Головні особливості болгарської жіночої краси

А ось про особливості можна поговорити і докладніше, зупинившись на елементах, які завжди підкреслювали жіночу красу. Як же нам, жінкам, без хитрощів? Віками ці хитрощі обростали традиціями та національним колоритом.

Сьогодні пропоную розглянути головні особливості болгарської жіночої краси, оскільки за чисельністю представниць болгарської національності на півдні Одещини найбільше. А в наступних статтях «Одеського життя» порівняємо їх із характерними особливостями вбрання та зачісок, властивих молдавським та гагаузьким красуням.

Зачіска

У болгарській традиційній культурі способи укладання волосся мають велике значення. Волосся, їх довжина і форма, способи носіння – відкрите або закрите – є яскравими відмітними знаками, що виявляють вік та соціальний статус жінки.

Традиційна зачіска болгарських жінок – звичайно, коса. Волосся у красунь мало бути довгим і заплетеним в одну, дві або кілька кісок. Ніхто з жінок не міг собі дозволити ходити з розпущеним волоссям. Навіть дівчатка. Це була ознака причетності до потойбіччя або до світу магії та чарівництва. Особисто я досі пам’ятаю свої дві кіски, які мені вранці заплітали бабуся чи мама. Про красу я тоді ще думала мало, зате урок за народними традиціями засвоїла.

Ті жінки, які були багатшими, заплітали в коси прикраси, навіть золоті чи срібні монети. Робили це, як правило, на свята або коли з’являлися на людях, щоби продемонструвати не лише красу, а й достаток.

Головною окрасою незаміжніх дівчат були квіти та павиче пір’я. Мета таких прикрас — зробити волосся більш пишним і красивим і захистити його від шкідливого впливу. Болгари дуже сильно вірили в силу пристріту, тому максимально себе оберігали. Використання в зачісці пір’я не збереглося до наших днів, але вони застовпили своє місце в народному вбранні. І на концертних виставах можна побачити цю деталь народного оздоблення етнічних костюмів.

Хустки

Покриття жіночого волосся відоме з давніх часів. У болгарській традиції хустка на голові молодої болгарської дівчини з’являлася у день весілля. Після такої зміни соціального статусу жінки хустка ставала невіднятним аксесуаром у її гардеробі. Хустки пов’язували різними способами.

Ось кілька найпоширеніших:

• складену хустку зав’язують під підборіддям;
• складену по діагоналі хустку зав’язують на потилиці, при цьому три кінці вільно спадають на спину;
• два кінці складеної по діагоналі хустки схрещують під підборіддям і зав’язують на маківці голови зліва або праворуч над вухом або на потилиці.

Так зав’язували хустки у побуті. На вихід жінки могли спорудити на голові тюрбана.

За формою зав’язування хустки також можна визначити вік та соціальний статус жінки. Молоді жінки зав’язували хустки так, щоб обличчя було відкрите. А краї хусток прикрашали бісером, мереживом та паєтками. Додавали до головного убору також прикрасу або квітку, але тільки дівчата – на ліву сторону, а заміжні жінки – виключно на праву.

Манера носіння хустки, коли він закриває лоб і зав’язується на потилиці, характерна для жінок похилого віку.

Усі ці премудрості краси живі й сьогодні. Так що сміливо прикрашайте себе хустками, квітами та не забудьте про тюрбан – це зручно, практично та красиво.

Читайте також:

• На Одещині розвіяли стереотипи про українські національні костюми
• Хліб із України став частиною болгарського свята
• Балерина з Рені: про танці, почуття та повітря Бессарабії