"Історія води в Одесі: від Кочубієва до дністровського водопроводу" - так називається нова книга одеського краєзнавця, геолога, дослідника, автора книг про Одесу Дмитра Жданова. Презентація цього унікального видання відбулася в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Грушевського.
Повномасштабна війна триває вже рік і майже два місяці… Це породжує і нові традиції: будь-який захід, який проводиться в бібліотеці ім. М. Грушевського починається, як і презентація, про яку ми розповідаємо, з подяки нашим ЗСУ, з хвилини мовчання на згадку про тих захисників, які загинули за Україну…
Ну а далі Дмитро Жданов розповів зі своєї нової книги, присвяченої (ох, і непростої!) історії води в Одесі, колодязям і цистернам, виникненню водопроводу — всьому тому, що зветься таким Звичайним, начебто, поняттям — водопостачання міста.
У ході презентації редактор книги Кирило Булаховський підкреслив, що в ряді її переваг — сама подача матеріалу. Вона написана цікаво. Дмитро Жданов зумів систематизувати величезний матеріал, подавши його живою мовою, вмістивши у невелике за форматом видання безліч дивовижних, а часом просто разючих фактів.
Як на самому початку презентації робить акцент Дмитро Жданов, у його новій книзі розвінчується і чимало міфів імперського «походження». Ось вам один із яскравих прикладів: не була Одеса заснована у безводному степу! Ще в середні віки навколо було чимало річок, від яких залишилися ті самі балки, з якими знайомий кожен одесит. Ще б пак: вони і в міську топоніміку увійшли: вул. Балківська, Кривобалківська, Усатівська балка, Військова та ін.
Але клімат змінювався, і в 18 столітті в Хаджибеї — Одесі проблема води стояла вже дуже гостро.
Книга Дмитра Жданова про водну історію міста розповість вам чимало — про підземні ріки та одеські колодязі, пристрасті, що розгорілися навколо створення в місті водопроводу, цистернах. Ви дізнаєтеся чимало про одеську каналізацію та артезіанські свердловини, дощоприймачі і як одеські колодязі та цистерни, що дожили до наших днів, так і не стали, на жаль, культурною спадщиною міста на офіційному рівні…
А тепер — лише кілька цікавих фактів з нової книги Дмитра Жданова:
На Дерибасівській зберігся колодязь часів Хаджибея, в якому досі є вода. Ця стародавня криниця розташована в підвалі будинку Вагнера. Воду можна отримати з глибини 23 метри (діаметр – 2 метри). З великою ймовірністю можна припустити, що цей колодязь опинився на лінії забудови майбутньої Дерибасівської, і господарі вирішили не засипати колодязь, а збудувати свій будинок прямо над ним.
В історії міста є приклади, як питні колодязі використовували для незаконного видобутку каменю. У 1863 році в Одесі була введена перша офіційна заборона на видобуток каменю в межах міста. Але оскільки справа ця була дуже вигідною, особливо заповзятливі громадяни намагалися таємно її обійти. Вапняк вирізали з питних колодязів, розташованих на прибудинковій території. І при цьому часто виходили за межі свого домоволодіння на ділянки сусідів, які не хотіли одного дня провалитися в гірський виробіток прямо у них під ногами. Тому за найменшої підозри на незаконний промисел відразу ж повідомляла міська влада.
Численні підземні порожнини часто призводили до нещасних випадків. Так, у книзі Л. Ф. Дерибаса є згадка про міну на Херсонській вулиці, на місці якої під час дощу утворилася яма, заповнена дощовоюдій. У цю яму провалився кінь візника, який повертався з Преображенського на Херсонський.
У 1873 році в Одесі майже чотири жаркі місяці не було води. Майже всі цистерни вичерпалися, згадує одеський старожил В.Шрайтель… Це призвело до різкого подорожчання води. У готелі «Європейський» платили за пляшку питної води 1 карбованець. У цей час одна заповзятлива людина (як називає його Шрайтель — «спекулатор») поїхала до Миколаєва, навантажила пароплав водою. Увечері він досяг берегів Одеси, а тієї ж ночі насунулися хмари та пішов дощ. Всі цистерни наповнилися, і «спекулятор» наступного ранку вилив свою воду в гавань.
Вибираю цікаві факти з нової книги Дмитра Жданова, і ловлю себе на думці, що в ній що ні глава, що ні абзац – родзинка, цікава сторінка історії міста … Її треба читати занурюючись у «водні» сторінки далекого минулого та сьогодення. Вона написана та подана читачеві як захоплююча екскурсія.
Книгу можна придбати в «Книгарні-кав’ярні» пані Галини Дольник на вул. Катерининській, 77.
Відкриємо секрет: Дмитро зараз працює над новою книгою про Одесу. Вона буде присвячена, за його особистим висловом, «тому, чого в Одесі немає, — міським катакомбам»…
Читайте також:
Фото автора
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі
