За три роки повномасштабної війни близько 430 тисяч учасників бойових дій і мирних громадян отримали поранення. На жаль, ці показники ростуть. Люди потребують медичної допомоги та реабілітації, зокрема, внаслідок посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Як це питання вирішують у Городоцькій громаді на Хмельниччині та в Болграді і Рені на Одещині – читайте у нашому матеріалі.
У зв’язку з медичною реформою та оптимізацією, у комунальних лікарнях скорочено кількість ліжок, звільнено деякі приміщення, що дає можливості для створення реабілітаційних відділень. Це потребує залучення фінансування на ремонти, обладнання, підготовку фахівців відповідного профілю.
Водночас є державні програми, різні благодійні фонди, місцеві бюджети, які можуть сприяти та допомагати у реалізації даного проєкту.
В Одесі реабілітаційні центри відкрито в державних, комунальних та приватних клініках. Також реабілітацією займаються санаторії, профільні інститути та громадські організації.
В області реабілітаційне відділення є лише у лікарнях Білгород-Дністровського та Подільського районів. Деякі інші комунальні медичні установи Одещини теж мають можливості та бажання відкрити реабілітаційні відділення, проте з різних причин не можуть досягти цієї мети.
Генеральний директор комунального неприбуткового підприємства «Ренійська центральна міська лікарня» Віталій Гайдуков упевнений, що відкриття реабілітаційного відділення на базі місцевої медустанови – тема актуальна.
– Я вивчив досвід колег у Румунії, Нідерландах, спілкувався з військовими медиками, – розповідає керівник. – Фахівці говорять про таку тенденцію: попри можливості реабілітації за кордоном, багато захисників, які в ході бойових дій отримали поранення, вважають за краще проходити реабілітацію саме вдома, в Україні, – вони не хочуть залишати свої родини.
Рені має можливість створити реабілітаційне відділення. Свого часу Ренійський порт збудував у місті профілакторій, де зараз розташовуються відділення міської лікарні – реанімація, хірургія, терапія.
– Однак четвертий поверх будівлі практично незадіяний, і саме тут можна розташувати реабілітаційне відділення, – каже Віталій Гайдуков. – Там можна буде надавати послуги не лише мешканцям Ренійської громади, а й усім охочим. Не знаю сьогодні на Одещині лікарень, де є, як у нас, двомісні палати з лоджіями, і в кожній палаті – окремий санвузол з душовою кабіною. У нас гарне харчування: щодня в меню м’ясна страва та молочні продукти. Фінансує харчування хворих Ренійська міськрада, також раз на три місяці отримуємо до трьох тонн продуктів від ООН.
Третій аргумент – наявність у лікувальному корпусі великої зали, яка проєктувалась як їдальня: тут можна розмістити тренажерне обладнання. А це проблеми для багатьох лікарень.
Серед аргументів на користь Ренійської лікарні – відносна безпека регіону та свіже повітря. Це добре і для сімей, які хочуть бути поряд: одна справа орендувати житло в Одесі, інша справа – у Рені, де ціни будуть на порядок нижчі. І ще один плюс – наявність поряд із лікарнею сучасного спорткомплексу, який зараз у процесі передачі місту: його теж можна задіяти у реабілітаційних процесах. Цього року Ренійська лікарня стала ближчою до своєї мети. Нещодавно для лікувального корпусу лікарні збудували вантажний ліфт, на що з бюджету громади було виділено 4,2 мільйони гривень. Цей ліфт пов’язав усі чотири поверхи лікувального корпусу і набагато полегшує роботу персоналу.
Але є одне велике «але». Незадовго до початку війни Ренійська лікарня отримала близько 30 мільйонів гривень на утеплення будівлі за сучасними технологіями. Фінансування здійснювало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України – за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (нагадаємо, що цей протокол зобов’язав індустріально розвинені країни обмежувати та скорочувати викиди парникових газів). Мета проєкту – енергозбереження.
У січні 2022 року київська фірма АВD Group розпочала монтаж утепленого вентильованого фасаду, завезла та встановила металопластикові вікна та двері.
Проєктом також передбачався ремонт покрівлі. Але почалася велика війна – і підрядник залишив об’єкт (така обставина була передбачена у контракті). Фінансування проєкту заморожено на невизначений час.
Підрядник не встиг зайнятися дахом, і він сьогодні у деяких місцях протікає – а це відбивається на стані палат на четвертому поверсі.
