Чому в Одесі вже немає вулиць Лумумби, Тореза, і Тон Дик Тханга

Є така мудра думка: про мертвих або нічого, або нічого, крім правди. Так от, правда полягає в тому, що ці люди не мають жодного прямого стосунку ні до історії нашої країни, ні до історії Одеси, зокрема.

Моріс Торез – один із тих, на честь кого назвали вулиці в Одесі

Його ім’я вулиця отримала 1964 року, коли він – генеральний секретар центрального комітеті компартії Франції (ФКП) – помер. Це була до мозку кісток «наша людина». Трудове життя почав шахтарем. Соцпартія, Компартія, з 1930 року – генсек.

У роки Громадянської війни в Іспанії (1936-39) був сполучною ланкою між москвою і підтримуваними нею республіканцями. З початком Другої світової ФКП схвалила окупацію Франції Німеччиною і була заборонена. Торез у цей час служив в армії, він дезертирував і дістався до Москви. Там і працював у керівництві Комінтерну.

У 1944-му, після звільнення Франції, особистим літаком Сталіна його доправили до Франції, де він відновив «правильну» політичну діяльність. З 1950 року, після інсульту, став хворіти, часто довго лікувався в СРСР. Помер 1964 року на борту теплохода ЧМП «Литва» дорогою до Ялти.

Іменем цього «вірного ленінця», а точніше – затятого сталініста, який підтримав, зокрема, криваве придушення Союзом РСР угорського повстання 1956 року, назвали не лише вулиці у Дніпропетровську, Харкові, Кіровограді, Чернівцях та Одесі, а й місто Чистякове в Горлівському районі Донеччини (все вже перейменовано).

Читайте також: Чому в Одесі перейменували вулиці Дмитра Ульянова та Крупської

Одесу Моріс Торез якось вшанував своєю присутністю, цікавився тутешньою історією французьких моряків, які 1919 року відмовилися воювати проти більшовиків. З 1995 року вулиця Моріса Тореза в Одесі носить ім’я Лук’яна Рачкова – одного з перших жителів Слобідки, який володів двома будинками на цій вулиці.

Проспект Патріса Лумумби тепер називається Адміральським

Проспект Патріса Лумумби в Одесі споконвіку був Адміральським, таким він знову став 1995 року. Але з 1961 року ця вулиця носила ім’я прем’єр-міністра нашої «братньої» Республіки Конго.

Народився Лумумба 1925 року в провінції Катакомбе Бельгійського Конго. Був освічений, займався політикою. У 1958 році заснував партію Національний рух Конго (НДК) і став її головою. У країні починався процес деколонізації. На перших виборах у травні 1960 року НДК отримала в парламенті 32 % голосів, і Лумумба став прем’єром Республіки Конго.

Бельгія хотіла створити стабільну маріонеткову державу і, як і раніше, контролювати використання природних ресурсів країни. На урочистій церемонії 30 червня 1960 року, у присутності бельгійського короля, який відвідав країну, президент Касавубу виголосив промову про багаторасове суспільство і співпрацю з колишньою метрополією.

Лумумба, всупереч протоколу, взяв слово слідом за ним і виголосив гнівну промову, закінчивши її знаменитою фразою: «Ми більше не ваші мавпи!» Лумумба спробував домогтися реального контролю над ресурсами країни. А значна їх кількість (мідь, уран і багато іншого) зосереджена в провінції Катанга, де лідером був прозахідний Чомбе.

Там (до речі, зовсім небезпідставно) пов’язали політику Лумумби з потраплянням усієї видобувної промисловості в зону впливу СРСР, у якого були свої причини тяжіти до повної деколонізації Африки.

Тим часом через зняття з посад бельгійських офіцерів в армії Конго почалися заколоти, масові вбивства і насильство над європейцями та місцевим населенням. Катанга під керівництвом Чомбе відокремилася. Чомбе обіцяв припинити заколот, якщо Лумумба буде відсторонений від влади. Той не погодився.

На тлі громадянської війни, що розгоралася, начальник штабу збройних сил Мобуту Сесе Секо Куку Нгбенду ва за Банга заявив про нейтралізацію Лумумби для мирного вирішення конфлікту. Було виписано ордер на арешт (з одним із звинувачень, що він збирається встановити іноземну військову диктатуру за підтримки СРСР), його помістили до в’язниці, але відразу випустили.

