Ісаак Бабель: пам’ять, яка вимагає розуміння (відео)

Ключові моменти:

• Чому постать Ісаака Бабеля відома, але суперечлива
• Про «Кінармію» та її роль у долі Бабеля
• Ймовірні версії арешту та розстрілу Бабеля
• Чи залишиться пам’ятник Бабелю в Одесі?

У липні 2024 року цю вулицю перейменували – тепер вона носить ім’я Дмитра Іванова, загиблого українського воїна, який боронив Бахмут. Це рішення було ухвалене в межах процесу деколонізації, який не завжди передбачає однозначні відповіді, але потребує чесного й уважного погляду на історію. І постать Бабеля – яскравий приклад того, якою складною може бути така оцінка.

Радянський автор: між творчістю та співпрацею з владою

Ісаак Бабель — постать відома, але суперечлива. Він не був відкритим опозиціонером — навпаки, був частиною радянської системи: писав російською, служив у Червоній армії військовим кореспондентом, працював у ЧК, публікувався в офіційних виданнях і навіть їздив за кордон. У 1934 році на з’їзді письменників він хвалив Сталіна, зокрема за вміння працювати зі словом. У публічному просторі Бабель демонстрував лояльність — але навіть це не гарантувало безпеки. Система ламала всіх — і своїх, і чужих.

У приватному листуванні постає інший Бабель. У 1933-му він писав сестрі, що колгоспи — це наше майбутнє. А дружині — що селян перетворюють на принижених, зломлених людей. Він писав так, як дозволяли. Але іноді дозволяв собі більше, ніж варто було в тій системі. І саме ця нестабільна рівновага стала фатальною.

Чи була «Кінармія» причиною репресій?

Є поширений міф: Бабеля репресували через його найвідоміший твір — «Кінармію». Так, ця збірка принесла йому славу, і справді — вона чесно, без прикрас, показує війну очима учасника Першої кінної армії. Але книгу не забороняли. Навпаки — її підтримали Горький та навіть воєначальники. Будьонному, який залишив на обкладинці напис «Сволота», Горький публічно відповів, ставши на бік автора.

«Кінармія» багато разів перевидавалась і не викликала проблем. Бабеля арештували майже п’ятнадцять років потому — і зовсім з іншої причини. І лише пізніше, вже в період «зачищення» репресованих імен, твір почали редагувати, прибираючи незручні фрагменти.

За що ж насправді розстріляли Бабеля?

Ісаака Бабеля арештували у 1939-му — йому було лише сорок чотири роки. Через рік його розстріляли. Дружина дізналась про це лише через п’ятнадцять років, під час реабілітації. Але точна причина страти досі залишається невідомою. Серед найімовірніших версій:

• Звинувачення у шпигунстві — класична формула Великого терору. Бабеля оголосили агентом іноземних розвідок — Франції, Австрії та інших.
• Зв’язки з репресованими — письменник підтримував знайомства з людьми, яких уже вважали неблагонадійними. У ті часи цього було достатньо для підозри.
• «Невигідна» анкета — єврейське походження, популярність за кордоном, неприйняття соцреалізму та непрямі ідеологічні натяки у текстах.
• Особисті мотиви — за деякими свідченнями, справу розпочали з доносу. Через побутовий конфлікт або заздрість.
• Твори без ідеологічного блиску — у текстах Бабеля не було героїзації насильства, зате була іронія, амбівалентність і небажання дотримуватись чіткої лінії партії.

У травні 1939 року Бабеля заарештували просто на дачі в Передєлкіно. Його звинуватили у шпигунстві та підготовці антирадянської змови — як тоді часто робили з інтелігенцією. Під час обшуку забрали всі рукописи. І вони безслідно зникли: 15 тек, 11 записників, 7 блокнотів. Назавжди. Що саме було в тих текстах — невідомо. Кажуть, серед них міг бути й роман про роботу ЧК — та його ніхто так і не побачив.

Особливо трагічним був і його особистий фінал. Із початку 1920-х Бабель мав стосунки з Євою Пірнфельд, у них народилася донька Наталя. У 1934-му Єва разом із донькою емігрувала до Франції. Бабель, за свідченнями, погодився на виїзд дитини — і це врятувало їх обох від подальших репресій. Відтоді родина була розділена назавжди: Бабель більше не бачив ані Єви, ані Наталі. У той самий період він уже жив із Антоніною Пірожковою — жінкою, яка зберегла пам’ять про нього, добивалася правди після його арешту і згодом опублікувала важливі спогади.

І тільки через п’ятнадцять років після розстрілу прийшло офіційне підтвердження: Бабель був реабілітований.

Пам’ятник як точка зіткнення

Образ Бабеля в Одесі лишався і в публічному просторі — зокрема, у вигляді пам’ятника на розі вулиць Рішельєвської та Жуковського (нині Караванського). Пам’ятник було встановлено у 2011 році. Проєкт ініціював Всесвітній клуб одеситів, а серед джерел фінансування називали меценатів з різних країн. Проте в обласній топонімічній комісії наполягали: кошти надходили з Росії.

На відкритті пам’ятника виступав Михайло Швидкой — радник президента РФ, який назвав Бабеля спадкоємцем «великої російської літературної традиції». Серед гостей були російські дипломати, діячі культури, чиновники Партії регіонів. Відкриття пам’ятника, як і багатьох подібних об’єктів, стало не лише культурною подією, а й інструментом впливу. Тож у межах декомунізації він також має бути знесеним.

Ісаак Бабель — непроста історична постать. Це не лише письменник, а й людина, яка намагалася жити та писати у надзвичайно жорсткому світі. У його біографії немає однозначності — ані героїчної, ані звинувачувальної. І, можливо, найкращий спосіб вшанувати пам’ять про нього — не табличками чи назвами, а глибоким і чесним прочитанням його творів. 

Довідка «ОЖ»

• Ісаак Бабель — видатний, але суперечливий письменник, чия біографія тісно пов’язана з радянською системою.
• Він писав російською, служив у Червоній армії, працював у ЧК і формально підтримував владу, але залишав у листах ознаки критичного мислення.
• Найвідомішу «Кінармію» не забороняли, а справжні причини арешту й страти у 1939 році досі неясні.
• Його рукописи зникли, родина була розлучена, а памʼятник в Одесі став обʼєктом дискусії у межах деколонізації.

Читайте також: Що думають одесити про перенесення пам’ятника Бабелю — опитування (відео)