Чому вулиць Землячки та Гарібальді в Одесі вже немає

Організатор масових вбивств із гарним ім’ям

Розалія Самуілівна Землячка при народженні в 1876 носила прізвище Залкінд. Батько її був дуже пристойною людиною – київський купець 1-ї гільдії. А ось Розу ще з молодих нігтів підхопили вітри революції.

З 17 років есери, потім соціал-демократи, партійні «клікухи», агент ленінської газети «Іскра» (в Одесі, між іншим), численні арешти, еміграція – коротше кажучи, до жовтневого перевороту 1917 року випускниця медичного факультету Ліонського університету підійшла вже «при погонах» відомої революціонерки.

У 1918-19 рр. керувала політвідділами різних армій «червоного» війська. З листопада 1920 року до січня 1921 року була відповідальним секретарем Кримського обкому РКП(б).

Ви також можете дізнатися: Вулиця Іноземної колегії та узвіз Жанни Лябурб в Одесі: чому їх перейменували

Вважається одним із організаторів проведення у Криму масових розстрілів місцевих мешканців та полонених солдатів і офіцерів «білої» армії барона Врангеля. За деякими даними, «ціна питання» – 120 тисяч трупів. Більше того, вона, судячи із спогадів соратників, творила «жесть», діючи за принципом «бий своїх, щоб чужі боялися!».

Ось, наприклад: «Під час перебування тов. Самойлової в Криму буквально всі працівники тремтіли перед нею, не сміючи заперечити її хоча б найдурнішим і помилкових розпорядженням». Самойлова – це Роза Землячка, яка на той час вже вдруге вийшла заміж.

У 1921 році за заслуги у справі політичного виховання та підвищення боєздатності частин Червоної армії Розалія Землячка була нагороджена орденом Червоного Прапора, ставши першою жінкою, нагородженою радянським орденом.

Після закінчення Громадянської війни багато років працювала на великих партійних та господарських посадах. Настільки була віддана справі Леніна, що навіть померла в один із ним день, 21 січня, правда 1947-го, переживши Ілліча на 23 роки. Урна з її порохом замурована в кремлівську стіну. Чи цієй не нашій Землячці після всього цього місце в одеській топоніміці – питання риторичне…

Герой Італії позаминулого століття та Одеса

Пам’ять Джузеппе Гарібальді (1807-1882) явно вшановують у сонячній Італії. І шанують заслужено. Італія в ті роки була під ярмом Австрії, і Гарібальді багато десятиліть свого життя присвятив боротьбі за свободу та національну незалежність Італії.

З 1832 цей знаменитий італійський політичний діяч брав активну участь у всіх революційних спробах, що мали на меті звільнення Італії. 1848-го, коли в Італії спалахнула відкрита революція, Гарібальді стає на чолі революційних батальйонів, які почали боротьбу з Австрією.

Перемоги Гарібальді зробили його ім’я одним із найпопулярніших у Європі. Після 1848 Гарібальді продовжував підтримувати своєю зброєю всі революційні спалахи не тільки в Італії, але і за її межами. У 1870 – 1871 р.р. Гарібальді брав участь у франко-прусській війні за Франції і став кумиром республіканських верств Франції.

Читайте також: Чому в Одесі вже немає вулиць Лумумби, Тореза, і Тон Дик Тханга

Ім’я Гарібальді – і досі синонім революційної відваги. Він є Національним героєм Італії. Але давайте згадаємо класичну фразу літературного персонажа: «Олександр Македонський, звичайно, герой, але навіщо ж стільці ламати?». І трохи її переінакшимо: «Джузеппе Гарібальді, звичайно, герой, але він герой Італії позаминулого століття. А до України 21 століття він яке відношення має?» Відповідь лежить на поверхні і однозначна: жодного відношення!

До речі, якщо в пошуках даних про Гарібальді зайти до пошукової системи, виходить досить показова ситуація. Набираю на українському «Гарі…» і з’являється Гарібальді …аж у хвості довгого списку, очолюваного нинішнім «національним героєм» планетарного масштабу. Це Гарі Поттер… Що ж, «все тече і все змінюється…» – мудра думка.

Ще за темою: Вулиця Бебеля та вулиця Благоєва в Одесі: чому відмовилися від цих назв

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса