Кінець жовтня та початок листопада нагадали про двох людей з однаковим прізвищем — Сабліни. Один — віцеадмірал Української Народної Республіки, інший — радянський офіцер, який кинув виклик системі. Обидва залишили свій слід у військово-морській історії.
Михайло Саблін (зліва) та Валерій Саблін на фоні
Одразу зазначимо, що обидва Сабліни — зовсім різні люди з різних епох, але є дещо, що їх об’єднує. По-перше — обидва були військовими моряками, по-друге — мали однакове прізвище. І, нарешті, обидва своїми знаковими вчинками увійшли в історію своєї країни.
17 жовтня 1920 року пішов із життя віцеадмірал, командувач Чорноморського флоту Михайло Павлович Саблін. Чим він відзначився, окрім усього іншого? Тим, що 29 квітня 1918 року, обійнявши посаду командувача, офіційно оголосив увесь Чорноморський флот власністю Української Народної Республіки. І наказав урочисто підняти українські прапори на кораблях та на Севастопольській фортеці.
А Саблін Валерій Михайлович, капітан 3-го рангу, заступник командира з політичної частини на великому протичовновому кораблі Балтійського флоту ВМФ СРСР «Сторожевой», 8 листопада 1975 року… підняв повстання на кораблі. Співпадіння по батькові — випадковість, він народився у 1939 році. Хоча моряком був спадковим: батько — Михайло Петрович, капітан І рангу. Прадід по матері загинув у жовтні 1914 року в районі півострова Ханко (Фінляндія) разом з усім екіпажем крейсера «Паллада».
Валерій закінчив військове училище, служив на флоті, а потім морські вітри занесли його на навчання до Військово-політичної академії імені Леніна. Закінчив її з відзнакою у 1973 році, його ім’я було вибито на мармуровій дошці серед найкращих випускників.
Та поки він вивчав праці марксистських і домарксистських філософів, зрозумів, що «радянський комунізм» — це викривлення, яке поставило догори дригом комуністичне вчення. І Валерій Саблін вирішив указати на це владі. Він розробив детальну (з 30 пунктів!) програму перебудови тодішнього радянського суспільства й планував донести її до керівництва СРСР.
Про що йшлося у його програмі? Про необхідність багатопартійності, свободи слова, про те, що вибори в СРСР — це не вибір, про те, що країна прогнила від корупції та вихваляння «товариша Леоніда Ілліча Брежнєва».
Після академії Сабліна призначили заступником з політичної частини на «Сторожевой». Незабаром він став неформальним лідером екіпажу, знайомив товаришів по службі зі своїми поглядами на перебудову в країні. У нього з’явилися однодумці, з якими він і підняв повстання.
Командира корабля, щоб не «підставити», він замкнув у каюті. Оголосив екіпажу: «Ми не зрадники Батьківщини, наш виступ має суто політичний характер. Треба розбудити народ від політичної сплячки!».
Читайте також: Петро Григоренко — генерал, який кинув виклик СРСР і потрапив до психлікарні
Корабель тоді стояв на рейді Риги. Далі — з доповіді слідчої комісії: «Саблін запропонував самовільно перейти кораблем до Кронштадта, оголосити його незалежною територією, від імені екіпажу вимагати від керівництва партії та країни надати йому можливість виступити по Центральному телебаченню з викладом своїх поглядів. На запитання, як ці погляди узгоджуються з його партійністю, він відповів, що вийшов з партії і не вважає себе пов’язаним із нею».
Але плани Сабліна зірвав один старший лейтенант, якому вдалося непомітно залишити «Сторожевой» і дістатися до підводного човна, що стояв на рейді. Він повідомив про ситуацію на кораблі, позбавивши тим самим бунтаря переваги у часі.
Усі знали, що БПК мав іти на ремонт, і вихід корабля з порту не мав викликати підозр. Саблін терміново направив корабель до виходу з Ризької затоки. За тривогою були підняті дев’ять кораблів прикордонної охорони та Балтійського флоту, а також бомбардувальний авіаційний полк.
Їх відправили навздогін за «Сторожевим» із наказом у разі потреби потопити корабель. Після бомбового удару кілька матросів звільнили капітана, він піднявся на місток і прострелив Сабліну ногу. Бунтар і його прихильники були заарештовані.
Військова колегія Верховного суду СРСР засідала з 6 по 13 липня 1976 року. Валерія Сабліна було визнано винним у державній зраді та засуджено до страти. Розстріляли його 3 серпня 1976 року в Москві…
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
З розвитком стрімінгових сервісів, обмін улюбленими треками та відкриття нових виконавців ще ніколи не було… Read More
Одеська область залучає іноземні інвестиції у відновлювану енергетику. У планах — будівництво кількох вітрових електростанцій… Read More
Через формування антициклону «Hella» погодні умови на узбережжі Чорного моря зміняться. Синоптики прогнозують зниження температури,… Read More
Є документи, які говорять голосніше за будь-яку пропаганду. Один із них — автентична європейська гравюра… Read More
Після чергових масованих атак Росії по Одеській області Президент України розповів про заходи з відновлення… Read More
Вона народилася в Луцьку, пройшла війну сестрою милосердя, отримала бойову нагороду, а згодом опинилася при… Read More