Це був туманний ранок. Мої батьки зібрали невеличкі торби, відв’язали собаку і випустили усю худобу в поле. Мати плакала, батько сумно зітхав. Ми посиділи на доріжку і, навіть не зачинивши хату, вирушили в дорогу.
«По центральній дорозі в селі Красне, де ми мешкали багато років і де народився я, вже йшли, схиливши голови, до залізничної станції наші односельці — німці за походженням. Нас проводжало усе село – сусіди, друзі, усі плакали. А над селом стояв жахливий вий собак та худоби. Це був страшний день», — так описав у своїх спогадах день вигнання німців з Красного німець-переселенець Отто Ріль. В дев’яності Отто побував в рідному селі, а також написав історичну монографію про тяжкі для бессарабських німців сорокові роки.
Попри те, скільки горя зазнали бессарабські німці від радянської влади, сьогодні їхні нащадки допомагають рідним громадам, чим можуть. У Тарутинській громаді сполучною ланкою між Німеччиною і Україною є Тарутинське німецько-культурне товариство «Бессарабський дім». Його очолює німкеня за походженням, енергійна, ділова і красива жінка Світлана Крук.
«Бессарабський дім» працює на Тарутинщині понад 20 років — це потужна громадська організація, що підтримує тісний зв’язок з бессарабськими німцями, які мешкають в Німеччині. Одним із самих відомих меценатів-новаторів, який багато зробив для Тарутинщини, є Натаніель Рісс.
Натанаель народився в Серпневому, яке називалося Лейпцигом. Назвали його на честь сусідського хлопчика з єврейської родини, з яким дружив його старший брат.
У 1940 році родина Рісс також покинула Бессарабію. Доля привела Натаніеля в Гамбург, де завдяки наполегливості, працьовитості і таланту він став керівником відомого у світі концернау Helling. Він досяг визнання як науковець з прикладної науки і отримав звання професора, запатентував багато власних винаходів тощо.
І ніколи не забував, звідки він, завжди мріючи побувати на батьківщині. Ця мрія здійснилась у 2013-му: він приїхав у Серпневе і побував в рідному будинку. Тут його гостинно зустріли місцеві жителі. З того часу Натаніель Рісс став великим другом Серпневого. За його ініціативою і на його власні кошти до 200-річчя села був побудований чудовий парк з місцями для відпочинку. Він регулярно допомагав школі, дитсадку. Згодом перебудував свій рідний дім під резиденцію Німецького культурного товариства. Також викупив покинуті хати для того, щоб з часом запустити на цій території крафтове виробництво – олійницю, сироварню, виноробню, млин, пошивний цех.
У жовтні 2023 року 89-річний Натаніель Рісс приїхав у Тарутинську громаду, привіз багато гуманітарної допомоги і подарував Тарутинський лікарні сучасний цифровий мамограф.
Тоді Натаніель Рісс разом із Савою Чернєвим, головою Тарутинської громади, та Світланою Крук жваво обговорювали, як зробити Серпневе, що знаходиться на кордоні з Молдовою, візитною карткою України. Але в січні цього року Натаніеля Рісса не стало.
Ініціативну Світлану Крук важко знайти в офісі «Бессарабського дому» — вона постійно у роз’їздах. То в Німеччині за гуманітарним вантажем для військових, переселенців і знедолених людей, то на форумах, то на черговому будівництві. Проте нам таки вдалося зустрітися.
— Світлано, пішов з життя Натаніель Рісс. Але ж плани були амбітними.
— Зараз, під час війни, багато проектів стали на паузу. На жаль, від нас пішов і керівник німецької громадської організації «Бессарабські німці» Гюнтер Фослєр, який теж був великим патріотом нашого краю. Однак в Німеччині маємо багато друзів, чиї пращури мешкали в Бессарабії, і які трепетно ставляться до їхньої пам’яті. Зараз ми співпрацюємо з Сімоном Новотним і Мартином Зальцером — засновниками та керівниками благодійної організації Ermstal hilft в Штутгарті. За час війни ми доставили з Німеччини тонни гуманітарної допомоги для військових, біженців і тих, хто її потребує.
Це продукти, медикаменти, білизна, інвалідні візки, спальники, засоби гігієни, одяг. Тарутинській лікарні передали меблі, медичні інструменти, апарат УЗД. Рятувальникам – нову пожежну машину. Комунальним підприємствам і дитячим садкам – потужні генератори. Бессарабські німці – справжні наші друзі.
У тарутинському парку був встановлений символічний скульптурний пам’ятник нашій дружбі та співпраці. Цьогоріч ми організували на території резиденції наметовий табір дитячого відпочинку «Лісові канікули», де діти переселенців і захисників України відпочили безкоштовно. У Красному на німецькому кладовищі була встановлена каплиця-музей німцям-переселенцям, цим займалася разом із Сімоном колишня голова Красненської громади Ольга Младінова. Багато відправляємо допомоги нашим хлопцям-захисникам на фронт, у прифронтові райони.
— Знаю, що ви справжній генератор ідей, чим одержимі зараз?
— Ми взяли під свою опіку стару будівлю німецької гімназії 1819 року — це надзвичайно красиве історичне приміщення, справжня культурна спадщина. Обладнали тут декілька класів, де проходять курси німецького для дітей, облаштували музей. Проте будівля потребує ремонту, утримувати її дуже дорого, тому плануємо створити в ній справжній національно-просвітницький центр, де під одним дахом об’єднати німецьку, гагаузьку, болгарську культури. На жаль, минулого року пішов з життя Володимир Кубякін, великий краєзнавець, патріот, письменник і мій великий помічник. Тому поки просто не вистачає на всі плани часу, сподіваюсь знайти однодумців, за допомогою яких втілити цю ідею у життя.
Зараз ми виграли міні-грант для проекту «Бессарабські солодощі», який включає майстер-класи для дітей і матусь з виготовлення солодощів, ляльок-мотанок «Травниця», розвиваючі курси для найменших. Хочу зробити кафе-музей, куди долучити творчих людей Бессарабського. Є проект з інтеграції молоді, залучення її до волонтерської справи, зокрема підлітків зі складною долею. Також плануємо долучити німецьких пасторів з Одеської кірхи до спеціального проекту для дітей з дитячого притулку – проведення свят у театралізованому форматі. 29 жовтня в Бессарабське приїздить велика делегація з Німеччини на чолі з міністром культури, будемо обговорювати реалізацію цих проектів.
Тарутинською селищною радою присвоєно звання «Почесний громадянин Тарутинської селищної територіальної громади»
Відповідне рішення було прийняте депутатами селищної ради у вересні цього року.
У списках тих, хто отримав цю нагороду за постійну підтримку і допомогу під час повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, — громадяни Федеративної Республіки Німеччина Сімон Новотний (SIMON NOWOTNI) та Мартін Зальцер (MARTIN SALZER) — засновники та керівники благодійної організації Ermstal hilft; Натаніель Рісс (посмертно) — благодійник, професор компанії HELLING.
Читайте також:
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
Завтра, у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, в Україні та, зокрема, в Одесі та Одеській… Read More
