Якось я побувала у майстерні художника. Образи витончених, як лоза, жінок пензля заслуженого художника України Олександра Кари у майстерні, де вони колись народилися, виглядають ще особливішими. Автор із любов'ю їх називає «Бессарабськими мадоннами». І вони мають справді незвичайну космічну енергетику.
Монолог, записаний далі, переплітався із творчим пошуком, результати якого лягли у повні енергії мазки на полотні.
— Змалку пам’ятаю себе за малюванням — любив малювати. Дуже добре пам’ятаю свої перші олівці, які батьки купили мені за три карбованці. А запам’ятав я їх, бо дуже довго плакав, прохаючи купити мені їх. На той час це була розкіш. Я любив розмальовувати глеки. А потім до нас у село Нові Трояни Болградського району, де я народився 1956 року, приїхав учитель Микола Іванович Ніколаєв. Я відвідував його гурток образотворчого мистецтва. Він давав багато цінних порад та переконував, що треба більше малювати з натури.
Коли я закінчив школу, до нас додому прийшов тодішній голова колгоспу Анатолій Близнюк та сказав: «Я відправляю тебе вчитися на ветеринарного лікаря». Мої батьки, яким я дуже вдячний, дали можливість самому зробити вибір. І я відмовив шановній людині, сказавши, що хочу бути художником. «Що це за професія – художник?» — здивовано промовив голова. Через багато років ми з ним зустрілися знову — і він із задоволенням купив у мене одну з картин із моїми «Мадоннами».
Олександр Кара здобув академічну освіту на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту імені Ушинського. Після закінчення переїхав до Ізмаїла. З 1989 року – викладач малюнку та живопису на кафедрі образотворчого мистецтва, з 2015-го – доцент Ізмаїльського гуманітарного університету.
— Ця робота приносить позитивні емоції, але без мук творчості не обійтися. Коли ти залишаєшся віч-на-віч з полотном, то діалоги з ним бувають різні. Думаєш, розмірковуєш. Іноді заходиш у глухий кут і переносиш діалог на другий день. А потім з’являються нові деталі, нові предмети суперечки. Головне, щоб весь процес приносив задоволення.
З 2008 року Олександр Кара – голова Ізмаїльської міської організації Національної спілки художників України. У його живописі поєднуються сучасні тенденції та традиції православної Київської Русі та Болгарії. Художник організував понад 20 персональних виставок та є учасником 160 колективних виставок в Україні та за кордоном.
– У жіночому образі я знаходжу більше гармонії. Чоловіків я теж малюю, але рідше. Це також відбиток із дитинства: я багато часу проводив із мамою. Тоді я бачив багато жінок, вони групами йшли до церкви, на цвинтар. Домашню роботу теж робили переважно жінки. В образі жінки, яка несла воду у відрах додому, я бачив гармонію та витонченість. І ось композиція із п’ятьма дівчатами — «Містика води». На даний момент працюю над тим, як зробити образи музичнішими. Для мене образ загалом важливіший за обличчя, я не малюю обличчя моїм «Мадоннам». Так вони стають більш загадковими та глибокими.
Так і працюю – у постійному пошуку себе та бажанні відкривати щось нове.
Звання заслуженого художника України Олександр Кара отримав у 2012 році. А його картина “Причастя” увійшла до альбому “Українського живопису XXI століття”.
Читайте також:
Відома мережа сирних магазинів «Сирне королівство» планує призупинити діяльність до кінця 2026 року. За час… Read More
На Куяльницькому лимані хочуть відродити видобуток солі, щоб забезпечити нею Україну та зменшити надмірну солоність… Read More
В Одесі вже відключили перші 10 фонтанів на зимовий період. Які об’єкти більше не працюють… Read More
В Одесі завершили розслідування щодо масажиста, якого обвинувачують у насильницьких діях сексуального характеру щодо 7-річної… Read More
Вночі та вранці 16 жовтня російські війська вдарили реактивними безпілотниками по енергетичних і промислових об’єктах,… Read More
В Одесі почали розбирати масивний кам’яний постамент, на якому раніше стояв бюст радянського біолога та… Read More