– Навіть за наявності грошей Ренійська громада не може розпочати ремонт даху, бо ці роботи передбачені в іншому проєкті, – пояснює керівник. – Тече дах – не можемо розпочати ремонт приміщень на четвертому поверсі, де ми бачимо реабілітаційне відділення. Зачароване коло. Розірвати договір ми не можемо: по-перше, можливі санкції, а по-друге, втрачати міжнародних донорів – це політично неправильно, ми маємо бути надійними партнерами. Що робити? Ми звертаємося до всіх інстанцій, зокрема до облдержадміністрації, з проханням продовжити фінансування проєкту, але поки що результату немає.
– Вихід один – чекати, – констатує Віталій Гайдуков. – Щойно фінансування буде продовжено і вдасться повернути підрядника (сьогодні ще дуже складно з фахівцями-будівельниками), ми одразу візьмемося за підготовку медичних кадрів. На ремонт даху та четвертого поверху знадобиться до пів року – за цей час наші лікарі встигнуть пройти відповідні курси. Вже є домовленість із Румунією, де фахівці зможуть отримати практику в реабілітаційних центрах.
А поки не вирішилося головне питання, керівництво лікарні поступово покращує матеріально-технічну базу. Коштом медустанови та за допомогою спонсорів закуплено та встановлено 15 кондиціонерів. Освоєно грант на будівництво альтернативної котельні на дровах та пелетах. Цієї весни її вже випробували – ефект відмінний.
– Якщо виникнуть перебої з постачанням природного газу, на якому працює основна котельня, це не стане проблемою, – каже керівник. – Останнім часом у колектив лікарні влилися троє молодих фахівців, серед яких є оперуючий травматолог. Тож ми не залишаємо намірів створити реабілітаційне відділення.
Рухаються до створення реабілітаційного центру і у Болградській громаді – на базі будівлі, де колись розміщувалося пологове відділення.
Як повідомив регіональним медіа генеральний директор КНП «Болградська районна лікарня» Віктор Дішлі, реалізація проєкту передбачає фінансування з різних джерел – міський бюджет, власні кошти лікарні та донорська допомога. Зокрема, лікарня співпрацює з міжнародною організацією International Medical Corps і очікує фінансування на закупівлю обладнання для реабілітації та оплату навчання для персоналу. Болградська міськрада ще у червні 2024 року прийняла рішення про створення центру реабілітації, депутати внесли зміни в програму «Здоров’я» та виділили перші вісім мільйонів гривень на початок робіт. Але в поточному році, у зв’язку зі зміною вартості будівельних матеріалів, виникла потреба коригування проєкту.
Реабілітаційне відділення у Городку, що на Хмельниччині, запрацювало 2 грудня минулого року і в той же день прийняло перших пацієнтів. Хоча у планах керівництва медзакладу його відкриття планувалося значно пізніше, проте війна змінила пріоритети.
– Після початку великої війни кількість людей, які потребують реабілітації, значно зросла. Це не лише військовослужбовці, а й цивільні, які переносять важкі інсульти, переломи, хронічні захворювання, – говорить директор Городоцької лікарні Олександр Кушнір. – Тож дедалі більші потреби людей змусили діяти швидше.
Городоцька лікарня є кластерною, тобто обслуговує велику кількість населення та забезпечує більш широкий спектр медичних послуг, а відповідно, має більшу спроможність відповідати вимогам Національної служби здоров’я України для отримання фінансування за реабілітаційним пакетом. Але однією з ключових умов контрактування з НСЗУ є наявність кваліфікованих кадрів. У Городку до цього підійшли стратегічно: ще задовго до відкриття готували спеціалістів.
– У нас уже були реабілітологи, ерготерапевти, фізичні терапевти, психологи. Навіть молодший медперсонал проходив спеціалізацію, – розповідає директор.
Допоміг і Хмельницький медичний коледж – саме там медперсонал пройшов навчання. Спеціалісти отримали сертифікати, що відповідають вимогам НСЗУ.
Наступне питання – відповідне приміщення. Завдяки підтримці місцевої влади у лікарні провели часткову реконструкцію терапевтичного корпусу. За кошти з бюджету громади облаштували доступні санвузли та кімнати гігієни для маломобільних груп.
– З бюджету Городоцької громади було виділено понад 600 тисяч гривень, – коментує голова Городоцької громади Неоніла Андрійчук. – Ці кошти були спрямовані на створення інклюзивного приміщення.
І хоча відділення облаштоване на четвертому поверсі медзакладу, та в будівлі наявний ліфт, тож це не перешкода.
Для забезпечення відділення обладнанням об’єдналися держава, бізнес та благодійники. Найбільш дороговартісне обладнання було закуплено за кошти з державного бюджету. Також держава профінансувала послуги введення в дію відповідного обладнання спеціалістами.
– Поряд із державним фінансуванням, значну допомогу нам надала компанія «Епіцентр», а також ми отримали допомогу від німецького благодійного фонду «Велика християнська родина» за сприяння нашого колеги професора Віктора Польового, які забезпечили відділення ліжками, матрацами та іншим інвентарем, що не покривається держзакупівлями, – зазначає директор.
Відтак наразі відділення забезпечене новітніми тренажерами, апаратами для механотерапії, масажними столами, сучасною апаратурою для фізіотерапії – усе для того, щоб пацієнти отримували допомогу на найвищому рівні.
– З січня цього року ми вже надали допомогу понад 100 пацієнтам, – розповідає Яніна Порохнява, завідувачка відділення реабілітації. – Це не лише військовослужбовці, а й цивільні, які переносять важкі інсульти, переломи, хронічні захворювання. Загалом близько 80% наших пацієнтів – це люди, які перенесли інсульти або неврологічні захворювання.
Вже зараз до відділення звертаються не лише мешканці Городоцької громади, а й пацієнти з інших районів. Причина – у фахівцях та обладнанні.
– У цьому відділенні працюють висококваліфіковані спеціалісти – особисто перевірено, – всміхається Олег Кравчук, військовий із села Сирватинці, який проходить реабілітацію після поранення. – Вдома я б на все махнув рукою, а тут тобі допомагають, розповідають, турбуються. Відтак процес одужання – значно швидший.
Зазвичай, як розповідають у лікарні, курс реабілітації триває від 14 до 21 дня. Проте все – індивідуально. Буває, що людина потребує допомоги і понад місяць. І тут важливо, що після завершення стаціонарного курсу реабілітації пацієнти не залишаються наодинці зі своєю проблемою. У лікарні сформовані амбулаторні бригади, які продовжують працювати з пацієнтами вдома.
– Маємо транспорт, надсилаємо спеціалістів додому. Пацієнт не сам на сам. Його супроводжують фахівці. Навчаємо тому, що для здорової людини здається простим, а для наших пацієнтів – велика перемога, – зазначає керівник лікарні. – Завдяки цьому вже десятки пацієнтів повернулися до нормального життя після травм і поранень. І такі історії надихають усіх нас.
Відкриття реабілітаційного відділення у Городоцькій лікарні – приклад того, як стратегічне бачення, підтримка громади, кваліфіковані кадри та партнерство з бізнесом можуть вирішити проблему, яка стоїть сьогодні перед всією країною. Проте на запитання «Чи можливо відкрити таке відділення у звичайній лікарні?» головний медик Городоцької громади відповідає: «Теоретично – так, а практично – дуже важко».
– Без кластерного статусу заклад не має змоги отримати державне фінансування на обладнання, а утримання відділення – надзвичайно витратне. Окрім того, у нас успішно функціонувало фізіотерапевтичне відділення, де теж було в наявності певне обладнання і на базі якого й запрацювало реабілітаційне відділення. Проте переконаний: якщо скласти стратегічний план і покроково прямувати до мети, то все можливо.
До речі, за 6 місяців 2025 року Городоцька лікарня змогла отримати на 800 000 гривень більше, ніж було заплановано, завдяки правильно зареєстрованим послугам реабілітації у системі НСЗУ.
Матеріал створено у співавторстві: Наталії Попович, Віри Лапи, Антоніни Бондаревої, Вікторії Чабанової, Маріанни Шкаврон.
Читайте також:
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у суботу, 9 серпня 2025 року, в… Read More
Вчителька початкових класів із Одеси Вікторія Желебовська вийшла до півфіналу престижної премії Global Teacher Prize… Read More
У Чорноморську на Одещині тривають пошукові роботи на морі вже дванадцятий день. Водолази шукають тіло… Read More
Мережею шириться сенсаційна інформація, нібито “Чорне море гниє через технологічну катастрофу”. Псевдофахівці пояснюють шокованим туристам:… Read More
В Одесі готуються до будівництва нового сучасного дитячого садка на 110 місць у мікрорайоні між… Read More
Передменструальний синдром і нерегулярний менструальний цикл — це не просто «жіночі примхи», а реальні фізіологічні… Read More
