В гаю зелененькім соловейко щебече, Соловейко щебече; Там дівчина мила віночок пустила З барвіночку, з барвіночку. Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку, За миленьким, за миленьким...
Ще з дохристиянських часіву день літнього сонцестояння українці славлять прадавнього бога родючості, достатку, багатства та буйства природи, бога земних радощів – золотокудрого Купала. Він – один з символів річного циклу Сонця-Дажбога.
Цього дня на берегах річок, ставків, озер та струмків запалюються священні обрядові вогнища. Адже Вогонь і Вода мають містичну і очисну силу. Будучи головними природними стихіями на Землі, вони залишаються у міфології українців першоосновами буття.
У ніч на Івана Купала, за повір’ями, квітне папороть маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, неначе вогонь.
За багато століть прадавнє свято втратило свої загадкові та магічні властивості, але, злившись з народженням православного святого Іоанна Предтечі Хрестителя Господнього, воно набуло нового ритуального відтінку.
Осяяний купальським багаттям берег мальовничої річки Південний Буг завжди збирав численних шанувальників прадавніх традицій з Савранщини, Любашівщини, Балтщини, Березівщини, сусідніх сіл та містечок Миколаївщини священно-обрядовим дійством «Квітка папороті».
У 2017 році Савранський етно-фестиваль став незабутнім мистецько-театралізованим дійством.
Справжню магію щирого українського мистецтва дарували глядачам неперевершені хореографічні та вокальні колективи з Савранщини, Любашівщини, Березівщини тощо. Своїми виступами артисти наповнювали позитивним зарядом енергії кожного присутнього.
Коли небеса осяялися зорями, Купальське свято набуло казково-романтичного змісту. Журі визначило десять найкращих віночків, вибравши їх із сотні сплетених дівчатами, які кружляли у купальському хороводі. Потім рікою попливли дівочі віночки в пошуках судженого.
Дівчата пускали свої вінки на воду і дивилися: у який бік попливе, туди дівка заміж піде, а якщо потоне, то чекає розлука з милим: «…Пливи, віночку, за водою, пливе доля за тобою».
Вночі на березі прадавньої річки запалало величезне багаття — символ творця Сонця-Дажбога. Присутні перестрибували через багаття, щоб пройти обряд очищення вогнем, наситившись від благодатного вогню здоров’ям і силою.
За народним повір’ям, у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде цвіт, скарби, багатство, статок і здоров’я. Можливо, якомусь сміливцю і поталанило відшукати цей містичний скарб купальської ночі.
Нехай пощастить і вам, дорогі читачі «Одеського життя»! Нехай Господь подарує всім українцям мирне блакитне небо, золоті хлібні лани, добробут та здоров’я в кожну родину!
На знімках: Магія купальської ночі на Савранщині (2017 рік), фото автора
Сьогодні, 28 червня, розпочалася 856-та доба повномасштабної війни Росії проти України. Торецький напрямок залишається одним… Читати далі
У п'ятницю, 28 червня, у зв'язку з ремонтом дороги буде внесено зміни в рух тролейбусного… Читати далі
Доброго ранку всім нашим читачам! Новий день уже вступив у свої права, і, як завжди,… Читати далі
Одеський Привоз наприкінці червня: спека, людей багато. Покупці прицінюються, проклинають війну та спеку, не дуже… Читати далі
Що святкують в Україні та світі 28 червня. Історичні події, пам'ятні дати, народження відомих людей… Читати далі
Церковне свято сьогодні, 28 червня. Розповідаємо, пам'ять яких святих шанують православні віряни цього дня, в… Читати далі
