки розпочате, екологи переживають через недостатньо комплексну фіксацію наслідків аварії.
«Якщо йдеться про забруднення морського середовища нафтопродуктами внаслідок аварії російських танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» у Керченській протоці, проблема полягає в тому, що жоден державний орган і жодна наукова інституція не проводили комплексних досліджень», – у розмові з «Одеським життям» коментує Олена Кравченко, виконавча директорка Міжнародної благодійної організації «Екологія. Право. Людина» (надалі ЕПЛ – прим.ред.), яка спеціалізується на правовому захисті довкілля, документуванні екологічних порушень і супроводі справ у національних та міжнародних інстанціях.
Для подальших міжнародних процесів щодо збитків, завданих довкіллю, зазвичай потрібні протоколи відбору проб, офіційні лабораторні аналізи, карти дрейфу забруднень, акти фіксації загиблої фауни та хімічні характеристики речовин.
Коли ж екологи спробували самі віддати зразки мазуту на аналізи, то не змогли знайти лабораторію, яка б їх прийняла.
«В Україні ми не змогли знайти лабораторію, яка погодилася б узяти ці зразки під протокол і акт, навіть попри те, що їх відбирали разом із працівниками Національного природного парку «Тузловські лимани», з дирекцією та службою охорони, з дотриманням усіх процедур і за наявності свідків», – говорить Кравченко.
У випадку з мазутом зразки відбиралися вже на узбережжі, де речовина змішана з піском та ґрунтом. Через це лабораторії не можуть визначити марку нафтопродукту і довести його походження.
У результаті значна частина даних щодо мазутного забруднення не формується або збирається фрагментарно й охоплює лише окремі ділянки узбережжя. Так виникає ризик втрати повноцінної доказової бази міжнародного екологічного злочину.
Ситуацію ускладнює те, що жоден орган в Україні не відповідає за системний моніторинг стану довкілля, тобто збереження фонових даних, які дозволяють порівняти стан екосистем до та після забруднення. За словами Олени Кравченко, це ключова річ у міжнародних процесах.
Без таких доказів міжнародні суди часто визнають справи неналежно підготовленими. Прикладом є компенсаційна комісія ООН після війни в Кувейті, де до розгляду прийняли лише 6% екологічних кейсів.
«Решту визнали неналежними саме через відсутність фонових проб і неможливість довести стан довкілля «до» події», – пояснює виконавча директорка ЕПЛ.
Щоб мінімізувати наслідки забруднення та створити реальний механізм реагування, необхідно якнайшвидше виконати кілька ключових кроків, наголошує Владислав Балінський.
По-перше, супутниковий моніторинг має бути офіційно інтегрований у державну систему реагування. Використання радарних і оптичних даних Sentinel-1/2 повинно стати стандартом, а не опцією. Моделі прогнозування мають враховувати, що мазут може осідати на дні, знову спливати під час штормів і змішуватися з піском та мулом, маскуючись під звичайний ґрунт, хоча насправді залишається забрудненням. Для цього необхідно оновити методики, які застосовують УкрНЦЕМ та інші структури, з урахуванням реальної поведінки важких нафтопродуктів і перевірити їх за участю незалежних експертів.
По-друге, слід розробити і затвердити чіткий алгоритм дій для громад і обʼєктів природно-заповідного фонду: хто, коли і як збирає мазут у прибережній зоні, як він пакується, транспортується та утилізується, які ресурси та фінансування для цього передбачені.
По-третє, необхідно створити постійно діючий координаційний майданчик за участю Міндовкілля, ДЕІ, ДСНС, наукових установ та природоохоронних громадських організацій з відкритими даними та прозорим обміном інформацією.
Наразі ж, попри те, що певні дії відповідальними службами та прокуратурою проводяться, системна та комплексна робота не налагоджена, а парки та екологи опиняються перед глухою стіною, намагаючись зафіксувати і дослідити забруднення через місцеві лабораторії.
Мазут на узбережжі є – його фіксують науковці і працівники нацпарків. Але держава не формує повноцінної доказової бази. Частина зразків не досліджується, донні відклади залишаються поза моніторингом, а відповідальність розпорошується між установами.
Кожен втрачений місяць означає втрату доказів. І якщо Україна не змінить підхід до фіксації екологічних злочинів вже зараз, очевидна для суспільства катастрофа може так і залишитися юридично недоведеною.
Читайте також інші розслідування «Одеське життя»:
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Після удару російських дронів по енергооб'єкту у Болградському районі сталася трагедія. Під час відновлювальних робіт… Read More
В Одесі за короткий час сталися три трагедії – діти скоїли самогубство. Влада закликає посилити… Read More
Одеса отримала нові автобуси від Київщини, і частина вже вийшла на міські маршрути. Решта машин… Read More
23 лютого мешканці кількох будинків у Пересипському районі тимчасово залишилися без водопостачання. Через ремонт на… Read More
Попри тривалі відключення електроенергії, одесити отримують більші платіжки за світло. Чому так відбувається, хто відповідає… Read More
Тамара Хміадашвілі працювала з провідними майстрами кіно, створювала культові стрічки та виховала не одне покоління… Read More
