Аль Пачіно — 84 роки: шлях актора від алкоголіка та наркомана до кінозірки з «Оскаром»

Аль Пачіно – найвідоміший італієць у Голлівуді, актор, кінорежисер, сценарист, продюсер. Кого б він не грав, його світ запам'ятає, як дона Корлеоне з гангстерської саги «Хрещений батько».

Як і у багатьох голлівудських зірок, у Пачіно був такий період, коли він безмірно захоплювався алкоголем і пігулками… На одній з церемонії він упіймав себе на думці: «А я взагалі дійду до сцени, якщо мене нагородять? Не впевнений»…

Пройшло вже понад двадцять років з того часу, як Аль Пачіно не «заглядав у пляшку» і, єдине про що шкодує, це, що не розібрався з цим раніше. «Дивитись на світ тверезими очима — куди приємніше», — вважає актор. До речі, попри те, що багато шанувальників вважають його «крутим босом», на думку самого актора, йому далеко до ідеального італійця.

Як знімали «Хрещеного батька»

Як виглядає ідеальний італієць? Ми знімали «Хрещеного батька» на Сицилії. Уявіть: 40 °C в тіні, стоїть черга сицилійців з масовки — вони всі в вовняному одязі, запарені, виснажені. І один із них, молодий хлопець, каже: «Ми тут стирчимо весь день. Спека смертна. Мені треба перепочити». Тут хтось із адміністраторів відповідає: «Ну давай, відпочинь, і одразу вилетиш із майданчика». Хлопцю ще не заплатили. Але він дивиться на адміністратора, знизує плечима, кидає так зневажливо: «А!» — І йде. І я говорю собі — ось це мій герой! Чи міг я тоді зробити так само? Ні! Той сицилієць показав, що таке бути вільним по-справжньому.

Важке дитинство актора

Був час, коли я розносив газету кіоскерам під назвою «Шоу-бізнес». Ніколи не забуду скільки мені платили: дванадцять доларів. Десятку та два папірці по долару. Десятку я відразу розмінював, щоб у мене було дванадцять однодоларових купюр. Розплачуючись у барі, відслинюєш по долару від пачки, і збоку, здається, що грошей у тебе сила-силенна. Коли я отримав перший пристойний гонорар в одному бостонському репертуарному театрі, мені було, мабуть, двадцять п’ять років. Я зайшов до бару, з’їв стейк і випив мартіні. І навіть після цього у мене ще лишилися гроші!

Ми ледве зводили кінці з кінцями. Мої батьки розійшлися, коли я був зовсім маленьким. Я був у сім’ї єдиною дитиною і жив у багатоквартирному будинку в Південному Бронксі з матір’ю, бабусею та дідусем. Тому для мене було справжнім святом, коли я дізнався, що з упаковки вівсяних пластівців можна вирізати купон і отримати за нього шпори Тома Мікса. А ковбой Том Мікс був зіркою вестернів. Він був дико відомий, дико! Вже те, що шпори надсилали бандероллю поштою, робило їх чимось незвичайним. Загалом ми замовили шпори. Коли померла моя прабабуся, мені було, мабуть, шість років. Пам’ятаю, ми повернулися додому з похорону — і виявилося, що надійшла посилка зі шпорами Тома Мікса. Я засяяв. І тут же згадав, що прабабуся щойно померла. Мені так хотілося порадіти шпорам, але… Того дня я дізнався, що таке внутрішній конфлікт.

Одне з найбільших потрясінь у своєму житті я зазнав у Південному Бронксі, в одному з тих залів, де колись було вар’єте, а потім влаштували кінотеатр. Вистава давала мандрівна трупа. Грали «Чайку» Чехова. Спектакль розпочався… і одразу закінчився. Пролетів як одну мить. Це було диво. Пам’ятаю, я замислився: «Ким треба бути, щоб написати таке, а?». Я відразу роздобув збірку оповідань Чехова.

Одного разу я зайшов перекусити в кафе «Ховард Джонсон» і побачив, як актор, що блищав у тому спектаклі, розливає каву за стійкою. Тоді я зрозумів, що все в житті щодо: спочатку він підкорив мене своєю грою, а тепер стояв за стійкою та обслуговував мене.

Моя мати померла, перш ніж я досяг успіху. Пам’ятаю, мені було років із десять. Наша квартира на верхньому поверсі. Дико холодно. Знизу, з провулка, мене гукають друзі, звуть «прокинутися» вулицями. А мати мене не пускає. Я страшенно сердився і репетував на неї безмовно. Вона зносила мої закиди. І цим врятувало мені життя. Розумієте, всіх тих хлопців, які тоді звали мене гуляти, вже нема на світі. Вона хотіла, щоб я не вештався вулицями допізна, а робив уроки. І саме завдяки цьому я тепер сиджу тут та розмовляю з вами. Все дуже просто, правда? Але ми такі забудькі…

Нагороди та досягнення Аль Пачіно

Перший Оскар я отримав з восьмого разу. До цього сім разів мене включали до списку номінантів, але й годі. Не знаю, чи зможу я адекватно описати своє ставлення до цього хоча б частково… Це тепер дивлюся на номінантів і думаю: «А якби вони були нейрохірургами? Кому з них ти довіриш оперувати твій мозок, якщо знадобиться? Ось йому й слід дати «Оскара». Але в минулі часи все залежало від того, в якому настрої я був.

Знамениті фільми за участю Пачіно: