Як ЗСУ бореться з ІПСО та захищається від фейків

Чому була прийнята комунікаційна стратегія ЗСУ

Головний спеціаліст управління стратегічних комунікацій апарату Головнокомандувача ЗСУ полковник Тарас Дзюба розказав, що ініціатором і рушійною силою створення документа Стратегії була Людмила Долгоновська. Вона довела його від ідеї до завершення.

Читайте також: Діти війни: як творчість допомагає пережити важкий досвід

Стратегія (концепція, доктрина) — це те, що з’явилося у нас в рамках переходу на стандарти НАТО. Комунікаційний план на рік в ЗСУ був завжди. З початку існування Збройних сил України було управління преси та інформації Міноборони, були відповідні служби зв’язків з громадськістю, прес-службою в ЗСУ, були свої відомчі ЗМІ. 

На рік затверджувався план стратегічних комунікацій. Туди входили взаємодія зі ЗМІ, заходи публічної дипломатії, інформаційно-психологічні операції, внутрішні комунікації. В особливий період його відпрацьовували на рік. З початком повномасштабного вторгнення планування в ручному режимі.

«Основна мета чітко визначена: це наша перемога, безумовно, над ворогом. Це вигнати ворога за межі України, відновити нашу територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, домогтися покарання всіх винних в воєнних злочинах і забезпечити гарантії безпеки», – сказав Тарас Дзюба. Якщо відбуваються обстріли, то більше надають перевагу, щоб висвітлити роботу протиповітряної оборони, відновленню енергетичної інфраструктури. «Щоб люди не відчували ніяких негараздів достатньо тривалий час», – відмітив Тарас Дзюба. «Наприклад, звільнили ми тут Київщину. Виникли питання Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Виникло питання воєнних злочинів. Відповідно, відразу були організовані заходи, щоб всьому світові все це показати. Щоб це ніхто не забув», – прокоментував Тарас Дзюба.

Щотижня йде коригуюча нарада. На засіданнях визначають, які основні теми, меседжі, напрями інформаційної політики в секторі безпеки і оборони, здійснюють в державі. Потім вибудовують підхід до роботи в ЗСУ. Тарас Дзюба вважає, що документ був необхідним. Аби всі комунікаційні структури армії працювали за єдиними принципами.  

Що включає нова концепція комунікацій

• визначає аудиторії комунікації, канали зовнішньої комунікації ЗСУ (всі офіційні ресурси ЗСУ). Якщо немає підтвердження інформації на офіційних ресурсах, тоді це майже стовідсотково дезінформація;
• пріоритетні напрямки комунікації ЗСУ на 2023 рік – армія продовжує давати відсіч збройній агресії рф. Напрямки: постійний вплив на ворога, інформування населення з метою консолідації, щоб не було панічних та депресивних настроїв;
• взаємодія з закордонними партнерами. Мета – не допустити послаблення підтримки України в протидії агресії ворога;
• моніторинг та оцінка реалізації;
• спроможності та ресурси;
• використання графічного стилю;
• рекомендації до ведення офіційних сторінок в соцмережах.

Як фейки впливають на інформаційну війну

«Якщо вам хтось каже, що ми виграли, або програли інформаційну війну, ви у нього можете запитати: а таку війну ми виграли, чи програли? Тому що не буває інформаційної війни без загальної війни. Все разом», – вважає Тарас Дзюба. На його думку, всі війни відбуваються так, що не можна розділити всі сфери. Мета інформаційних заходів така ж, як і у ЗСУ, у внутрішньої і зовнішньої політики. Мета одна – перемога.

Читайте також: Посилення покарання військовим: через що ухвалили закон і що це дасть

Фейки інколи є дуже ефективними, але дуже нетривалий в час. Тому що об’єктивність можна швидко перевірити. Поки фейк не спростували, він може зіграти певну роль.

Медіатренерка Світлана Бондар вважає, що люди до кінця не усвідомлюють наслідки інформаційних воєн. Коли прилітає ракета, ти бачиш наслідки руйнування.  Інформвійна і фейки мають накопичувальний характер, вони руйнують життя людей. 

«Те, що стало можливим це вторгнення і особливо 2014 рік – це теж наслідок  інформаційної війни», – вважає Світлана Бондар. Вона розказала, що в Криму і на Сході країни держава не робила нічого, щоб доносити до людей правдиву інформацію, аби вони не споживали контент з російського інформпростору. Це не стільки про мову, а про те, щоб бути у їхньому просторі, формувати їх картину світу. Ми дивуємося, як росіян змогли зазомбувати. Ворог так само діяв на наших громадян, які регулярно дивилися їх контент. Не тільки новини й політичні ток-шоу, а й серіали. 

