Наприкінці минулого село Понятівка Роздільнянської громади відзначило свій 220-й день народження. Адже історія його розпочалася у листопаді 1804 року – саме тоді з’явилася перша писемна згадка про це поселення.
Селом же воно стало 1821-го, коли граф Понятовський збудував кам’яну однопрестольну православну церкву святого Йосипа Обручника, пізніше перейменовану на честь Святого великомученика Дмитра Солунського.
Ми ж розповімо про двох відомих в Україні жителів цього села з багатовіковими козацькими традиціями: Сергія Рахубенка та Євгена Вагнера.
У Понятівці 1905 року народився відомий краєзнавець Сергій Рахубенко. Започаткований ним Ясенівський краєзнавчий музей Зеленогірської громади носить його ім’я.
Дослідник української давнини – нащадок чорноморського козака Павла Рахуби та туркені Фатіми Абази, які облюбували цей край в середині XVIII століття. Батько майбутнього історика Кирило був церковним старостою, а ази науки хлопчина опановував у церковно-приходській школі. Ще тоді малий Сергійко захопився дослідженням старовини, тому вступив до Одеського педагогічного інституту вчитися на історика.
Молодий педагог працював директором Бецилівської школи Роздільнянського району,1925-го почав активно займатися туристсько-краєзнавчою роботою зі школярами. Саме він відкрив поховання кіммерійців і скіфів та численні поселення давніх землеробів. Знахідки поповнили експозиції Одеського археологічного музею.
Згодом Сергій Рахубенко перебрався на Ширяївщину – він змушений був ховатися від репресій через дворянське походження дружини, графині Ганни Потоцької. Працював директором школи в Олександрівці, де неподалік віднайшов старослов’янське поселення.
З початком війни історик Рахубенко пішов на фронт, де воював артилеристом-розвідником.
Після перемоги, 1947-го, родина Рахубенків перебралась у Ясенове Друге, де Сергій Кирилович повернувся до улюбленої справи – вчителювання. У 1960-му створив Ясенівський краєзнавчий музей. До 1983 року він викладав дітям історію та німецьку мову. І досліджував із ними рідний край. Саме під час цих досліджень було віднайдено сліди давніх поселенців, які обживали Надкодимщину починаючи з епохи мезоліту, 15 тисяч років до нашої ери.
І сьогодні всі екскурсії в музеї розпочинаються з розповіді про видатного краєзнавця, який відійшов у інший світ 1997 року.
У давнину привабила ця місцина і колоністів із Німеччини – вони заснували неподалік село Лангенберг («Довга гора»). Хоч село злилося згодом з повітовим містечком Понятівка, поселенці зберегли свій адміністративний устрій, школу та німецьке товариство.
Саме в родині колоністів у 1918 році народився майбутній академік Академії медичних наук СРСР Євген Вагнер, який закінчив лікувальний факультет Одеського державного медінституту.
З початком Другої світової війни лікар працював начальником хірургічного відділення евакуаційного шпиталю на Південно-Західному фронті. Проте за директивою Сталіна військового лікаря як німця відправили в табір у Казахстан. Тут Євген Вагнер жив у овочесховищі, спав на нарах та працював різноробом. Зі звільненням Одеси від фашистів зумів поновити свій медичний диплом та продовжити лікарську справу.
Його батько і брат, репресовані радянською владою, були розстріляні, а мати із сестрами 1944-го емігрували до Німеччини. Лише у 1990-х роках, вже будучи знаменитим хірургом, Євген Вагнер зміг зустрітися з родичами. Помер академік у 1998 році.
***
У Понятівці шанують своїх героїв і бережуть свою історію. Нині багато славних жителів села захищають Вітчизну від ворога.
Наприкінці ХІХ століття у Понятівці мешкали 1611 жителів, діяли православна церква, римо-католицький та єврейський молитовний будинки, у школі навчався 41 учень.
Тут працювали шість лавок, заїжджий двір, корчма, два парові млини, три вітряки та хлібна комора. Село було знамените своїм базаром та приваблювало негоціантів з багатьох куточків Одещини. Навіть власник пивного заводу «Ф. Енні та Ко» облаштував тут свої склади.
Цитата
Сергій Рахубенко: «Я прожив таке довге життя, тому що завжди в хвилину радості пам’ятав про хвилину горя і навпаки: в горі завжди знав, що настане хвилина радості – так влаштоване життя. Найгірше в житті – то відчай. А ще Господь подарував мені таке довге життя, щоб я впевнився: Бог є! І це не потребує жодних доказів!».
Читайте також:
Ринок нерухомості давно перестав бути сферою, де успіх залежить лише від кількості об'єктів та рекламного… Read More
На Одещині поліцейські затримали командира військової частини, який використовував підлеглих військовослужбовців та службову техніку для… Read More
Штаб-сержантка Ганна Сторожук із позивним Квітка добровільно пішла на фронт разом із чоловіком і загинула… Read More
У четвер, 30 липня, в Одесі та області очікується комфортна літня погода із мінливою хмарністю.… Read More
29 липня 2022 року Росія здійснила один із найстрашніших воєнних злочинів проти українських військовополонених. Минуло… Read More
Через затяжну посуху на річці Дністер склалася критична гідрологічна ситуація — рівень води опустився до… Read More
