Синьо-жовтий прапор України пройшов довгий шлях становлення і сьогодні гордо майорить над українськими містами та селами. Це наш символ єдності, мужності і незламності, що відображає прагнення українського народу до свободи і незалежності. У День Державного Прапора України «Одеське життя» підготувало коротку історію цього національного символу.
День Державного Прапора було встановлено Указом Президента України №987 від 23 серпня 2004 року на честь багатовікової історії української держави, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів.
Державний Прапор є одним із державних символів країни, що відображає національні традиції, ідентифікуючи певну територію. Під жовто-блакитним прапором Україна дійде перемоги над російськими окупантами.
Ще до хрещення Русі жовто-блакитні барви символізували Київську державу. Майже всі герби на Київщині обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виготовляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зірки, зброю, фігури святих.
Твердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської «весни народів». Вперше такий прапор майорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. З того часу полотнища у національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті.
На Наддніпрянщині це стало можливим після революції 1905-1907 років.
З падінням царату ці кольори були вже загальновизнаною українською символікою. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців та студентської молоді у Петрограді (Санкт-Петербурзі), а 29 березня у Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.
31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор та виконали «Ще не вмерла Україна». 1 квітня у Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація, на якій тисячі солдатів-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті прапори з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за свободу», «Війна до перемоги».
У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України та за її межами пройшли подібні акції під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917 року під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту здійняла українські прапори. Вперше – на есмінці «Завидний» з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича.
Офіційно прапор було затверджено 27 січня 1918 року у Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття прапора над українським Чорноморським флотом.
За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західно-Української Народної Республіки синьо-жовтий прапор. За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих фарбах.
Окупувавши Україну, більшовики карали за синьо-жовтий прапор.
У другій половині ХХ століття синьо-жовтий пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Були поодинокі спроби подати український прапор. 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора вранці майорів синьо-жовтий. Георгій Москаленко (студент вечірнього відділення наргоспу) та Віктор Кукса (робочий), які це зробили, планували викликати великий резонанс – прапор мали побачити студенти та робітники заводу «Більшовик», які вранці збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КДБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.
22 січня 1973-го у Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором пройшов мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.
30 років тому, 24 липня 1990 року у Києві біля будівлі Київської міської ради було урочисто піднято національний синьо-жовтий прапор України під час незабутніх подій української революції 1990-1991 років. Це відбулося за 13 місяців до проголошення державної незалежності України. Це стало одним із ударів по радянській комуністичній тоталітарній російській імперії, що призвели до її руйнування. Як зазначає провідна експертка Українського інституту національної пам’яті Любов Крупник, в епоху СРСР за національний прапор людей карали, тому підняття синьо-жовтого прапора саме у столиці України мало потужне символічне значення. Підтримати цей важливий для всієї країни крок прийшли на Хрещатик близько 200 тисяч киян.
Варто нагадати, що востаннє до цієї події національний прапор майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ.
Підняття національного прапора в українській столиці стало важливим кроком у національно-визвольних змаганнях за відновлення Української держави.
За тиждень до цієї події, 16 липня 1990 року, Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Тож підняття національного синьо-жовтого прапора саме в столиці України мало потужне символічне значення. У міськраді Києва підготували проєкт такого рішення. Однак, 24 липня, на засіданні, через брак кворуму рішення про підняття прапора не було ухвалено. Однак цього вимагали кияни, зібравшись на мітинг на Хрещатику.
Перед тим, як синьо-жовтий прапор піднявся над столицею, його освятили у Софіївському соборі та почесною ходою принесли до будівлі Київради. Якийсь час після цього кияни чергували біля флагштока, щоб убезпечити прапор від спроб зірвати та знищити.
Проте Київ не став першим містом України, де було піднято наш прапор. Спочатку національний прапор з’явився над будинками міськрад Стрия, Львова, Дрогобича, Тернополя, Житомира.
Лише за рік, 23 серпня 1991 року, групою народних депутатів синьо-жовтий український прапор внесено до сесійної зали Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будинком парламенту. Згодом постановами Верховної Ради від 18 вересня 1991 р. «Про прапор України» та від 28 січня 1992 р. «Про Державний прапор України» національному прапору фактично було надано статус офіційного прапора країни. Це прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів із співвідношенням ширини до довжини 2:3.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор піднявся над Верховною Радою України.
Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі
Шістнадцятирічний Назар Ковальчук з невеличкого села Вербове Ананьївської громади з дитинства бореться з важкою недугою,… Читати далі
На пленарному засіданні сесії Одеської міської ради було затверджено новий проєкт утримання центрального парку імені… Читати далі
За прогнозами Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) цієї зими в Україні… Читати далі
Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю… Читати далі