Трудолюбивый и предприимчивый с деда-прадеда крестьянин Гаврила Пачесный, имея в собственности не менее ста десятин плодородной земли и пашни, умело хозяйничал на территории Гвоздавской волости Херсонской, а затем Одесской губернии. Его вотчина в перечне поселений Ананьевского уезда за 1896 год значилась как хутор Пачислаго. Ныне это почти обезлюдевшее село Владимировка Зеленогорской громады.
На початку ХХ століття хліборобська родина Гаврила Пачесного збагатилася десятьма синами, яких батьки змалку привчали до роботи, бо, крім землі, трудолюбиві селяни також утримували коней, волів, овець, свиней та птицю, виплекали прекрасний сад. Коли ж діти повиростали та одружилися, батьки порівну наділили їх полями, щоб ті самі ґаздували, допомагали з будівництвом власної оселі. Отож пізніше хутір переріс у велике і заможне село Володимирівку.
Та у 30-х тоталітарний більшовицький режим задля знищення самостійного українського селянства запровадив кампанію з розкуркулення, що супроводжувалась репресіями, арештами, депортацією та розстрілом «куркулів» та їхніх родин.
На щастя, Пачесних не винищили «під корінь». Сільські активісти забрали землю, реманент, худобу та нажите майно разом із добротною хатою, переселили родину на околицю села у занедбану та скособочену халупу. Підводу з кожухами, ряднами, вишитими рушниками та одягом розкуркуленого господаря звезли до сільради, де найцінніше майно розділили між собою.
Щоб врятувати життя, сини Пачесних з родинами і батьком вступили у новостворений колгосп. Працювали завзято, як звикли трудитися на власній землі. А Петро, який очолив огородницьку бригаду, вибився у передовики колгоспного виробництва й навіть, попри «куркульське» минуле, отримував у кремлі ордени за трудову звитягу.
Одружений на меткій селянці Февронії, Петро Пачесний прижив з дружиною 9 діточок. З нині живучих 87-річна Наталя Кіріяк замолоду трудилася нормовичкою, а потім із чоловіком Олексієм – на залізничній станції Заплази. Зараз мешкає в Солтанівці, де нею опікуються доньки Катерина та Олена.
Бабуся повідала, що її батько був працьовитою і талановитою людиною. З юності на весіллях віртуозно грав на скрипці.
Під час Другої світової війни її старший брат Грицько відважно воював з фашистами в лавах ІІ Українського фронту. Додому повернувся з орденами Червоної Зірки, Слави та бойовими медалями.
Пані Наталя пам’ятає, як навесні 1944-го через село відступали фашисти. У їхній хаті окупанти облаштували штаб, а неподалік її мати Февронія зо тиждень ховала у буряковій ямі, прикритій хмизом, чоловіка Петра і чотирьох односельчан. Якби німці їх знайшли, то вбили б усіх, та й малолітніх дітей не пошкодували б.
Також селянка вберегла від невільництва 14-річну доньку Феню, яку відступаючі фашисти хотіли забрати з собою. Невдовзі по рації передали про наближення наших військ, і перелякані нацисти швидко дременули, що й навіть бронетранспортер в якомусь яру загубили. З роками техніку так замулило, що «чорні» копачі й досі не можуть той раритет відшукати.
Проживши життя в епоху, коли прості люди були змушені важко працювати, крадькома молитися й хрестити дітей, а необхідне діставати по блату, нині найдужче ятрить серце бабусі Наталки російсько-українська війна, адже троє її рідних онуків: Олег, Євген і Олексій боронять рідну землю.
Її донька Олена Бабенко започаткувала в Солтанівці благодійну організацію «Разом ми – сила» для допомоги землякам та рідним, які пішли воювати з ворогом. Разом з колежанками декілька років збирала кошти на придбання необхідних речей для воїнів, продуктів харчування, медикаментів тощо.
Нащадок Пачесних-Кіріяків збирає свідчення про своїх дідів-прадідів, зберігаючи національну ідентичність, яку зараз намагаються знищити російські агресори.
Також Олена записує і сімейні рецепти страв, які хоче зберегти для нащадків.
– Мама голубці робила тоненькими та маленькими, як пальчики. Викладала їх у казанок, змащений вершковим маслом, та заливала свіжою сметаною, трішки розведеною водою. Страва довгенько томилась на плиті на маленькому вогні. Голубці виходили дуже смачними. При подачі на стіл їх поливали розтопленим вершковим маслом.
Інгредієнти:
Квашені крижалки з капусти обов’язково промийте, видаліть товсті прожилки, поділіть на невеличкі клаптики. Для начинки використовуйте запарене кип’ятком пшоно. Коли зерно трішки набубнявіє, зцідіть воду і додайте фаршу (раніше часто додавали мелені шкварки), попередньо просмажені на вершковому маслі натерті моркву і цибулю. Посоліть і поперчіть за смаком, а потім закручуйте голубці.
– Й хоча голубці з м’ясом, але чомусь, хто хотів, ще посипав їх собі на тарілці цукром. Ось такі голубці від баби Наталки! – поділилась хитрощами маминої кухні пані Олена.
Читайте також:
Война в Украине продолжается 1661-е сутки. Ночь на 11 сентября ознаменовалась очередной массированной атакой: враг… Read More
Из-за длительных ночных и утренних воздушных тревог в Одессе 11 сентября городская власть обратилась к… Read More
Вечером 10 сентября российская армия атаковала Одессу ударными беспилотниками. В результате прилета дрона уничтожен склад… Read More
В пятницу, 11 сентября, море у побережья Одессы продолжает радовать жителей и гостей города комфортными… Read More
Прокуроры Одесской областной прокуратуры направили в суд дело в отношении трех участников организованной группы, которые… Read More
Доброе утро, Одесса! На календаре пятница, 11 сентября, а это значит, что главная задача на… Read More
