Французький бульвар давно став одним із символів Одеси, але його назва приховує одразу кілька історичних загадок. Чому він не відповідає класичному визначенню бульвару, хто змінив його маршрут і як звичайна дорога до Малого Фонтану перетворилася на одну з найвідоміших вулиць міста — розбираємося разом.
Французський бульвар в Одесі на початку 20 століття
Ключові моменти:
У новому випуску проєкту «Одеські історії» ведуча Олена Кудряшова разом із редакцією «Одеського життя» досліджує одну з найвідоміших вулиць міста. Французький бульвар здається добре знайомим кожному одеситу, однак його історія виявляється набагато цікавішою, ніж можна уявити.
«Більшість одеситів навіть не замислюються, що Французький бульвар зовсім не відповідає своїй назві. Це не класичний бульвар, а колишня заміська дорога, яку згодом буквально “зігнули”, щоб вона обходила приватні дачі», — розповідає ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова.
Саме ця історична загадка допомагає по-новому подивитися на одну з найкрасивіших вулиць Одеси. Її сучасний вигляд сформували не лише архітектори й міська влада, а й водовози, власники дач, інженери та меценати, рішення яких впливають на місто й сьогодні.
Назва Французького бульвару давно стала одним із символів Одеси. Проте, якщо говорити мовою містобудування, ця вулиця зовсім не відповідає тому, що прийнято називати бульваром.
Як пояснює ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова, у класичному розумінні бульвар — це «широченна центральна алея для неспішних прогулянок, яку з обох боків обіймають чотири ряди дерев. Місце, куди люди ходять не тому, що треба, а тому, що хочеться».
Саме таким в Одесі можна назвати хіба що Приморський бульвар. А Французький живе зовсім іншим життям. Тут проходять трамвайні колії, рухається транспорт, вздовж дороги припарковані автомобілі, а пішохідні алеї давно поступилися місцем міській інфраструктурі.
Втім, так було не завжди.
Ще на початку XIX століття тут проходила дорога до Малого Фонтану. Вона вела не лише до дач заможних одеситів, а й до одного з найцінніших природних ресурсів молодого міста — питної води.
Вода Малого Фонтану вважалася найкращою в Одесі. Її називали «солодкою», нею запасалися торговельні судна, а водовози щодня доставляли її до міста. Саме ця дорога поступово стала однією з найважливіших для Одеси.
І тут авторка відео робить несподіваний висновок:
«І знаєте, хто насправді спроєктував геометрію нашого прекрасного бульвару? Не дипломовані інженери чи заморські архітектори».
Відповідь виявляється простою: форму майбутньої вулиці визначили саме водовози. Протягом десятиліть вони їздили одним і тим самим шляхом, який виявився найзручнішим серед балок, схилів і приватних садиб. Коли місто почало впорядковувати цю територію, прокладати нову трасу вже не було потреби — достатньо було впорядкувати існуючу.
Саме тому Французький бульвар і сьогодні зберігає контури старої дороги, що виникла задовго до появи самого бульвару.
Одна з найбільших загадок Французького бульвару помітна навіть без старих карт. Варто лише пройтися вулицею — і стає очевидно, що вона не пряма. Біля нинішнього санаторію Чкалова бульвар несподівано робить вигин, який багато років дивує і туристів, і самих одеситів.
Насправді цей поворот має цілком конкретну історію і навіть конкретне ім’я.
На початку ХХ століття міський інженер Василь Зуєв розробив проєкт нового бульвару. Він передбачав широку десятиметрову проїжджу частину, просторі тротуари, дерева, водопровід, електричне освітлення, телефонну лінію та трамвай. Сам Зуєв із гордістю писав, що новий бульвар, «маючи всі принади заміської місцевості з чудовими краєвидами на море, водночас має всі переваги доброустрою міста».
Та втілити задум саме таким не вдалося.
На шляху майбутньої дороги опинилася дача багаторічного міського голови Одеси Григорія Маразлі. Його парк був справжньою окрасою міста: каскадні сходи спускалися до моря, між деревами стояли мармурові скульптури, а доглянутими алеями могли гуляти всі охочі. Сучасники захоплювалися цим місцем. Художник Петро Нілус писав про парк: «Ніщо дрібне, стомливо складне — у всьому благородна простота…»
Саме через цей парк мала пройти нова пряма магістраль.
Інші власники земельних ділянок погоджувалися поступитися частиною території або отримували компенсацію. Але Маразлі відмовився. Як зазначається у сценарії проєкту, він просто не зміг «різати по живому» власний парк.
Місто опинилося перед непростим вибором. З одного боку — сучасний інженерний проєкт, з іншого — людина, яка десятиліттями вкладала власні кошти у розвиток Одеси, будувала школи, лікарні, музеї та бібліотеки.
Компроміс знайшли несподіваний: дорогу просто… обігнули.
Як наслідок, ідеальна пряма лінія перетворилася на характерний вигин, який ми бачимо й сьогодні. Сам Василь Зуєв із прикрістю писав, що після цього «Малофонтанська дорога позбулась прямолінійності та перспективного краєвиду на море».
Іронія історії полягає в тому, що саме це рішення зробило Французький бульвар неповторним. Те, що понад сто років тому виглядало як вимушений компроміс, сьогодні стало однією з найупізнаваніших рис вулиці.
Недарма автори проєкту підсумовують цю історію майже афористично: «Вигин досі є. Це особистий підпис Маразлі на мапі Одеси».