Коли ще в одній провінції піднялося повстання, Лумумба туди попрямував, але по дорозі його схопили військові, переправили в Катангу і там без суду і слідства застрелили. Його діяльність оцінюють по-різному. Для когось він борець за незалежність, національний герой, для когось – політичний авантюрист, чиї діяння призвели до громадянської війни в Конго.

Ще по темі: Вулиці Дзержинського та Менжинського: чому їх більше немає в Одесі

1961 року в багатьох десятках міст РРФСР і УРСР вулиці отримали ім’я Патріса Лумумби. В Україні вони скрізь перейменовані: адже представник народу батетела Еліас Окіт’Асомбо, що означає «спадкоємець проклятого» (так було названо Лумумбу при народженні) – зовсім не з нашого минулого.

А ось в ерефії все інакше: ім’я Патріса Лумумби з 1961 по 1992 рік носив, а з березня 2023 року знову носить Університет дружби народів. Характер інтересів рф у Конго визначає традиційний радянський «інтернаціоналізм», який втілює в життя зараз ПВК «Вагнер». Адже Конго – одна з щонайменше 7 африканських країн, де «Вагнер» активно функціонує.

Ким був Тон Дик Тханг, на честь якого назвали вулицю в Одесі

Ну і третій у цій зовсім не нашій трійці – в’єтнамський президент Тон Дик Тханг. З топонімікою Одеси в цьому аспекті – та ще «картина маслом». Як я зрозумів, був у районі пляжу Ланжерон Обсерваторний провулок, який 1980 року за фактом смерті цього товариша назвали вулицею Тон Дик Тханга.

Цікаво, що 2004 року про появу в Одесі вулиці Тон Дик Тханга написало російське пропагандистське видання «Украина.ру». Але щоб там собі не фантазували рашисти, Обсерваторний провулок залишається Обсерваторним провулком.

Народився майбутній президент В’єтнаму 1888 року, коли його країна була французькою колонією. Здобув непогану освіту. Під час Першої світової служив на французькому флоті. За деякими твердженнями, 1919 року брав участь у повстанні французьких моряків у Чорному морі на крейсері «Вальдек-Руссо» на підтримку Радянської Росії.

Ця ж ситуація, нагадаю, звучала вище в нашій розповіді про Моріса Тореза. І з нею пов’язане найменування (і нинішнє перейменування) ще двох вулиць в Одесі: Жанни Лябурб та Іноземної колегії, але про це – в подальших публікаціях.

Тим часом Тон Дик Тхан, повернувшись 1920 року на батьківщину, зайнявся політикою. До 1947 року він був уже членом ЦК компартії В’єтнаму, став одним із керівників збройної боротьби проти французької влади в Південному В’єтнамі.

Ви також можете дізнатися: Чому в Одесі більше немає вулиці Кірова

Ну і куди ж без СРСР. У справі «звільнення від кайданів імперіалізму» з 1950-го по 1969 роки наш герой очолював Товариство в’єтнамо-радянської дружби. У 1955 році став лауреатом Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами». У 1960-1969 роках він – віце-президент Демократичної Республіки В’єтнам, після смерті Хо Ши Міна 1969 року – президент. Тон Дик Тханг був найстаршим у світі чинним главою держави. Помер 30 березня 1980 року в Ханої в 91 рік.

Південно-Східна Азія в ті роки, втім, як і зараз, була геополітично важливим регіоном планети. Тон Дик Тхан був комуністом, явно «нерівно дихав» у бік СРСР. Останньою «плюшкою», якою з ним розрахувався Союз, була поява вулиці Тон Дик Тхана. Щоправда гугл показав, що тільки в Одесі. Зараз же ми до цього персонажа – аж ніяким боком.

Нагадаємо, Одеса продовжує позбавлятися комуністичних та російсько-імперських назв у своєму міському середовищі. І днями на сайті мерії стартувало електронне голосування щодо перейменування ще 14 вулиць у Пересипському та Хаджибейському районах міста.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса