Одеська вулиця Новосельського за свою історію мала 7 назв, одна з них двічі. Найбільш довгий період носила ім'я Островідова – з 1923 по 1995 роки. Пропонуємо вам авторський матеріал постійного автора ОЖ про цього незвичайного більшовика.
Вдруге вулиця Новосельського набула своє нинішнє ім’я в 1995 році, коли одеським топонімам взялися повертати історичні назви. Вона на самому початку колись називалася Німецькою, потім Колоністською, Ямською, Казарменною, Лютеранською. З 1899 року – Новосельського (на честь міського голови Одеси Миколи Олександровича Новосельського). З 1923 року – вулиця Островідова. З 1995 року – знову Новосельського.
Якби її не перейменували тоді, це сталося б зараз із набранням чинності законом про декомунізацію топонімів. Тому що Василь Андрійович Островідов (1864-1921) був «червоним». Хоча не просто «червоним», а «червоним»… священником. Коротше, як кажуть в Одесі, боже ж ти мій же ж, яка це була нестандартна, а тому, як на мене, цікава особистість!
Вас також може зацікавити: Його повісили в Одесі, потім назвали вулицю, а потім усе скасували: історія одного революціонера
Народився він у Саратовській губернії у сім’ї дяка. Було зрозуміло, що зумовлений йому був шлях у священнослужителі. Його віддали до духовного училища, там він вивчив основи Закону Божого та богослужіння і був направлений послушником до монастиря.
Ан не «зрослося» щось у Василя Островідова з чернечим колективом. Він пішов із монастиря і став «підхалтурювати» уроками. Незважаючи на те, що він покинув монастир, Всевишній його не покинув – тому що з роками обдарував чудовим голосищем – басом. І Островідов став співати у церковному хорі при Саратовському кафедральному соборі.
Незабаром він уже в московському музично-драматичному училищі навчався співу (4 роки!) і ще співав в опереті та в церковному хорі Архангельського собору кремля. 1892 року виступив на сцені Великого театру. Загалом, перед Островідовим навстіж відчинилися двері найзнаменитіших театрів.
Читайте також: Пісні цього одесита неодноразово звучали у голлівудських фільмах
Оксамитовому басу Василя Тассіна (таке він взяв собі сценічне ім’я) аплодували любителі опери від Києва до Хабаровська. 1902 року оцінили талант і одесити: він виступав в оперному театрі. Не обійшлося без підкорення Тассіним і Італії. Там він відточував співочу майстерність, блискуче виступав у Мілані, Римі, Турині та інших містах. Його репертуар перевищував 60 оперних партій!
Але прийшов 1909 рік і – вибух мозку! Островідов раптом завершив шлях оперного співака! Він кинув «все, що нажите непосильною працею», кинув сцену і знову повернувся до божого промислу. Відтепер у міському соборі Владивостока звучав його бас. 1914 року Островідова перевели до Херсонської єпархії, і він став протодіаконом при Спасо-Преображенському соборі в Одесі.
У лютому 1917 року Островидов був підвищений до сану священика. І вирішив вирушити на фронт – полковим священиком. Служив, мабуть, чесно: у травні 1919 року отець Василь повернувся до Одеси Георгіївським кавалером. Був призначений настоятелем церкви Святого Духа біля Дюківського саду.
Більшовики тим часом всіляко афішували свою боротьбу за робітничо-селянське благополуччя, і священик Островидов, який щиро жадав того ж, волею – неволею уславився «червоним батюшкою».
Ще стаття на тему: Вулиці Дзержинського та Менжинського: чому їх більше немає в Одесі
При храмі він відкрив пекарню та їдальню. Але хотілося зробити більше для трудящих мас, що страждають. І отець Василь запропонував тим, хто стояв при владі, допомогу в організації порубки лісу для опалювального сезону в Одесі. Отримав мандат та був відряджений для лісозаготівель у район міста Балта.
На ті часи випадок надзвичайний: свящеyник став радянським діячем! При цьому він обов’язково проводив службу в сільських храмах і також обов’язково завершував свою проповідь закликом до селян надавати посильну допомогу радянській владі.
Закінчилося це цілком очікувано для обстановки громадянської війни: у травні 1921 Василя Островідова вбили в селі, де він залишився на ночівлю. Одна з численних місцевих банд увірвалася до села і насамперед порубала шашками «червоного активіста».
Ви також можете дізнатися: Чому в Одесі вже немає вулиць Володарського та Воровського
Тіло пізніше перевезли до Одеси та поховали на 1-му Християнському цвинтарі. Дивовижно, але останні почесті йому віддавало місцеве духовенство разом із радянськими працівниками. І ті, й інші щиро журилися! А через 2 роки на його честь було перейменовано вулицю…
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
За прогнозом Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, в неділю, 8 вересня 2024 року, в… Читати далі
Як повідомляють у компанії НЕК «Укренерго», завтра, у неділю, 8 вересня 2024 року, стабілізаційні відключення… Читати далі
1891 рік, 7 вересня... Пасажирське судно «Орегон» пришвартувалося до причалу канадського порту Квебек. Серед багатьох… Читати далі
На узбережжі Національного природного парку «Тузловські лимани» на Одещині море винесло мертвих дельфінів. Читати далі
Мешканець Одеської області вирушив на лаву підсудних за те, що перекрив річку греблею, щоб поливати… Читати далі
З сьогоднішнього дня, суботи, 7 вересня 2024 року, в Одесі відновлено рух трамваїв площею Толбухіна,… Читати далі
