Березень по-одеськи: між дощем та повітряними тривогами (фоторепортаж)

– Як мене той дощ дістав! – жаліється жінка з пакунками.

– Більше тебе нічого не дістало?.. До речі, де твоя парасолька?

– Яка парасолька?! У мені ж дві руки. Треба щось купити, аби усіх нагодувати, а тут ще парасолька… Куди її? У зуби?

А це – звичайний одеський діалог на Новому базарі на третьому році повномасштабної війни.

Ще (це коли дощ збігається з повітряною тривогою) можна почути трохи виразів, які не «перекладаються». Жаль: колорит!..

Жінки з пакунками – усюди. Бо ж таки дійсно – «треба щось їсти». А перед цим все це купити та приготувати. А під час «купити» – побалакати, якщо вдасться…

Тут – ще тільки бруньки, тут – вже майже листячко… А де щось не зеленіє, так (це ж наші люди!) можна й домалювати природні «недоліки». Он вже красується штучне листя на гілках, а здається, що це якась дивна рослина… Такий собі артоб’єкт – для підняття настрою.

Горобці зібралися на свої збори, дарма що той дощ… Що обговорюють?..

Придивляюсь: все одно люди на вулицях милуються красою пробудженої природи, яка не звертає увагу ні на той «добовий» дощ, ні на повітряні тривоги.

Милуються, бо ж це така собі психотерапія під час війни. Ну а ще треба вийти на вулицю, навіть під дощ, аби хоч якось «підлікувати нерви».

Бо ж треба продовжувати жити. І триматися…

Вас також може зацікавити: Березень по-одеськи: похмурий день у Міськсаду.

Фото авторки