Як живе та про що мріє 24-річний ветеран війни з Любашівки

Переживши клінічну смерть й більше 60 операцій, мужній 24-річний юнак зараз опановує тренувальні протези. На залізні ноги фронтовика поставили у Львові.

Роман — уродженець села Косарівщина Сумської області. Свою долю з армією пов’язав задовго до повномасштабної російсько-української війни, встиг набути бойового досвіду в зоні проведення Операції об’єднаних сил на Донеччині. З 24 лютого 2022-го контрактник Мехур воював на Прибузькому напрямку. Наприкінці квітня бійці одеської мехбригади в запеклих боях мужньо обороняли місто-герой, не даючи ворогу прорватися в напрямку Одеси. Там юнака було важко поранено.

— Неподалік наших позицій розірвалась ворожа міна. Осколками мені перебило праву руку. Відчув нестерпний біль і у лівій ступні, а потім — у правій нозі. Від шокового болю втратив свідомість. Прийшовши до тями, почув стогін побратима, якось зумів витягнути його з поля бою, — поділився спогадами Роман.

Правицю йому ампутували в Миколаєві, а ноги, інфіковані через забруднення, — уже в Одесі. У критичні миті Романового життя поруч знаходилася його любляча подруга Валентина Романенко з Бобрика Другого Любашівської громади.

З матір’ю чотирьох дітей юнак познайомився ще 2020 року, покохавши на усе життя.

Коли трохи вичуняв, запропонував їй руку й серце. Молодят розписали прямо в Одеському військовому шпиталі.

Зараз Роман з Валентиною і дітьми дружньо живуть у селі.

Велику турботу про ветерана, скаліченого жорстокою війною, проявляють одеські волонтери. Вони регулярно надсилають необхідні ліки, подарували візок, біотуалет, дітям — ноутбуки, одяг і ще багато необхідного. Василь Заплітний — один з місцевих благодійників — подарував чоловікові вулик з бджолами і прагне зробити з нього справжнього пасічника. Також допоміг облаштувати під’їзд до подвір’я.

Читайте також:

• Сестри-швачки з Херсона шиють спорядження для військових в Любашівці
• Волонтери з Ананьївщини вже дев’ять років допомагають українським військовим