До Всесвітнього дня радіо, який відзначають 13 лютого, журналісти і редактори Українського радіо Одеса згадали історію Одеського радіо. Як починали працювати, як шанують колег, як їм працюється сьогодні та що для них є радіо.
Суспільне Одещини — найбільший мовник в регіоні. Команда Українське радіо Одеса створює радіо-контент за стандартами журналістики, а також опанувала нові формати роботи. Серед своїх головних завдань вбачає розвиток у радіослухачів звички дотримуватися інформаційної гігієни.
Малечею слухала платівки з аудіоказками. Батько на фоні слухав (і досі слухає!) передачі першого каналу Українського радіо та другого — радіо «Промінь». На 5-му курсі я зупинила свій погляд на знайомому мені з дитинства радіо. Директор Володимир Невмитий дав прочитати текст і серйозно так сказав: «Тепер, якщо до нас не повернешся, я знайду тебе за голосом навіть в Канаді!». Напевно, така дитяча радість причетності до радіо стає тією енергією, яка рухає вперед».
Люблю саме радіо (мабуть, тому, що музикознавиця і світ сприймаю насамперед вухами, а вже потім очима), за десятиріччя роботи опанувала, здається, всі радіожанри — від коротенької інформації в новинах до радіовистав, більшість радіопрофесій — від друкарки до звукорежисерки. Вважаю свою роботу й досі найцікавішою на світі».
Особливо не давало спокою питання щодо сигналів точного часу, які відомі радіослухачам всіх поколінь. Ніхто не міг мені пояснити, чому останній, шостий сигнал, має різну тривалість протягом доби. Минали роки, вже як радіожурналісту мені довелося пережити неабияке здивування, коли дізнався, який стосунок має радіо до мелодії курантів, що лунає на Думській площі, та до «Реквієму» біля пам’ятника Невідомому матросу в Одесі!».
Мама взяла мене із собою на роботу. Це були 90-ті. Її колега Геннадій Степаненко запросив мене до студії послухати, як він наживо веде ефір. Першого разу я зайняла місце в куточку, намагаючись не дихати навіть. А потім «підкупила» його цукерками, щоб він знову брав мене до студії. Саме тоді я закохалася в радіо і вирішила стати радіоведучою — і от я вже 16 років тут».
Чомусь ті радійні коридори на Троїцькій дуже вразили мене. Я настільки хотіла туди повернутися і проходити там практику, що тієї ж ночі мені наснилося радіо і я — працівниця цього радіо. Практику того року, як і наступного, я проходила на омріяному мною радіо, а навесні 2003 року почала тут працювати офіційно».
Університети Одеси: як повернути іноземних студентів?
Світлана Стрельцова, редакторка Українського радіо Одеса. Веде ток-шоу «Радіодень» (щобудня, 12.10), авторський проєкт «Ключ розуміння» (щосуботи о 20.10), рубрику «Моя суперсила» (субота, неділя о 17.40). Авторка ексклюзивного радіоблогу «Лайфхаки незрячої мами». Потрапила на радіо на пропозицію знайомої дівчини.
Протягом семи років роботи постійно власний досвід якось вплітається в ефіри. Так сталося із «Лайфхаками незрячої мами», де я відверто ділилася історіями з виховання сина Андрійка. Люблю свою роботу за колег, що мене оточують, за ефіри, автографи і світлини з корифеями, блогерами та небайдужими людьми у своїй справі будь-якого спрямування».
Радіо особисто для мене — це про життя, яке вирує навколо, і ти разом з ним, підхоплений магією звуку, линеш на хвилях важливої суспільно-політичної місії. Радіо — це любов з першої електромагнітної хвилі».
Тоді радіо було одне, а мовило на три області. Фонотека була велика — надходження з Києва і наші власні записи. Для перезапису музики приходили люди різного віку.
У 1991 році я перейшла до звукооператорів. Монтували багато цікавих передач, радіопостановок. Передачі різними мовами: «Актуалітець» — молдавською, «Ана тарафи» — гагаузькою, «Роден край» — болгарською, «Диво-слово» — українською. А ще були й «У концертних залах», «Благая весть», «Люди мого краю», «Туристичними стежками» та багато інших. Деякі з них зберігаються у радіофонді».
На радіо я прийшов ще 1999 року. Тоді на базі обласного радіо працювала FM-радіостанція «Радіо на Троїцькій». Дуже добре пам’ятаю той день. Всі мої уявлення про сучасне радіо розбилися об вхідні двері дуже «совкової» установи. Скільки себе пам’ятаю, «Говорить Одеса…» зранку і ввечері. І образ «нашого Левітана» Вадима Сочинського, його змінниці Олени Назарко, журналістів і коментаторів Василя Борецького і Леоніда Дениска. І тут все так максимально просто, звичайно, навіть бідно…»
Люди — це єдине, що хочеться згадувати ще через 15 років відтоді як полишив радіо. Не завдяки, а всупереч, вони готували програми, які не соромно транслювати і не соромно слухати. На старенькій техніці, за повної відсутності стимулів до професійної майстерності. На самих лише уявленнях про пристойне поводження в ефірі. На самому лише бажанні робити свою справу добре. Просто тому, що на початку й наприкінці програми ти називаєш своє ім’я».
Українське радіо — найбільша FM-мережа та найпопулярніше розмовне радіо країни з охопленням величезної кількості радіослухачів. Програми Українське радіо Одеса можна слухати на сайті філії та в мобільному застосунку — suspilne.radio і, звичайно, у прямому ефірі на приймачах:
У святковий день радійники вирішили підготувати вікторину для шанувальників. Всі відповіді можна знайти, прослухавши епізоди подкасту «Фабрика звуків», який підготували редактор Геннадій Степаненко та звукорежисерка Наталя Железогло.
Запитання вікторини
Відповіді надсилайте до редакції газети «Одесская жизнь» на адресу: 65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 2, офіс 314.
Конкурс діє до 28 лютого включно.
Шляхом жеребкування серед читачів, які правильно відповіли, ми оберемо трьох переможців.
Їм команда Українського радіо Одеса надасть призи:
«Суспільне. Одеса» запускає проект про гастрономічні традиції Південної Бессарабії
В Одесі завершено опитування «Яким ініціативам у розвитку міського простору ви віддаєте перевагу?». З'ясувалося, що… Read More
За підсумками 2024 року до бюджету Одеси надійшло понад 835 мільйонів гривень від плати за… Read More
Голова комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак прокоментував рішення приєднати… Read More
Білгород-Дністровський прощається з підполковником Володимиром Анатолійовичем Гложиком, який тривалий час вважався зниклим безвісти. Read More
На новому катері «Лоцман Чеберяков» відбулася урочиста церемонія підняття прапора. Це вже другий катер, побудований… Read More
У Подільській громаді презентовано мобільне аварійне джерело живлення - інноваційний комплекс із дизельним генератором, фотоелектричною… Read More