Історичні пам’ятки Тилігулу: великий маєток та гай з русалками

Палац Куріса: збудували, але не жили

Дивовижний палац збудовано у 1905 році в стилі модерн в селі Ісаєве Ананьївського повіту Херсонської губернії. Нині це Андрієво-Іванівська громада Березівського району. 

Будівлю звів місцевий дворянин Олександр Іванович Куріс для своєї дружини Єлизавети-Наталії Владиславівни та п’ятьох дітей. 

Прекрасно збереглися архітектурні елементи: різьблені вікна, вітражі, карнизи, асиметричний дах, балкони, стельова ліпнина, кахлі, різьблені перила. А з меблів — лише масивний обідній стіл. За переказами, палац прикрашали скульптури і картини відомих художників та родинні портрети. Увіковічував заможне сімейство художник Люсьєн Моно, який на запрошення Курісів приїхав з далекої Франції. На згадку про Україну, окрім щедрого гонорару, митець повіз на батьківщину колоритні місцеві пейзажі. 

Та недовго насолоджувалась родина Курісів життям у своєму новозбудованому маєтку. 

Того ж таки 1905 року вибухнуло селянське повстання, в околицях запалали панські економії. Налякана бунтом сім’я покинула Ісаєве і до 1914 року жила у Швейцарії. Після 1917 року Куріси емігрували до Франції, осівши у Каннах. До України вони більше не поверталися. 

У 2000 році родинний маєток відвідали парижани Олександр Олександрович Куріс з дружиною Анною-Марією та племінником Марком Костянтиновичем Андронніковим. Французи були задоволені, що будівля прекрасно збереглася. За місцевою легендою, у її підземеллях живуть неупокоєні душі Курісів, які, відлякуючи вандалів, бережуть майно для своїх нащадків.

У радянські часи у маєтку ташувалися трудова школа, філіал Одеського інституту народної освіти, агрономічний технікум. А нині —  Ісаївський професійний аграрний ліцей, який, до речі, очолює Сергій Ісаєнко.

Рішенням виконкому Одеської обласної ради від 27 грудня 1991 року палац Куріса в Ісаєвому був взятий під охорону держави як пам’ятник містобудівництва й архітектури місцевого значення.

А 230 років тому Ісаєве належало генерал-майору Івану Івановичу Ісаєву. У власність він отримав майже вісім тисяч десятин землі, відвойованої козаками в Османської імперії,  та заснував село і низку хуторів.  

1811 року власним коштом звів церкву Казанської ікони Божої Матері, яка й зараз слугує людям. Саме під її склепінням був охрещений уродженець цього знаменитого села — естрадний співак українського походження, гітарист, виконавець народних і характерних танців Петро Костянтинович Лещенко.

Мар’їн гай: там русалки розчісують коси

У сусідній Андрієво-Іванівці розташована пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Мар’їн гай», яка також пов’язана з Курісами. Ландшафтний лісопарк заклав на березі річки Тилігул 1875 року дід Олександра Куріса Іван Гіжицький. Ця місцевість названа на честь його дочки Марії. 

Тут зростають близько 50 порід дерев і кущів, серед яких є і рідкісні для краю – сосна австрійська, береза повисла, граб, дуб турецький. 

Закохані тут вперше освідчуються в коханні. А в ніч на Івана Купала відчайдухи поспішають до лісового озера, де, за переказами старожилів, виходять на його берег русалки, гойдаються на вербових вітах і розчісують під місячним сяйвом свої довгі коси…

Читайте також:

• Війна і тварини: важке й кумедне життя Кілійських безхатченків
• Бринза з Буджака: скільки треба овець для виробництва одного шматочка