Статті

День закоханих по-одеськи: «Серденько моє!» (фоторепортаж)

Про «не до свят під час війни» сперечатися не будемо... Життя триває, війна теж. У кожного – своє розуміння. І хоча перше, що я сьогодні, у День закоханих, почула на вулиці: «Здається, Святий Валентин про нас забув» (!?), одразу після цього мене привітали з Днем закоханих... незнайомі комунальники, що працювали на вулиці.

А що на вулицях? Погода не дуже весняна, а от все інше нагадує і про День Святого Валентина, й про весну, що вже аж ніяк не за горами. Навіть котики, що зустрілись у старому одеському дворику, натякнули «про щось таке сердечне».

Ну а коли я почула у Міському саду, як хлопець голосно промовив комусь по мобільнику: «Серденько моє!», я таки відчула, що не тільки в «сердечному декорі» справа.

Побачила я з отими серденьками і дітей, і дорослих на вулицях міста. Та й не тільки з серцями у вигляді кульок прогулюються одесити: хтось йде з квітами, а хтось чекає з букетом кохану…

Так, так, пролунала «чергова» повітряна тривога. Бо ж війна майже два роки. Але ж помітила, як люди намагаються посміхнутися одне одному. Бо такий вже день – День закоханих. Бо так же хочеться, аби свято хоч трохи зігріло душу!..

І як же щемливо дивитись на цю картину: у супермаркеті дві жінки довго-довго обирали листівку-валентинку у вигляді все того ж серденька – з квіточками і побажаннями!.. Потім додали її до двох наборів цукерок комусь в подарунок – до Дня закоханих, звісно.

Навіть Давид на Рішельєвський «грається» з червоною кулькою у вигляді серця. А зовсім поруч – весілля… Неподалік почула магічне: «Сьогодні треба загадувати бажання!»

Навіть художники на Соборці пообіцяли, що всі картини сьогодні – про любов, треба ж тільки придивитись…

До речі, зовсім несподівано (магічно?) я сьогодні отримала в подарунок незвичайне ківі – теж у вигляді серденька.

Вам сьогодні не до свята? Чи ніхто не привітав?.. Так ви ж в Одесі: знаєте, де на Дерибасівській є у продажу є «крупинки щастя, удачі та кохання»!

Фото авторки

Share
Мария Котова

В журналистику пришла достаточно поздно, слишком затянулся «поиск себя». В работе над материалами придерживаюсь правила: читателю должно быть интересно, должно «цепануть». Уделяю много внимания подаче: считаю очень важным, чтобы это блюдечко получилось с достойной каемочкой. Автор четырех изданных книг прозы.

Останні статті

  • Статті

Вони втратили все і розпочали з нуля: три історії переселенців на Одещину

У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі

2024-09-16
  • Новини

Чергою з кулемета: на Одещині військові знешкодили морську міну (відео)

На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Відновлення після війни: як військовий починав нове життя після поранення

14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Будинки покинули, а калину — забрали: історія одного вимушеного переселення

Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі

2024-09-16
  • Новини

В Одесі та Одеській області стався землетрус: що відомо (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Пам’ять Володимира Панченка вшанували у Любашівці

Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі

2024-09-16