Комунальники Рені: прибирають місто, будують укріплення та «хрестять» техніку шампанським

Ключові моменти:

• Комунальники з Рені їздили на Донбас будувати укріплення для ЗСУ;
• Через війну підприємству бракує двірників і вантажників;
• Громада закупила трактори та іншу техніку для благоустрою;
• Навесні служба безкоштовно вивозить сміття та готує клумби.

Про роботу комунальної служби Рені розповів директор КП «ЖКС Ренійської міської ради» Андрій Мєдвєдік. Він пояснив, як підприємство працює під час війни, чому виник кадровий дефіцит і як комунальники допомагають будувати фортифікації для українських військових.

У громаді також діють місцеві програми благоустрою, завдяки яким у 2017–2023 роках закупили трактори з навісним обладнанням, екскаватори, бульдозери, грейдери та автовежу. Дані про техніку та організацію робіт надані Ренійською міською громадою і комунальним підприємством «ЖКС Ренійської міської ради», а також підтверджені під час розмов із працівниками підприємства.

Замість помаранчевих жилетів – сірий камуфляж

Якось місцевій владі Рені спало на думку дати двірникам два вихідних поспіль, щоб було як у всіх, – відпочинок у суботу та неділю. Але вчасно зупинилися, бо за 48 годин вулиці міста перетворювалися на декорації до фільму про втрачені цивілізації після апокаліпсису.

Саме тому 15 березня, у День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення – їх професійного свята, – ми щиро дякуємо нашим невтомним комунальникам. Це чудовий привід згадати: порядок у місті – це результат мозолів, терпіння та неймовірної любові до того, що робиш.

На війні як на війні: з колективу Ренійської житлово-комунальної служби пішли на фронт добровольці та мобілізовані. Тут вже є учасники бойових дій, що повернулися з фронту та працюють у тилу. Тут працевлаштовуються вимушені переселенці з районів бойових дій.

Вже тричі працівники цього комунального підприємства виїжджали у відрядження на Донбас, де брали участь у будівництві укріплень для ЗСУ.

Для своїх сміливців Ренійська громада виділяла з бюджету додаткові кошти – на одноразову грошову винагороду та витрати на відрядження. Крім цього, шився сірий спецодяг, бо звична помаранчева уніформа настільки яскрава, що її видно навіть із космосу, а на будівництві фортифікацій зайва увага ні до чого.

Бувало, будівники фортець із Рені потрапляли під обстріли, але, слава Богу, повернулися додому в повному складі.

Тракторів більше, ніж вантажників

– До широкомасштабної війни у ​​нас була черга на роботу, мешканці міста просилися вантажниками, двірниками, – розповідає директор комунальної організації «ЖКС Ренійської міської ради» Андрій Мєдвєдік. – Нині у нас гостра нестача кадрів, як, мабуть, на багатьох інших підприємствах. Двірників – лише п’ятдесят відсотків від штатного розкладу. Вантажників у місті залишилося троє, хоч на сім наших тракторів потрібна дюжина міцних чоловіків. Ні, я не скаржуся, я просто констатую стан справ. Але чистота має бути за будь-яких умов. Навіть якщо працювати доводиться «за себе і за того хлопця».

«Морське хрещення» на суші

Андрій Мєдвєдік стверджує, що багато громад Одещини можуть позаздрити технічному оснащенню комунальної служби Ренійської громади. У 2017-2023 роках за рахунок громади купувалась нова техніка – трактори з комплектами навісного обладнання: сім для міста, шість на села. Також придбали спецтехніку – бульдозери, екскаватори, грейдери, автовежу.

Вся ця техніка пройшла обряд «хрещення» – об диск колеса розбивалася пляшка шампанського. Обряд запозичили у моряків, які з давніх-давен і до наших днів при спуску судна на воду розбивають об його борт пляшку шампанського – на щасливе плавання.

Можливо, тому вся техніка – у чудовому стані? Ні, не тому: на запчастинах бюджет не економить, а трактористи так дорожать своїми «конячками», що щоранку натирають їх до блиску.

«І сміття зберемо, і лампочки поміняємо»

– У кожному селі Ренійської громади є трактор із навісним обладнанням, тракторист, електрик та два вантажники, і це дозволяє протягом року проводити всі необхідні роботи із санітарного очищення та благоустрою, – розповідає Андрій Мєдвєдік. – На такому тракторі можна і траншею викопати, якщо аварія на водопроводі, і сміття зібрати, завантажити його у свій причіп та вивезти на сміттєзвалище, а взимку – очистити дороги від снігу. Якщо у селі треба поміняти лампочки на опорах, приїжджає з Рені автовежа. Двічі на рік наш грейдер об’їжджає всі села, де упорядковує ґрунтові дороги. У нашій громаді працює одна добре оснащена комунальна служба, яку фінансує місцевий бюджет.

