Де мешканці молодої Одеси брали воду у безводному місті

Одеська історія води: разючі факти

Повномасштабна війна триває вже рік і майже два місяці… Це породжує і нові традиції: будь-який захід, який проводиться в бібліотеці ім. М. Грушевського починається, як і презентація, про яку ми розповідаємо, з подяки нашим ЗСУ, з хвилини мовчання на згадку про тих захисників, які загинули за Україну…

Ну а далі Дмитро Жданов розповів зі своєї нової книги, присвяченої (ох, і непростої!) історії води в Одесі, колодязям і цистернам, виникненню водопроводу — всьому тому, що зветься таким Звичайним, начебто, поняттям — водопостачання міста.

У ході презентації редактор книги Кирило Булаховський підкреслив, що в ряді її переваг — сама подача матеріалу. Вона написана цікаво. Дмитро Жданов зумів систематизувати величезний матеріал, подавши його живою мовою, вмістивши у невелике за форматом видання безліч дивовижних, а часом просто разючих фактів.

Як на самому початку презентації робить акцент Дмитро Жданов, у його новій книзі розвінчується і чимало міфів імперського «походження». Ось вам один із яскравих прикладів: не була Одеса заснована у безводному степу! Ще в середні віки навколо було чимало річок, від яких залишилися ті самі балки, з якими знайомий кожен одесит. Ще б пак: вони і в міську топоніміку увійшли: вул. Балківська, Кривобалківська, Усатівська балка, Військова та ін.

Але клімат змінювався, і в 18 столітті в Хаджибеї — Одесі проблема води стояла вже дуже гостро.

Про що розповідає нове одеське краєзнавче видання?

Книга Дмитра Жданова про водну історію міста розповість вам чимало — про підземні ріки та одеські колодязі, пристрасті, що розгорілися навколо створення в місті водопроводу, цистернах. Ви дізнаєтеся чимало про одеську каналізацію та артезіанські свердловини, дощоприймачі і як одеські колодязі та цистерни, що дожили до наших днів, так і не стали, на жаль, культурною спадщиною міста на офіційному рівні…

А тепер — лише кілька цікавих фактів з нової книги Дмитра Жданова:

Колодець часів Хаджибея на Дерибасівській

На Дерибасівській зберігся колодязь часів Хаджибея, в якому досі є вода. Ця стародавня криниця розташована в підвалі будинку Вагнера. Воду можна отримати з глибини 23 метри (діаметр – 2 метри). З великою ймовірністю можна припустити, що цей колодязь опинився на лінії забудови майбутньої Дерибасівської, і господарі вирішили не засипати колодязь, а збудувати свій будинок прямо над ним.

Питні колодязі та видобуток каменю

В історії міста є приклади, як питні колодязі використовували для незаконного видобутку каменю. У 1863 році в Одесі була введена перша офіційна заборона на видобуток каменю в межах міста. Але оскільки справа ця була дуже вигідною, особливо заповзятливі громадяни намагалися таємно її обійти. Вапняк вирізали з питних колодязів, розташованих на прибудинковій території. І при цьому часто виходили за межі свого домоволодіння на ділянки сусідів, які не хотіли одного дня провалитися в гірський виробіток прямо у них під ногами. Тому за найменшої підозри на незаконний промисел відразу ж повідомляла міська влада.

Провалився кінь у міну

Численні підземні порожнини часто призводили до нещасних випадків. Так, у книзі Л. Ф. Дерибаса є згадка про міну на Херсонській вулиці, на місці якої під час дощу утворилася яма, заповнена дощовоюдій. У цю яму провалився кінь візника, який повертався з Преображенського на Херсонський.

Як заробити на посусі?

У 1873 році в Одесі майже чотири жаркі місяці не було води. Майже всі цистерни вичерпалися, згадує одеський старожил В.Шрайтель… Це призвело до різкого подорожчання води. У готелі «Європейський» платили за пляшку питної води 1 карбованець. У цей час одна заповзятлива людина (як називає його Шрайтель — «спекулатор») поїхала до Миколаєва, навантажила пароплав водою. Увечері він досяг берегів Одеси, а тієї ж ночі насунулися хмари та пішов дощ. Всі цистерни наповнилися, і «спекулятор» наступного ранку вилив свою воду в гавань.

Дмитро Жданов готує до видання свою нову книгу

Вибираю цікаві факти з нової книги Дмитра Жданова, і ловлю себе на думці, що в ній що ні глава, що ні абзац – родзинка, цікава сторінка історії міста … Її треба читати занурюючись у «водні» сторінки далекого минулого та сьогодення. Вона написана та подана читачеві як захоплююча екскурсія.

Книгу можна придбати в «Книгарні-кав’ярні» пані Галини Дольник на вул. Катерининській, 77.

Відкриємо секрет: Дмитро зараз працює над новою книгою про Одесу. Вона буде присвячена, за його особистим висловом, «тому, чого в Одесі немає, — міським катакомбам»…

Читайте також:

• Одеські колодязі перетворюються на сміттєзвалища
• Одеські історичні колодязі: чергові знахідки та давні проблеми

Фото автора