Інформвійна тотальна. Вона ведеться з усіх боків. Розважальний контент теж сильно заангажований. Він працював на те, що ми сьогодні маємо. «Згадайте серіал «Кадети». Як захоплювалися дівчатка цими хлопчиками, які сьогодні зі зброєю вбивають наших людей на нашій території», – розказала медіатренерка. Вона відмітила, що роль чоловіка і жінки в серіалах чітко простежується. Жінка народжує сина заради Батьківщини, а потім він робить якийсь подвиг. Росіяни готові до цього, для них нормально жертвувати своєю дитиною заради держави. «На росію причому ніхто не нападав, вони відправляють своїх синів вбивати сусідів», – відзначила Світлана Бондар.

Читайте також: Яке місце України у геополітиці та що буде далі у російсько-українській війні

«Створення дезінформації – велика частина цієї війни і робить її можливою. Українське суспільство має бути готовим до будь-яких інформаційних атак. Інформаційний захист став частиною фізичного захисту. Тому суспільство хоче вчитися і вміти протистояти фейкам», – відмітила керівниця національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». 

Як захистити себе від фейків та ІПСО

Наразі фейки відрізнити важко, сьогодні вони максимально схожі на правду. І часто будуються на правдивій інформації. «Офіційна інформація не встигає, це нормально під час війни. Якщо ми говоримо про Ізраїль, то вони взагалі дивувалися на початку повномасштабного вторгнення, що ми викладали в якому місці, який був прильот. В них місцеве населення точно не виставляє таку інформацію. Про це інформує тільки офіційне керівництво», – розказала медіатренерка Світлана Бондар. Тим самим українці самі собі шкодять, коли поширюють інформацію, яку ворог міг і не дізнатися. 

Що треба знати про фейки:

• перевірити себе, наскільки емоційно ви відреагували. Фейки  створюють для того, аби викликати сильні емоції. Треба зупинити свою емоцію, порахувати до десяти;
• перевірити джерело (звідки дізнались новину). Знаючи, кому належить ЗМІ, або інтереси людини, ви можете зрозуміти, з якою метою створено це повідомлення;
• перевірити, чи допоможе Україні повідомлення в здобутті перемоги;
• перед поширенням знайти два-три надійних джерела, яким ви довіряєте. На жаль, з цим є проблема. Адже це перша війна, яка відбувається фактично онлайн. Часто офіційні джерела не встигають повідомити, йде затримка в інформуванні населення. А в суспільства виникає запит. І цей простір заповнюють фейки. Треба чекати, а не поширювати. Світлана Бондар вважає, що довіра до офіційних джерел підірвана. Інколи вони помиляються, або не повідомляють про якісь руйнування. Може скластися враження, що вони не розказують і всі інші відомості про війну;
• не поширюйте інформацію, яку ви дізналися першими, бо можна нашкодити. Нерозуміння не позбавляє відповідальності. «Треба ставити запитання: навіщо я хочу це публікувати», – пояснила Світлана Бондар.

Тарас Дзюба рекомендує:

• спиратися на життєвий досвід: вчора і позавчора ми довіряли ЗСУ, чому сьогодні має бути інакше?
• критичне мислення – сприймати інформацію з точки зору критика. Що не зрозуміло, або викликає сумнів, значить щось не те;
• коли інформація емоційна, то треба сприймати сам фактаж.

Валерія Ковтун вважає, що вчитися протистояти фейкам треба з пелюшок. На її думку, треба розвивати толерантність один до одного, вміння слухати. Бо агресивні люди дезорієнтовані. Інформаційна війна постійно використовує нові техніки, з’являються нові наративи та нові болі, які потім експлуатують пропагандисти. До прикладу, ворог розділяє українців на тих, хто залишився, і тих, хто виїхав. «Багато є дуже меседжів, які спеціально створені російськими дезінформаторами, покликані на те, щоб викликати відразу в людей одне до одного, агресію до тих, хто поїхав. Нібито, розділяючи українців на сорти, що пропаганда робила багато років. Спочатку вона ділила українців на захід і схід. Тепер вона ділить на тих, хто лишився і тих, хто поїхав», – пояснила Валерія Ковтун.

Вона також відмітила, що необхідно прокачувати свою медіаграмотність, розвивати критичне мислення, вивчати маніпуляції ворога, журналістські стандарти. Також: вчитися розуміти, як працюють соцмережі, як вони нами маніпулюють. 

Світлана Бондар нагадала, що в 2009 році «Телекритика» (Детектор медіа) провели опитування, як наші люди реагують на пропаганду. Для більшості українців це було архаїзмом. Ми тривалий час ставилися поблажливо до російської пропаганди. Часто не усвідомлювали, який накопичувальний ефект вона має. Нам здавалося, що в нас є імунітет.

Ольга Лопатюк

Читайте також:

• Під час війни зріс попит на ворожок та екстрасенсів
• Контрнаступ: яку зброю Україні обіцяють Західні країни