Одеські скаути: хто вони такі та чим займаються насправді

— Як ви стали скаутом, що вас привабило у цьому русі?

— Задовго до повернення скаутського руху в Україну, я, фактично, був скаутом, бо займався схожою діяльністю. І ще у школі, як альтернативу піонерам та комсомолу, організовував спортивні ігри, походи, театральний гурток, виступаючи, як неформальний лідер у підлітків. Коли дізнався про існування в Україні представників Всесвітнього скаутського руху, то відразу приєднався до них. Було це приблизно років десять тому.

Як з’явилися перші українські скаути

— Розкажіть про історію скаутів в Україні та в Одесі?

— На початку XX сторіччя, коли почав зароджуватися всесвітній скаутський рух, територія України була поділена між Австро-Угорщиною та Російської імперією.На території, яка належала російській імперії, перший загін скаутів виник у місті Бахмут. Засновником був учень гімназії, а згодом лікар – Антон Гончаренко. Представниками його групи були створені скаутські формування у Луганську, Ізюмі, Слов’янську. 

Згодом скаути з’явилися в Одесі, Харкові та Житомирі. З 1914 року рух бойскаутів за англійським зразком і методами, утворився у Києві. Тоді велику увагу приділяли фізичному вихованню.

У часи Першої світової війни скаути допомагали переносити хворих вояків із санітарних потягів на вокзалі до шпиталів. На території України у складі Австро-Угорщини, скаутський рух почався у 1909 році.

Перший скаутський загін заснував студент Львівського політеху Іван Чмола при львівському військово-спортивному товаристві «Січ».

Засновником другого скаутського загону був Юрий Франко, син письменника Івана Франка. Влітку 1912 року в Карпатах відбувся перший в Україні скаутський табір. Участь приймали близько 30 хлопців та дівчат.

— Що відбувалося в радянський часи?

— При радянській владі скаути були заборонені, і як альтернатива, почали з’являтися піонери. Але піонерський рух був політизованою калькою скаутингу. Тим більш, першими лідерами піонерів були скаути, які вирішили грати за правилами більшовиків.

А ось український скаутинг продовжував свою діяльність в еміграції. Але українці не могли бути представлені у Всесвітній організації скаутського руху, бо на той час не існувало незалежної України. З 1991 року в нас з’явився шанс стати частиною світового скаутингу. Але існуючи на той момент об’єднання українських скаутів, такі як: «Пласт», СПОК, АСУ, «Січ» та інші, не відповідали усім вимогам для членства.

Тоді у 2006 році була створена Національна організація скаутів України, яка отримала членство у Всесвітній організації скаутського руху. 

Скаути за статевою ознакою

В перші роки існування скаутського руху існували окремі об’єднання для хлопців та дівчат, так звані «бойскаути» і «герлскаути». Така ситуація існує і досі в деяких країнах, але Всесвітня організація намагається не ділити скаутів за статевою ознакою. Тому в нас не існує бой- та герлскаутів. В наших скаутських загинах разом дівчата і хлопці.

АЛЬТЕРНАТИВА ШКОЛИ: чим насправді займаються скаути

— Чому нас вчить скаутинг?

— Існує стереотип, нібито скаут – це турист, ціль якого навчитися ставити намети, в’язати вузли та варити кашу на вогні. Насправді скаутинг – це система неформальної педагогіки, мета якої розвивати дитину фізично, інтелектуально та духовно.

Ще понад сто років тому стало зрозуміло, що наявна педагогічна система вичерпала себе. Діти у задушливому класі, займаючись «зубрінням», не стануть розумними та творчими особистостями. Тому з’явився скаутинг, як альтернатива формальній педагогіці. І замість того, щоб у класі, за допомоги книжок розповідати про життя пташок, я повезу дітей в ліс, де вони будуть спостерігати за птахами.

Тож туризм це не ціль, а інструмент скаута. А замість уроку літератури, скаути будуть знайомитися з класичними творами, граючи їх на сцені. Так, у скаутів є свій театр. Це, якраз аспект того самого «інтелектуального розвитку». Гра на сцені дозволяє не просто зрозуміти героя твору, а навіть стати ним. Існує багато досягнень за які скаути отримають нашивки. Це література, моделювання, живопис, фотографія, садівництво. Скаут може звернутися до свого лідера з ідеєю проекту, і він допоможе реалізувати його. Багато уваги приділяється дослідженню рідної історії, культури. Через історичні походи, знайомства з творчими людьми та центрами. 

— Які проекти були, або є у скаутів об’єднання «Одіссея»?

