Геноцид голодом. Одеситам показали, як виживали  українці під час Голодоморів (фоторепортаж)

Цей проєкт проводять третій рік поспіль. На стендах – реп’яхи, коріння дерев, солома, штурпаки соняху, шкіряні ремені та чоботи. На сучасний погляд, всі ці речі та рослини, не придатні до їжі, але все це змушені були їсти українці, щоб вижити в страшні роки голоду 20-х, 30-х, 40-х років.

Автори ідеї, викладачки училища Анна Михайленко та Людмила Марущак розказали, що підготовка до виставки триває майже рік і до процесу залучені історики, студенти та їхні родичі. Це справжнє глибоке дослідження, де спочатку вивчаються архівні документи, спогади жителів саме Одеської області. Після того відбираються страви й починається пошук необхідних інгредієнтів.

Читайте також: Пам’ять Голодомору: людяність у нелюдські часи

Цього року вдалося реконструювати одинадцять страв з трав, корінців, підгнилих овочів. Відвідувачі могли спробувати на смак компот із буряку та гілочок вишні, коржики з бузиною, маторженики.

Збирала у мами картоплю, – розповідає старший майстер Людмила Марущак, – кидала її в морозилку на тиждень. Після цього вона ще з тиждень у мене стояла, тому що нам треба було, щоб вона аж підтікала. А далі зачищали свіжу картоплю висушували, перемелювали, змішували. З тої муки млинці робили, отакі бевки. Вони були жахливі. З картопляного лушпиння я готувала щось на кшталт боциків. Все це я брала зі спогадів.

Робота з матеріалом, занурення в процес заставляє молодь по іншому дивитися на історичні події, досліджувати історію власних сімей. Студенти розпитують своїх рідних про ті страшні роки, записують спогади, готують власні реконструкції.

Я побачила по дітях, по їхніх очах, що вони шоковані. Одна справа дивитися на фото страв в інстаграмі, інша побачити наживо, або самому відварювати багато годин шкіряний черевик та готувати на цьому відварі “суп” з щавлем та частинками соняха, –

говорить Анна Михайленко.

Виставка працювала один день, але передивитися страви можна саме в соціальних мережах училища в будь-який час.