Коли розквітає квітка папороті: як на Савранщині Івана Купала святкували

Ще з дохристиянських часіву день літнього сонцестояння українці славлять прадавнього бога родючості, достатку, багатства та буйства природи, бога земних радощів – золотокудрого Купала. Він – один з символів річного циклу Сонця-Дажбога.

Крізь Вогонь та Воду

Цього дня на берегах річок, ставків, озер та струмків запалюються священні обрядові вогнища. Адже Вогонь і Вода мають містичну і очисну силу. Будучи головними природними стихіями на Землі, вони залишаються у міфології українців першоосновами буття.

У ніч на Івана Купала, за повір’ями, квітне папороть маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, неначе вогонь.

За багато століть прадавнє свято втратило свої загадкові та магічні властивості, але, злившись з народженням православного святого Іоанна Предтечі Хрестителя Господнього, воно набуло нового ритуального відтінку.

Осяяний купальським багаттям берег мальовничої річки Південний Буг завжди збирав численних шанувальників прадавніх традицій з Савранщини, Любашівщини, Балтщини, Березівщини, сусідніх сіл та містечок Миколаївщини священно-обрядовим дійством «Квітка папороті».

Як на Савранщині святкували

У 2017 році Савранський етно-фестиваль став незабутнім мистецько-театралізованим дійством.

Справжню магію щирого українського мистецтва дарували глядачам неперевершені хореографічні та вокальні колективи з Савранщини, Любашівщини, Березівщини тощо. Своїми виступами артисти наповнювали позитивним зарядом енергії кожного присутнього.

Коли небеса осяялися зорями, Купальське свято набуло казково-романтичного змісту. Журі визначило десять найкращих віночків, вибравши їх із сотні сплетених дівчатами, які кружляли у купальському хороводі. Потім рікою попливли дівочі віночки в пошуках судженого.

Дівчата пускали свої вінки на воду і дивилися: у який бік попливе, туди дівка заміж піде, а якщо потоне, то чекає розлука з милим: «…Пливи, віночку, за водою, пливе доля за тобою».

Вночі на березі прадавньої річки запалало величезне багаття — символ творця Сонця-Дажбога. Присутні перестрибували через багаття, щоб пройти обряд очищення вогнем, наситившись від благодатного вогню здоров’ям і силою.

За народним повір’ям, у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде цвіт, скарби, багатство, статок і здоров’я. Можливо, якомусь сміливцю і поталанило відшукати цей містичний скарб купальської ночі.

Нехай пощастить і вам, дорогі читачі «Одеського життя»! Нехай Господь подарує всім українцям мирне блакитне небо, золоті хлібні лани, добробут та здоров’я в кожну родину!

На знімках: Магія купальської ночі на Савранщині (2017 рік), фото автора