— Ми здійснюємо щорічний похід «Чумацький шлях» присвячений історії чумаків. Проходимо пішки частину Чумацького шляху, яка проходила по землі Одещини. Як справжні чумаки, спимо у степу просто неба. А чисте степове повітря дозволяє проводити незабутні заняття по астрономії. Багато уваги приділяється розвитку підлітків через працю. Але повинно бути цікаво, бо головний метод скаутингу – це гра. Так у 2021 році скаути нашого об’єднання почали проект «Цікавий вікінг». Його мита – дослідження сліду, який залишили вікінги в історії України. Перш за все це реконструкція середньовічного ремесла: гончарства, ткацтва, металургії та ковальства. І головне, суднобудування! За два роки скаути «Одіссея» збудували копію середньовічного норманського човна, на якому планується цикл експедицій по маршрутах вікінгів.

— Як проходить день скаута? Чим займаються хлопці та дівчата?

— День у скаута може проходити дуже по різному, все залежить від пори року та іншого. Зараз навчальний рік і наші скаути ходять до школи. Але раз на тиждень ми збираємось. Займаємося моделюванням, спілкуємось, готуємося до своїх заходів. Якщо це вихідний, то він може бути присвячений волонтерській справі. Це навіть прописано в одному з десяти законів скаутів: «Бути корисним, допомагати тим, хто потребує допомоги». Кожен день, чим би скаут не займався, він повинен зробити хоча б одну добру справу.

Хто може стати скаутом

— Як стати скаутом?

— Стати офіційним членом скаутської організації може кожен, кому вже виповнилось хоча б шість років. Процедура вступу доволі проста, як ми кажемо: «Легко стати скаутом, важко бути скаутом». До нас приходять і діти, і дорослі, яким цікаво брати участь у наших зборах, проектах, передавати свої знання та досвід. У будь-якому випадку, щоб стати справжнім скаутом, спершу треба звернутися до свого регіонального представника, наприклад, до мене. А далі все залежить від того, наскільки людина дійсно бажає стати частиною нашої великої команди.

— Розкажіть цікаву історію, яка відбулася з вами чи вашими підопічними

— Цікавих історій багато, це і пошук розбійницького скарбу, і пригоди в горах та на морі. А от кумедний випадок розповім. Кілька років тому у нашому літньому таборі був похід до каньйону. Він мав бути протягом кількох годин, і до вечері ми мали повернутися до табору. Тож скаути повинні були з собою взяти тільки пляшку води і куртку, та за бажанням ковдру. І ось ми вийшли в похід, всі разом дружно йдемо, а новенький хлопчик ледь-ледь повзе позаду. Ми весь час зупинялися, щоб він нас наздогнав. Думали, що хлопець просто не звик ходити пішки. І тільки, коли вже зупинились на привал, з’ясувалося, що він взяв з собою усі речі, які привіз в табір. Навіть встиг скласти свій намет і взяти з собою. Коли я його запитав, навіщо він взяв з собою всі свої речі, новенький відповів: «На всяк випадок». Коли йшли назад, то кожен скаут взяв в свій рюкзак одну з речей цього хлопця.

Рух українських скаутів під час війни

— Не можу не спитати про рух скаутів під час війни, ви почали більше практикувати заняття з виживання?

— Якось я сказав, що для мене війна нічого не змінила. Як до, так і під час війни, я роблю те, що можу, щоб світ змінювався на краще. Теж саме можна сказати і про моїх скаутів. Наш принцип – бути корисними. Вже через тиждень після початку війни, при підтримці американських скаутів, почав працювати наш гуманітарний центр. Займаємось доставкою ліків та харчів тим, кому стало особливо важко через війну. Тут хочу особливо подякувати наший скаут-лідерці Стеллі Стоянової, саме завдяки її зусиллям наш гуманітарний центр так швидко почав працювати. Також ми змогли організувати цікаве скаутське літо для дітей з окупованих територій України. Дехто з них стали членами нашого скаутського об’єднання. І тепер у них нові друзі. А прямо зараз ми створюємо цикл книжок про Україну для іноземних скаутів.

— Ваші поради як скаута з виживання для звичайних людей?

— Головна порада, яку я можу дати, як скаут-лідер, це зберігати оптимізм. Один зі скаутських законів проголошує, що скаут у будь-який ситуації не повинен втрачати оптимізму. Це настільки важливо, що навіть винесено в окремий закон. Буває, що людина має усе необхідне для виживання, але занепадає духом і через це гине. Саме завдяки оптимізму, завдяки вірі в себе, український народ перемагає ворога. Оптимізм та почуття гумору, ось що важливо зберегти. І любов. Любов до своїх рідних, своїх друзів, до своєї собаки чи кішки, до свого міста, своєї країни. Усе буде Україна!