Без «білих манжетів» Пасхи не буває

Весна – гаряча пора для ЖКС. За традицією, до Великодня жителі громади намагаються навести на подвір’ях ідеальний порядок. А це – гори сухого листя, лози, гілок після обрізки виноградників та дерев, які жителі накопичують у певних місцях. Багато сміття збирається на цвинтарях – після того, як містяни упорядкують могили та прилеглу територію. Вже кілька років існує практика: все сміття, зібране після зими, комунальна служба вивозить безкоштовно.

Окремий весняний клопіт – квіти. Комунальники ставлять теплиці і починають вирощувати розсаду. Попри війну, на вулицях мають бути клумби. Бо краса – це теж зброя проти депресії та зневіри.

А ще у громаді є традиція «білих манжетів»: перед Пасхою мають бути побілені усі дерева та бордюри – щоб місто та села виглядали ошатно і святково. Декілька тонн вапна вже придбано.

Європа починається за містом Рені

Кожного ранку, о п’ятій годині, коли місто ще додивляється сни, двірники вже на постах. У кожного – п’ять кварталів і чотири години на ідеальну чистоту. А потім – спецзавдання. Це може бути не лише робота у паркових зонах, на околицях міста. Навесні двірники сміття збирають ще й за містом, уздовж дороги міжнародного значення М-15. Минулої весни від Державного кордону до Рені, а це кілька кілометрів, зібрали вісім причепів сміття.

Прикро, що деякі водії, які в ЄС і папірець бояться випустити з рук, перетинаючи кордон, раптом «забувають» про культуру.

Королеви ранку: чому ренійські двірники не поспішають на пенсію?

Ольга Зозуля та її енерджайзер-режим

Ольга Зозуля – людина-рух. Вона працює двірником в ЖКС ще з юності. Каже, одного разу пробувала перейти на іншу роботу, але швидко повернулася. Чому? Бо колектив у ЖКС такий рідний, що без нього ніяк.

Графік у Ольги – мрія для тих, хто любить встигати все: з п’ятої ранку до опівдня. Так, доводиться підриватися з ліжка о четвертій, зате після обіду Ольга перетворюється на справжню «фею-помічницю». Хтось просить підрізати виноградник, хтось – впорядкувати клумбу чи скопати город – вона завжди прийде на поміч.

– Я завжди працюю в дві-три зміни, – каже невтомна Ольга, яка має двох дітей.

Найбільше жінка чекає літа, коли треба опікуватись квітами, які вони з дівчатами пестять, поливають і прополюють. А ще Ольга – неофіційна «хранителька втрачених ключів» – від квартир, мопедів та бозна ще від чого. Вона завжди радо повертає «пропажу», якщо господар здогадається запитати двірника.

Наталія Погорєлова: вона дбає про місто, а чоловік – про неї

Наталія наводить «марафет» на вулицях рідного Рені вже 34 роки. У свої 62 вона могла б спокійно піти на пенсію, варити борщі та дивитися серіали, але каже відверто:

– Мені подобається моя робота! По-перше, керівництво до нас із великою повагою ставиться – і директор, і начальники дільниць, і дівчата з бухгалтерії. Якщо потрібна у чомусь допомога, завжди відгукнуться. По-друге, люди нам кажуть «дякую» – це теж приємно. За час роботи у мене ніколи ні з ким не було конфліктів. По-третє, двірник – він ніби господар на своїй ділянці. Моя ділянка специфічна, на ній є великий дитячий комплекс: зі скейт-парком, тренажерами, майданчиком для малюків. Якщо щось поламали, одразу повідомляю майстрам. Тут щодня знаходжу забуті іграшки. Складаю ляльок та ведмедиків на видне місце: згадають – повернуться та заберуть.

Звісно, втома дається взнаки, особливо восени та взимку, коли велике фізичне навантаження. Але в Наталії є надійний тил – чоловік. Поки вона дбає про місто, він дбає про неї: вдома завжди чекає гарячий обід. «Лягай, відпочивай, – каже він дружині, – тобі ж завтра знову о четвертій ранку до зірок вставати».

Читайте також: 

• Ековіник замість звичайного: у Рені тестують незнищенний інструмент
• Квіти замість сміття: як подружжя з Рені наводить лад біля свого будинку
• Як готуються до Великодня різні національності на Одещині