Нині це Ніжинська вулиця неподалік Соборки. Так її знову назвали 1994 року. А до цього – 1828 року на честь греків-переселенців з українського міста Ніжин у Чернігівській області. А з 1920 до 1994 року це була вулиця Франца Мерінга. І навіть неважко здогадатися, ким він був. Звісно, німецьким комуністом.
Так звали одного з провідних німецьких марксистів (1849-29 січня 1918). «Шо, опять!?» – можна вигукнути, як той Вовк з мультика. Так, чимало вулиць в Одесі в роки «рад» носили імена німецьких «товаришів», які нині нам зовсім не товариші.
Ми з вами вже «пройшлися» вулицями Тельмана, Піка, Бебеля, Люксембург, Лібкнехта. Усі вони заражали все довкола комуністичною теорією свого земляка – Карла Маркса. І багато в чому сприяли тому, щоб вона просочилася з Німеччини до росії задовго до того, як сюди в опломбованому вагоні «просочився» Ленін з ідеєю жовтневої революції.
Марксизм у нашій колишній країні був засіяний у благодатний ґрунт і розквіт махровим кольором. За прикладом далеко ходити не треба. У 1928 році в сім’ї мого діда до синів Олександра та Петра додався ще один хлопчик – мій майбутній батько. Назвали його МАРКС. Так що автор цих рядків – Валерій Марксович – реальне підтвердження «повзучості», як виявилося, хибної «комуно-марксистської теорії». До речі, старостою моєї групи в Одеському інституті зв’язку (1971-1976) був чудовий хлопець із Черкас – Цапок Віктор Карлович. І його батька також назвали на честь Карла Макса.
Так ось, велику роль у поширенні марксизму зіграв німець Франц Мерінг – перший біограф Карла Маркса, якого Ленін ще в 1908 назвав «людиною, що вміє бути марксистом».
Мерінг брав активну участь у підготовці установчого з’їзду Компартії Німеччини. Він і дружив, і співпрацював із вищеназваними Бебелем та Лібкнехтом. А ще був одним із лідерів «Союзу Спартака» – знову-таки поряд з Розою Люксембург і Карлом Лібкнехтом, яким ми «перемивали кісточки» у попередній публікації про перейменування одеських вулиць.
До речі, точну дату смерті Франца Мерінга перед цим я вказав недарма і зовсім не для того, щоб ті, що прочитали ці рядки, згадуючи його, з сумом підняли в той день чарку. Просто мала місце ситуація дуже показова і суто трагічна. Дізнавшись 15 січня 1918 про загибель своїх друзів – Лібкнехта і Люксембург – Франц Мерінг важко захворів, зліг і рівно через два тижні помер.
Після розвалу СРСР вулиця ще три роки мала ім’я зовсім не «рідного» ні Одесі, зокрема, ні Україні взагалі німця. Акцентую: річ зовсім не в тому, що німець. Був в Україні до 2015 року ще один подібний топонім – провулок Франца Мерінга у Вінниці. Його перейменували на провулок Густава Брилінга (1867-1942). І, мабуть, правильно зробили. Ця людина – український історик та етнограф, багато років прожила у Вінниці, була одним із ініціаторів заснування та директором першого у Вінниці народного музею, пізніше – директором Вінницького історичного музею. Він автор спогадів про Голодомор 1932-1933 років у тому регіоні. За ці спогади він «загримів» у ГУЛАГ, звідки так і не повернувся…
Читайте також: Вулиця Ніжинська: адресні таблички в асортименті та навіть з помилками.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Вчені попереджають про наближення геомагнітного збурення, яке розпочнеться вже наприкінці цього тижня. Причиною стане вплив… Read More
У сучасному світі, де гаджети та комп’ютери стали невід’ємною частиною життя, стандартна перевірка зору за… Read More
Жителі Одеса вже відчувають подорожчання продуктів — залишки торішнього врожаю закінчуються, а новий ще не… Read More
Стара табличка стерлася, документів немає, а ви навіть не впевнені, хто похований поруч? Такі ситуації… Read More
В Одеському зоопарку новим директором став представник приватного сектору без відкритого конкурсу, що викликало занепокоєння… Read More
На вулиці Університетській в Одесі з’явилася незвична «служба безпеки» — ворона, яка, здається, уважно контролює… Read More