Акація Рішельє: як звичайне дерево стало символом Одеси

В Одесі герцог оселився на розі Рішельєвської та Ланжеронівської в невеличкому будинку, де він не тільки жив, а й працював. Крім Рішельє, тут мешкали три секретарі, іноземні консули, солдати, купці, а також його старий учитель абат де Лабдан, а також граф Леон Рошешуар, який залишив спогади про Одесу.

На той час Одеса, за спогадами сучасників, була схожа на більшу частину повітових міст, які «тільки назвою відрізнялися від сіл». Основними її будівлями були старі будівлі, що потопали в багнюці, і напівзруйновані казарми. До того ж нестача питної води і практично повна відсутність дерев, які можна було б використовувати для опалення та будівництва.

Зате в місті цілком успішно функціонував своєрідний «ломбард»: частину виділених на будівництво Одеси грошей «батьки міста» вирішили давати в заставу одеситам. Звісно, таке рішення було незаконним, але воно приносило чималий прибуток, і влада дивилася на нього крізь пальці. Рішельє дуже швидко прикрив «лавочку», оскільки пристойні доходи від такої діяльності місто отримувало на тлі серйозних фінансових порушень.

Рішельє був, мабуть, найдемократичнішим і найдоступнішим з усіх одеських градоначальників. Його можна було побачити на вулицях, коли він розмовляв із селянами або людьми з нижчих верств суспільства, яким він давав поради і надавав допомогу. Він ходив до крамниць і шкіл, був присутній на засіданнях суду і магістрату, вникав у всі, навіть найнікчемніші проблеми. Саме Рішельє виписав з Італії насіння акації, яка стала символом нашого міста. Дуже скоро Одеса перевершила всі найсміливіші очікування, а одесити на згадку про улюбленого градоначальника поставили йому пам’ятник на Приморському бульварі.