Читайте також: Чотири хвилі руйнування Одеси: хто і як руйнував місто протягом ста років (відео)
Вигин дороги — далеко не єдиний слід, який залишив Григорій Маразлі на Французькому бульварі. За сімнадцять років на посаді міського голови він зробив для Одеси стільки, що його й досі вважають одним із найвидатніших мерів в історії міста. Він фінансував будівництво шкіл, лікарень, музеїв і бібліотек, а власну дачу на Малому Фонтані перетворив на справжню пам’ятку садово-паркового мистецтва.
Парк Маразлі був відкритий для відвідувачів. Тут каскадні сходи спускалися до моря, між деревами височіли мармурові скульптури, а доглянуті газони більше нагадували французькі резиденції, ніж приватний маєток на околиці Одеси.
Не випадково сучасники захоплювалися цим місцем. Художник Петро Нілус описував парк так: «Ніщо дрібне, стомливо складне — у всьому благородна простота, неабиякий розмір. А серед яскравих плям зелені миготить мармур статуй глибокими білими плямами».
Саме бажання зберегти цю красу і стало причиною того, що Французький бульвар сьогодні має свій знаменитий вигин. Але це був лише один із проявів особливого ставлення до цієї вулиці.
Не менш важливим виявився і проєкт Василя Зуєва. Він не просто спланував дорогу — він створив правила, які визначили вигляд майбутнього району. Одне з них може здатися дивним навіть сьогодні.
Власникам ділянок заборонили будувати суцільні високі паркани. Натомість дозволялися лише легкі металеві огорожі на кам’яних цоколях, щоб сади залишалися відкритими для перехожих. Як було сказано у правилах: «жодних глухих кам’яних або дерев’яних мурів на фасадній лінії. Тільки витончені решітчасті огорожі».
Це рішення сформувало зовсім іншу атмосферу вулиці. Французький бульвар не перетворився на ланцюг закритих приватних маєтків. Навпаки, зелені парки, декоративні брами й ажурні огорожі стали частиною міського простору.
Згодом цю картину доповнили бельгійський електричний трамвай, гранітна бруківка з вулканічного порфіру та елегантні павільйони зупинок, які були не лише красивими, а й зручними для пасажирів.
Саме тому Французький бульвар став не просто дорогою до моря. Він перетворився на простір, де архітектура, ландшафт і міські правила працювали як єдине ціле. Багато з цих рішень пережили своїх авторів більш ніж на століття і досі визначають характер однієї з найвідоміших вулиць Одеси.
Навіть якщо розібратися, чому Французький бульвар не є бульваром і хто змінив його геометрію, загадки цієї вулиці не закінчуються. Майже кожен старовинний маєток тут має власну історію, а іноді — й справжню детективну сюжетну лінію.
Однією з них стала доля знаменитої скульптури Лаокоона. Колись вона прикрашала парк Маразлі, але після революції почалися її багаторічні поневіряння. Скульптуру неодноразово перевозили різними куточками міста, а окремі сторінки її біографії досі залишаються загадкою. Загалом за понад століття Лаокоон шість разів змінював місце перебування.
Не менш цікава історія й оранжереї Маразлі. Натхненний французькими парковими комплексами, міський голова вирішив створити в Одесі споруду, яка не поступалася б європейським зразкам. Для цього він запросив архітектора Павла Клейна, і результат справді став окрасою Французького бульвару. На жаль, сьогодні від колишньої величі залишилося небагато, але навіть руїни нагадують про масштаб цього задуму.
Ще одна історія пов’язана з розкішним неоготичним палацом купця Параскеви. Документальних свідчень про те, чому він так швидко змінив власника, не збереглося. Зате міська легенда виявилася напрочуд живучою.
Як із властивою Одесі іронією зазначає авторка проєкту, «офіційні папери мовчать про причини такого блискавичного розпродажу елітної нерухомості. Зате місцевий фольклор впевнено і безапеляційно стверджує, що поважний купець Параскева банально програв свій палац у карти».
А завершує цю мандрівку дача Анатри — романтичний замок, який у XXI столітті ледь не зник назавжди. Після багаторічного занепаду будівлю вдалося врятувати, а згодом вона стала домівкою для благодійного фонду «Корпорація монстрів». Ця історія ще раз доводить: доля архітектурної спадщини залежить не лише від часу, а й від людей, які готові її захищати.
Недарма фінал відео підсумовує історію Французького бульвару словами: «Французький бульвар — це не адреса, а вишукана колекція одеських характерів».
Саме тому за фасадами знайомих будівель тут приховується набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.
Докладніше розкриті у відео проєкту «Одеські історії» з Оленою Кудряшовою ви можете дізнатися:
Раніше ми розповідали, хто насправді збудував загадкові Траянові вали на Одещині.
Читайте також: Чому Фонтанка під Одесою отримала таку назву і які таємниці приховує її історія
Після затяжного циклону та дощів у Одесі та області нарешті встановиться суха, комфортна погода. У… Read More
Військова служба правопорядку (ВСП) розпочала масштабну хвилю раптових перевірок у територіальних центрах комплектування та соціальної… Read More
Договір довічного утримання має забезпечити літній людині догляд і підтримку в обмін на нерухомість. Але… Read More
Одеса продовжує очищати вулиці від візуального сміття та наводити зовнішню рекламу до єдиного стандарту. Виконавчий… Read More
З 1 вересня у школах Одеси планують запровадити безкоштовне гаряче харчування для понад 80 тисяч… Read More
Ветерани російсько-української війни дедалі активніше заявляють про своє право впливати на управління Одесою. Конфлікт навколо… Read More
