З Антарктиди до окопів: Як українські вчені воюють та займаються наукою

Ключові моменти

• Повномасштабна війна кардинально змінила життя українських учених: багато хто пішов на фронт, поєднує службу з науковою діяльністю або повертається до досліджень після поранень.

• Науковці привозять із передової унікальний досвід, який формує нові підходи в історичних, екологічних та гуманітарних дослідженнях.

• Частина вчених продовжує документувати війну, створювати усноісторичні архіви та розвивати наукові напрями, народжені безпосередньо у бойових умовах.

• Наукова спільнота та ветерани наголошують на важливості підтримки й адаптації військових-дослідників, адже саме освіта та наука допомагають відновити внутрішню опору після фронту.

Історики, які творять історію: досвід Олександра Городилова

Головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Олександр Городилов наголошує: участь вчених у війні змінює не лише їх самих, а й саму гуманітарну галузь. Він пояснює, що історики, які сьогодні служать, привозять із фронту реальний досвід – те, чого немає в жодному архіві.

За його словами, багато науковців з інституту Нацпам’яті зараз перебувають у бойових підрозділах. Вони втрачають колег – унікальних фахівців, які могли б продовжувати дослідження.

«Це великі втрати для науки, але війна стала частиною нашого професійного буття», – зазначив вчений.

Андрій Зотов: від антарктичної станції до українських окопів

Кандидат біологічних наук Андрій Зотов – один з найвідоміших українських екологів. Він перервав роботу на антарктичній станції «Академік Вернадський», аби повернутися до військової частини, де служив раніше.

Зотов визнає: наукова логіка й військові реалії – різні світи. Під час служби він був зосереджений на завданнях свого підрозділу. Та після повернення до науки почав вивчати вплив війни на довкілля, зокрема на екосистему Чорного моря. На його думку, бойові дії мають двоїстий вплив: з одного боку, зменшуються збитки від діяльності людини, а з іншого – вибухівка й хімія забруднюють природні екосистеми.

Сергій Пушкаренко: дисертація, народжена у війні

Юрист і кандидат наук Сергій Пушкаренко зустрів 2022 рік із готовою дисертацією, але замість захисту очолив розвідувальний взвод у складі 122-ї бригади ТРО. Він пройшов Бахмут, Харківщину та Запорізький напрямок.

На фронті йому доводилося поєднувати роль командира із юридичною підтримкою побратимів, однак згодом він відмовився від цього.

«Юридичні питання відволікають, коли маєш тримати оборону», – пояснює Пушкаренко.

Після поранення він повернувся до науки і захистив таки дисертацію про створення інституту військового омбудсмена – інституції, якої Україні, на його думку, бракує.

Олег Рарицький: філолог, який документує війну

Доктор філологічних наук та військовослужбовець Олег Рарицький поєднує службу з роботою над усноісторичними текстами. Він став співавтором серії книг «Сильні духом», де зафіксовані історії українських саперів.

Його робота – це збереження голосів тих, хто воює, і формування майбутнього національного архіву.

Наука після війни: хто допоможе ветеранам повернутися до досліджень

Представники Veterans HUB Odesa та Українського інституту національної пам’яті зазначають, що наукове середовище може відіграти ключову роль у адаптації військових. Освіта й наука – це простір, де людина після фронту відновлює внутрішню опору та повертається до мирного сенсу діяльності.

Психологічну складову підкреслює підполковник Володимир Лабенко. Він вважає, що саме психологічна підтримка стає тією «невидимою зброєю», що дозволяє витримати навантаження й рухатися далі.

Історії українських вчених, які пройшли фронт, – це свідчення того, що наука залишається живою навіть у найважчих умовах. Науковці повертаються до досліджень із досвідом, який змінює їхні дисципліни та формує нову культуру відповідальності. Вони фіксують війну, досліджують її наслідки, допомагають побратимам і стають частиною майбутньої історії України.

Читайте також: В Одесі презентували фільм «Наука в окопах»: історії вчених, які стали захисниками України