Статті

Як скіфи та чумаки до Причорномор’я товари перевозили та що везли назад

Степи Причорномор’я з незапам’ятних часів виконували також і транспортну роль. Крізь них скіфи, а потім чумаки свої товари перевозили. Деякі маршрути співпадають з нинішніми.

Коли Європа ще була заселена мезолітичними племенами, які харчувалися виключно здобиччю мисливства і рибальства, у нас активно розвивалися землеробсько-скотарські культури.

З IX по VII століття до нашої ери край колонізували племінні союзи войовничих кочівників кіммерійців, які згадуються в «Одіссеї» Гомера. Вправні вершники, озброєні мечами, молотами, бойовими луками, першими почали плавити залізо та розводити тварин.

Через кілька століть степи відвоювали скіфи. Безпосередньо між Бугом і Дністром селилися скіфи-орачі, які вирощували пшеницю, просо, горох, квасолю, цибулю, часник і коноплі. Землероби реалізовували вирощене в чорноморських грецьких поселеннях, доставляючи продукцію на своїх кибитках — прототипах чумацьких маж. Відомо, що половина всього зерна, яке споживали в Афінах, надходила зі Скіфії. Назад везли кераміку, ювелірні вироби та сіль.

Перші згадки про наявність самородної солі у Скіфії на узбережжі Чорного моря належать Геродоту.

Пам’ятають причорноморські степи сарматів, роксолан, римлян, готів, гунів, аварів, болгар, хазар, печенігів, половців, монголо-татар, литовців.

Стародавні транспортні шляхи

Шляхи транспортування солі зі скіфських часів до часів чумацьких промислів другої половини ХІХ століття залишалися незмінними та небезпечними. У південних степах на подорожніх чигала смертельна небезпека з боку кочівників, тому чумаки завжди тримали напоготові зброю.

Ще князь київський Мстислав Ізяславич (1125-1170), звертаючись до мандрівних купців і вояків, закликав боронити дороги від Києва до моря, бо «вже в нас і Грецьку путь відбирають, і Соляну, і Залозну…».

Торговельно-візницький промисел українців на землях Великого Степу зародився ще у XV столітті й був дуже поширеним і прибутковим. Чумацькі валки налічували сто і більше возів-маж, запряжених переважно бессарабськими волами полової масті з довгими рогами. До Причорномор’я та Криму чумаки везли збіжжя, кустарні вироби, дерево, дьоготь, тютюн, горілку тощо. В Україну — переважно сіль. На одному возі перевозили понад 60 пудів солі.

За виторг від однієї поїздки чумак міг побудувати добротну хату!

Тракти, якими мандрували чумаки, співпадали із стародавніми, відомими як Чорний, Кучманський, Волоський, Муравський і Солоний шляхи.

Читайте також:

Юрій Федорчук

Народився в селі Острожани Жашківського району Черкаської області. Свою трудову біографію розпочав у 1977 році рибалкою на підприємстві «Гірський Тікич» (Черкащина). Працював формувальником на Київському заводі залізобетонних виробів. Був учасником бойових дій в ДРА (Афганістан). Після здобуття вищої освіти в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті почав працювати у журналістиці. Був власкором газети «Одеські вісті». За плідну журналістську діяльність відзначений Почесними відзнаками та грамотами. Лауреат премії ім. Р.М. Палецького, лауреат Всеукраїнської премії ім. С.І. Олійника, лауреат конкурсу «Українська мова - мова єднання».