Зруйнована Одеса: що зробила росія з Політехом, медичним центром “Тарус” та житловим будинком (відео)

«Одеське життя» поговорило з постраждалими від ракетної атаки 14 червня і з’ясувало, яким є масштаб завданих їм збитків і хто допомагає людям справлятися з наслідками вибуху.

Бізнес-центр «Шевченківський»: клініка «Тарус»

Найбільше під час нічного обстрілу на проспекті Шевченка постраждав бізнес-центр «Шевченківський». Уламки ракети повністю пробили верхні поверхи будівлі, а вибухова хвиля не тільки вибила шибки, а й пошкодила опорні конструкції. Вранці 14 червня голова бюджетної комісії Одеської міськради Олексій Потапський заявив, що будинок швидше за все доведеться зносити.

У бізнес-центрі в тому числі знаходилася найстаріша одеська клініка лазерної корекції «Тарус». За словами її директора, Руслана Щипуна, за два місяці до вибуху компанія встигла відзначити своє 25-річчя. Після трагічної ночі приміщення клініки не підлягають відновленню, а 30% коштовного високоточного обладнання просто знищено.

«Після вибуху масштаб руйнувань був такий, що ми думали, нічого не вдасться зберегти. Шибки були вибиті, рами втиснуті, всередині валялося безліч осколків. Одна із внутрішніх стін просто «поїхала» на пів метра. В епіцентрі вибуху опинилася операційна, в якій пошкодило все обладнання – деякі прилади пролетіли 8-9 метрів, зараз вони не підлягають відновленню», – розповідає директор «Таруса» Руслан Щипун.

Навісні стелі в будівлі впали, а скляні та алюмінієві перегородки між кабінетами перетворилися на купи будівельного сміття. Більшість розбитих вікон вже закрили OSB-плитами, а медичне обладнання дістали з-під уламків за допомогою небайдужих одеситів.

«Нам дуже допомогли волонтери, які самі до нас прийшли й перші дні розгрібали сміття. Ми отримали величезну підтримку людей із сусідніх будинків. Одна дівчина принесла бутерброди, термос із чаєм. Худенькі дівчатка веслували це скло, щоб допомогти нам дістатися обладнання. Дуже дякую всім, хто нам допомагав», – каже Руслан Щипун.

Багато високоточних апаратів довелося відправити на експертизу, бо лікувати зір неякісним обладнанням просто небезпечно. Масштаб збитків «Таруса» дуже значний – деякі апарати тут коштували понад 100 000 євро. Але, попри те, що медтехніка була застрахована, отримати компенсацію за неї не вийде – страховка не покриває військові ризики. За словами Руслана Щипуна, офіційна влада також поки не зверталася до клініки з пропозицією про допомогу. Поки що «Тарусу» допомагають лише одесити та професійна спільнота.

«Один із колег, дуже шанований у місті офтальмолог, прийшов сюди та передав нам частину грошей, які він заробив, оперуючи бійців ЗСУ на лінії фронту. Він сказав: «Або ми всі разом випливемо, або ми всі разом потонемо», – зазначає Руслан Щипун.

Наразі клініка знайшла нове приміщення та планує відкритися вже 1 липня. Проте «Тарусу», за словами Руслана Щипуна, дуже потрібна допомога професіоналів – юристів та будівельників, а також волонтерів. Для збору фінансової допомоги клініка створила окремий сайт та обіцяє звітувати про кожну витрачену гривню.

Зараз завдання клініки – відновити хоча б лікувально-діагностичний прийом, оскільки багато пацієнтів мають складні захворювання (наприклад, захворювання очей, пов’язані з діабетом) і без допомоги лікарів можуть просто стратити зір.

Проспект Шевченка 4Б: ЖК «Бочки»

Неподалік бізнес-центру на проспекті Шевченка знаходиться ЖК «Бочки», який також значно постраждав від вибуху. За словами місцевих жителів, ударна хвиля пошкодила понад 100 із 200 квартир, які є тут, а ліфт в одному з під’їздів тепер не підлягає експлуатації.

Після ракетної атаки у дворі будинку була така кількість уламків, що місцевим жителям довелося самостійно вийти на суботник.

«Асфальт та газони були усіяні битим склом, дошками. Ми вийшли та все це прибирали. Навіть пилососом чистили, тому що у багатьох ще й тварини є, і з ними тут просто неможливо було гуляти», – розповідає т.в.о голови місцевого ОСББ Віктор Крис.

