Статті

ДАІ жартує: невигадані історії про інспектора з Рені Хому Бондарєва

Повертаючись із чергового відрядження, я сіла в маршрутку поряд із водієм, моїм колишнім однокласником Леонідом Фетелем. Розговорилися про події на дорогах.

— Я ніколи не порушую правила дорожнього руху, — заявив Льоня. – І знаєш, хто мені дав урок на все життя? Твій батько, адже він колись працював у Рені начальником ДАІ.

І Льоня вдався до спогадів.

Шість хабарів для мотоцикліста

— Після восьмого класу я пішов працювати до батька: він був комбайнером, а я в нього в помічниках. І в мене була мрія купити мотоцикл. У 16 років я здав на права і батьки мені дозволили на зароблені гроші купити «Мінськ». Літо, сорочка навстіж — лечу по місту на всіх парах. І раптом – Фоміч, чорно-білий жезл. А я – без шолома.

— Підходить, бере під козирок: «Лейтенант міліції Бондарєв Фома Фоміч. Покажіть, будь ласка, ваші права». Розглядаючи документ, Фоміч розмовляв зі мною приблизно такою манерою:

— «Леоніде, а ви знаєте, що за статистикою в Ренійському районі на рік відбувається чотириста аварій, і тридцять відсотків з них — з вини мотоциклістів? — Знаю, Фома Фоміч.

— Леоніде, а ви знаєте, що, згідно з правилами дорожнього руху, водій мотоцикла та його пасажири повинні бути в шоломах?

— Знаю, Фома Фоміч.

– А ви знаєте, що у ДТП наявність шоломів у 90 відсотках випадків зберігає мотоциклістам життя?

— Знаю, Фома Фоміч.

— Леоніде, а ви знаєте, що ваші батьки покладають на вас великі надії і розраховують, що ви дбатимете про них, коли вони стануть літніми?»

— Я, як папуга, стою і бубоню: «Знаю, знаю, знаю…». А сам гадаю: от причепився! Що ж він мені вже пів години мізки компостує? Може… Натираю в кишені п’ять карбованців і сую Фомічу в кишеню кітеля. «Ось, Леоніде, я бачу, що ви все усвідомили. І сподіваюся, більше не повторюватимете помилок. Ось ваші права. Щасливого шляху».

Ура! Викрутився!

— Через день знову мчуся вулицею — сорочка навстіж. І знову – Фоміч із жезлом: «Лейтенант міліції Бондарєв Фома Фоміч. Покажіть, будь ласка, ваші права». І заводить ту саму платівку: і про аварії, і скільки смертей. Цього разу лекцію я дослуховувати не став — сунув одразу п’ятір: зрозумів, говорю, усвідомив.

— Не повіриш, за два тижні Фоміч мене спіймав п’ять разів! І щоразу – по п’ять рублів. І ось, зупиняє вшосте. Вже ні під козирок тобі, ні лекції, а прямо в лоба: «Льоня, у тебе є три рублі?» О, гадаю, ставки падають! «Звичайно, Фома Фоміч, є три рублі, візьміть, будь ласка!»

— Він бере троячку, дістає з кишені своє службове посвідчення, а в ньому складено… мої п’ять п’ятірків. «А тепер, Льоне, йди за мною».

Недалеко був магазин «Спорттовари», в якому продавалися шоломи для мотоциклістів, – жовті, червоні, сині. Усі – по 28 рублів.

«Доброго дня, дівчино, — звертається Фоміч до продавця і простягає їй гроші — мої шість хабарів. — Цей симпатичний хлопець давно планував купити шолом, і ось нарешті зібрав потрібну суму. Вибирай, Льоне, який тобі подобається?»

Після закінчення школи я став професійним водієм, за кермом ось уже тридцять років. І урок Фоміча я запам’ятав на все життя.

Первомайський патруль та лікар для надійності

Для всіх Першотравень був святом на природі з шашликами та випивкою. А для міліції – суцільні проблеми. Особливо для працівників ДАІ. Цього дня, надвечір, завжди траплялося по кілька аварій, нерідко з летальним кінцем.

— Ти ж знаєш, що наші батьки дружили, — одного разу почав розповідати мені краєзнавець Михайло Салабаш. – Якось після демонстрації вони поїхали за місто та зупинилися на дорозі, що веде на водоймища, до традиційних місць травневок. Фома Фоміч надів на мого батька білий халат, шапочку, посадив на переднє сидіння свого службового москвича і дав до рук газету «Правда» — читай. Сам же демонстративно ходив біля своєї машини з мигалкою і з широкою посмішкою віддавав честь кожної компанії, що проїжджала на відпочинок.

Того дня жоден водій до спиртного не доторкнувся. Усі бачили: на в’їзді до міста стоїть начальник ДАІ, та ще й із лікарем — рівень алкоголю в крові перевіряти.

Уяви собі розчарування тверезих як скельце водіїв, коли ввечері вони поверталися, а на в’їзді не було ні Фоміча, ні лікаря…

Вони самі по обіді поїхали відпочивати на природу. Але того вечора не було жодного виклику на ДТП.

Share
Антоніна Бондарева

Авторка видання "Одеське життя". Журналістка з 37-річним досвідом. Пише про південь Одещини, на соціальні та економічні теми, висвітлює суспільні проблеми. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Нагороджена «Золотою медаллю української журналістики».

Recent Posts

  • Новини

Магнітні бурі беруть паузу: прогноз сонячної активності на 26 січня

У понеділок, 26 січня, Сонце поводитиметься спокійно — сильних магнітних бур не очікується, а рівень… Read More

26-01-2026 в 05:42
  • Новини

Графіки на понеділок: як відключатимуть світло в Одесі 26 січня

У понеділок, 26 січня, в частині Одеської області діятимуть стабілізаційні відключення світла, а в Одесі,… Read More

25-01-2026 в 21:57
  • Авторський блог

Американський пірат у Херсоні: як Джон Пол Джонс воював на Чорному морі

Ім’я Джона Пола Джонса найчастіше пов’язують із формуванням Військово-морських сил США. Однак наприкінці XVIII століття… Read More

25-01-2026 в 20:04
  • Новини

Завтра Одесу накриє негода: попередження синоптиків і мерії

У понеділок, 26 січня, в Одесі та області очікується погіршення погоди: сильний поривчастий вітер, туман… Read More

25-01-2026 в 19:41
  • Статті

Пам’ятник Висоцькому в Одесі: як культурний об’єкт став точкою суспільного конфлікту

Пам’ятник Володимиру Висоцькому, встановлений у 2012 році біля фасаду Одеської кіностудії, з моменту появи викликав… Read More

25-01-2026 в 19:13
  • Статті

Масонська Одеса: міфи, символи та загадки в історії міста

Одесу часто називають містом загадок. Історія її появи, швидкість забудови та символи на фасадах будинків… Read More

25-01-2026 в 18:02