Порожні полиці та ліміти «в одні руки»: що насправді відбувається з продуктами в Україні

Ключові моменти:

• Україна виробляє зерно, соняшникову олію, цукор, м’ясо та базові овочі з величезним запасом, який покриває всі внутрішні потреби.
• Можлива тимчасова нестача товарів на полицях пов’язана виключно з необхідністю розвозити продукцію напряму або через дрібні децентралізовані склади.
• Обмеження на продаж цукру, круп та олії «в одні руки» не мають під собою фізичних підстав і лише провокують штучний ажіотаж.

Дефіцит продуктів в Україні 2026: реальні ризики та ситуація в магазинах

В інтерв’ю РБК-Україна в.о. міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький детально роз’яснив ситуацію з продовольчою безпекою країни. За його словами, балансові показники чітко демонструють: обсягів власного виробництва більш ніж достатньо для забезпечення всіх громадян.

Складнощі, з якими стикаються покупці, викликані не нестачею товарів, а руйнуванням класичного ланцюжка поставок «виробник – великий розподільчий центр – магазин» через постійні атаки на склади. Через це ритейлерам доводиться переходити на формат роботи «з коліс» або задіювати дрібні децентралізовані сховища, що вимагає більшої кількості транспорту, водіїв та часу на доставку.

Читайте також: Порожні полиці чи ажіотаж? Фоторепортаж із супермаркетів Одеси

До групи ризику, де можливі окремі ситуативні збої, входять товари з коротким терміном зберігання та складною транспортуванням:

• свіжі овочі та фрукти;
• охолоджене м’ясо та свіжа риба на льоду.

Щодо базових соціально значущих продуктів — хліба, борошна, круп, цукру, соняшникової олії та молочної продукції — жодних підстав для побоювань немає.

Наприклад, при внутрішньому споживанні продовольчої пшениці в 3–3,5 млн тонн Україна вирощує понад 24 млн тонн, а соняшникової олії виробляється майже вдесятеро більше, ніж потрібно українцям. Виробництво курятини досягає 1,4 млн тонн при споживанні в 908 тисяч тонн.

Коментуючи випадки, коли деякі торговельні мережі почали вводити обмеження на продаж круп або олії «в одні руки», у Мінагрополітики підкреслили, що ці заходи не узгоджувалися з державою і є передчасними.

Введення таких лімітів лише штовхає людей робити запаси на емоціях, хоча цукру, олії та круп у країні більш ніж достатньо. Створювати державні продовольчі резерви також немає потреби: аграрне виробництво зосереджене по всій країні, що виключає загрозу голоду.

Читайте також: Кавуни по три гривні, томати по десять: що почім продають на ринках Одещини у вересні

Імпортні товари та склади в Європі

Критична залежність від імпорту зберігається лише за тими категоріями, які в Україні не виробляються через клімат або умови війни:

• екзотичні фрукти (банани, цитрусові);
• кава та какао-боби;
• океанічна та морська риба (через зупинку промислового вилову в Чорному та Азовському морях);
• кухонна сіль (через окупацію підприємств «Артемсолі»);
• рис.

«Імпорт також несе свої ризики. Частина продукції раніше ввозилася великими партіями до розподільчих центрів, там накопичувалася, а вже звідти розвозилася далі. Відповідно, такі центри так само опинилися у зоні ризику. Тому зараз це питання також потребує децентралізації», — зазначив Висоцький.

Водночас з імпортом дещо простіше з точки зору логістики, оскільки більшість партій ввозиться автомобільним транспортом.

За словами Висоцького, Україна розглядає можливість зберігати продовольчі товари в сусідніх країнах, зокрема в Молдові, після того як частину українських складів та логістичних центрів зруйнували російські окупанти.

Склади можуть розмістити недалеко від кордону, щоб за потреби продукти можна було швидко доставити в Україну.

«Зараз ми аналізуємо, чи знадобляться зміни до законодавства України, Європейського союзу чи Молдови. Перенесення складських потужностей поки перебуває на стадії розгляду. Посольствам України також доручили вивчити наявні можливості та встановити контакти з власниками складських приміщень у відповідних країнах», — сказав Висоцький.