За словами чоловіка, у перші дні після вибуху місцевим мешканцям безкоштовно роздавали будматеріали, які могли б допомогти постраждалим захистити свої квартири.

«Багато організацій привезли сюди ДСП, ДВП, клей, рідкі цвяхи, молотки, пили, целофан – все, що могло хоча б на якийсь час прикрити порожнечі. Все це роздавали тут безоплатно. А зараз люди вже активно почали возити вікна. Десяток квартир вже їх ставлять», – наголошує Віктор Крис.

За словами чоловіка, міська влада обіцяла надати постраждалим фінансову допомогу. Тому зараз по квартирах ходять представники міськради та поліції, оцінюють масштаб збитків та складають акти. Крім того, гуманітарні організації обіцяють надати мешканцям одноразову допомогу у розмірі 6 660 гривень на особу. Однак поки що мешканці ліквідують наслідки власними силами. Хтось вже замовив нові склопакети, у когось віконні отвори досі затягнуті плівкою, а в якихось квартирах зовсім не ведеться ремонт.

«Не всі люди зараз живуть у цьому будинку: багато хто взагалі перебуває за кордоном, чи на фронті. Деякі квартири стоять порожні, і ніхто актів на них не оформляє. Але люди зараз почали приїжджати потихеньку. Я сподіваюся, що ми з усім цим впораємося», – зазначає Віктор Крис.

Одеський національний політехнічний університет

Одеський Політех також сильно постраждав від ракетного обстрілу 14 червня. За інформацією заступника проректора з адміністративно-господарської частини Дмитра Щербини, у 8 корпусах навчального закладу було пошкоджено 1782 вікна, 350 дверей, 1000 квадратних метрів вітража та 1800 квадратних метрів покрівлі. Вибухова хвиля «дістала» навіть ті будинки, які знаходились у глибині проспекту Шевченка. Найбільше постраждав 2-й навчальний корпус 1956 року.

«У 2-го корпусу вибуховою хвилею знесло дах, а перекриття там – так звана дранка – дерев’яні балки та глина. Якщо піде дощ, все це намокне й може просто впасти. Ми, звісно, що могли – зробили: тимчасово закрили дах плівкою», – каже Дмитро Щербина.

Вибухова хвиля також пошкодила внутрішні стіни та перегородки – деякі з них просто обвалилися, на інших видно значні тріщини. Постраждало й технічне обладнання.

«Кожний п’ятий комп’ютер перестав вмикатися. Я не знав, це вже комп’ютерники сказали, що материнські плати мають таку властивість – вони ламаються від сильної вібрації, в цьому випадку від вибуху», – пояснює Дмитро Щербина.

За словами співробітника ВНЗ, у перші дні після ракетної атаки допомагати університету прийшли студенти, їхні батьки та випускники.

«Ми розподіляли людей за комендантами корпусів по 10-25 осіб. Насамперед це було прибирання уламків. Ми вибивали залишки скла усім, чим могли, та іноді різали руки. Це були тонни уламків, які ми зносили у величезні контейнери – їх нам надала наша сміттєва компанія. Я вже збився, скільки таких контейнерів ми заповнили. Штук 7-10», – згадує заступник проректора з господарської частини.

Попередня сума шкоди, завданої університету, за словами Дмитра Щербини, становить не менше 150 мільйонів гривень. Міністерство освіти вже запросило звіт про збитки, але чи будуть вони відшкодовані повністю, доки ніхто не знає. Наразі університет збирає допомогу в рамках своєї Благодійної організації «Фонд «Наука та освіта XXI» і думає, як зберегти будівлю від подальших пошкоджень.

«Найбільша підлість у тому, що будівля вціліла, але вона не придатна для навчального процесу. З 1 вересня нам уже рекомендували виходити на очну форму навчання. Ми всі на це вже налаштувалися, бо діти цілих три роки навчалися онлайн. Але зараз ні про який навчальний процес не йдеться, наше завдання – зберегти будівлю від попадання вологи та подальшої руйнації, тому що попереду зима», – робить висновок Дмитро Щербина.

Читайте також: Працівники «Таврії В», які обгоріли на складі від ракетного удару по Одесі, поїхали лікуватися до Австрії.