Нині це Ніжинська вулиця неподалік Соборки. Так її знову назвали 1994 року. А до цього – 1828 року на честь греків-переселенців з українського міста Ніжин у Чернігівській області. А з 1920 до 1994 року це була вулиця Франца Мерінга. І навіть неважко здогадатися, ким він був. Звісно, німецьким комуністом.
Так звали одного з провідних німецьких марксистів (1849-29 січня 1918). «Шо, опять!?» – можна вигукнути, як той Вовк з мультика. Так, чимало вулиць в Одесі в роки «рад» носили імена німецьких «товаришів», які нині нам зовсім не товариші.
Ми з вами вже «пройшлися» вулицями Тельмана, Піка, Бебеля, Люксембург, Лібкнехта. Усі вони заражали все довкола комуністичною теорією свого земляка – Карла Маркса. І багато в чому сприяли тому, щоб вона просочилася з Німеччини до росії задовго до того, як сюди в опломбованому вагоні «просочився» Ленін з ідеєю жовтневої революції.
Марксизм у нашій колишній країні був засіяний у благодатний ґрунт і розквіт махровим кольором. За прикладом далеко ходити не треба. У 1928 році в сім’ї мого діда до синів Олександра та Петра додався ще один хлопчик – мій майбутній батько. Назвали його МАРКС. Так що автор цих рядків – Валерій Марксович – реальне підтвердження «повзучості», як виявилося, хибної «комуно-марксистської теорії». До речі, старостою моєї групи в Одеському інституті зв’язку (1971-1976) був чудовий хлопець із Черкас – Цапок Віктор Карлович. І його батька також назвали на честь Карла Макса.
Так ось, велику роль у поширенні марксизму зіграв німець Франц Мерінг – перший біограф Карла Маркса, якого Ленін ще в 1908 назвав «людиною, що вміє бути марксистом».
Мерінг брав активну участь у підготовці установчого з’їзду Компартії Німеччини. Він і дружив, і співпрацював із вищеназваними Бебелем та Лібкнехтом. А ще був одним із лідерів «Союзу Спартака» – знову-таки поряд з Розою Люксембург і Карлом Лібкнехтом, яким ми «перемивали кісточки» у попередній публікації про перейменування одеських вулиць.
До речі, точну дату смерті Франца Мерінга перед цим я вказав недарма і зовсім не для того, щоб ті, що прочитали ці рядки, згадуючи його, з сумом підняли в той день чарку. Просто мала місце ситуація дуже показова і суто трагічна. Дізнавшись 15 січня 1918 про загибель своїх друзів – Лібкнехта і Люксембург – Франц Мерінг важко захворів, зліг і рівно через два тижні помер.
Після розвалу СРСР вулиця ще три роки мала ім’я зовсім не «рідного» ні Одесі, зокрема, ні Україні взагалі німця. Акцентую: річ зовсім не в тому, що німець. Був в Україні до 2015 року ще один подібний топонім – провулок Франца Мерінга у Вінниці. Його перейменували на провулок Густава Брилінга (1867-1942). І, мабуть, правильно зробили. Ця людина – український історик та етнограф, багато років прожила у Вінниці, була одним із ініціаторів заснування та директором першого у Вінниці народного музею, пізніше – директором Вінницького історичного музею. Він автор спогадів про Голодомор 1932-1933 років у тому регіоні. За ці спогади він «загримів» у ГУЛАГ, звідки так і не повернувся…
Читайте також: Вулиця Ніжинська: адресні таблички в асортименті та навіть з помилками.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Через затримки в роботі Пенсійного фонду та велику кількість українців за кордоном владу просять подовжити… Read More
Польський журналіст Борис Тинка назвав одеський Привоз місцем, де найкраще відчувається справжній характер міста. У… Read More
“Укрзалізниця” запустила оновлений електропоїзд із кондиціонуванням, який курсуватиме за маршрутом Одеса – Вінниця та дозволить… Read More
Напередодні курортного сезону в Україні завершили основний етап ремонту доріг, зокрема ключових маршрутів, що ведуть… Read More
Від початку повномасштабної війни в Україні загинули 707 дітей, ще понад 2 500 отримали поранення… Read More
Попри початок курортного сезону, відвідування частини узбережжя Чорного моря залишається під забороною. Рятувальники та правоохоронці… Read More