Одеський зоопарк є частиною історії міста. У квітні директор установи Ігор Бєляков повідомив, що «закінчився його контракт» на посаді, яку він обіймав протягом 13 років. З огляду на те, що відставка Бєлякова може бути пов’язана з певним тиском після скарг зоозахисників, я вирішив простежити історію зоопарку під час повномасштабної війни.
Колишній директор Одеського зоопарку Ігор Біляков
Ключові моменти:
Це буде не просто розповідь, а кілька нашарованих рівнів: виживання, імпровізація, соціальна функція та поступова деградація умов. Це історія про те, як установа, що не припинила працювати, була змушена безперервно змінюватися, адаптуватися та функціонувати в стані перманентної кризи. І саме це найкраще передає її «життя під час війни».
У перші дні після 24 лютого 2022 року зоопарк терміново закрили для відвідувачів. Хоча інфраструктура не зазнала прямих влучань – що суттєво відрізняло Одесу від більш зруйнованих українських міст – робота відбувалася в умовах постійної загрози бомбардувань. Персонал перейшов у кризовий режим роботи, зосередившись на базових завданнях: годуванні, догляді та захисті тварин за обмежених ресурсів.
Найбільшою проблемою виявилися не руйнування, а раптовий наплив тварин. Мешканці, які тікали з міста, залишали їх під опікою зоопарку, який приймав майже всіх, крім собак і котів, – від птахів до плазунів і гризунів. Уже в перші тижні зоопарк почав виконувати функцію імпровізованого притулку для тварин, що постраждали від війни.
Наприкінці березня 2022 року зоопарк знову відкрили, і в наступні місяці він почав працювати в обмеженому, але відносно стабільному режимі. Це був період «воєнної нормальності». У цей час відбулося помітне зростання популяції: до зоопарку потрапило близько 1700 нових тварин, з яких понад 600 привезли біженці або вони були евакуйовані з інших регіонів. Наслідком стали перенаселення, тимчасові умови та необхідність постійних релокацій і передачі частини тварин.
Водночас Одеса перетворилася на своєрідний тил для інших зоопарків. Сюди перевозили тварин із зон обстрілів, зокрема з харківського Feldman Ecopark, а також співпрацювали з міжнародними організаціями – Польща, зокрема, допомагала з постачанням кормів.
Тоді ж було зафіксовано важливу різницю в поведінці тварин: ті, що раніше мешкали в Одесі, часто ігнорували сигнали тривоги, натомість евакуйовані з прифронтових територій реагували на звуки вибухів стресом і панікою. Травма війни стосується не лише людей.
Одеський зоопарк виконував і важливу соціальну функцію. Він став місцем психологічного відпочинку для мешканців, простором, знову ж таки, «умовної нормальності», особливо для дітей. Тому недивно, що після повторного відкриття він мав багато відвідувачів.
У 2024-2025 роках ситуація почала погіршуватися. Місто перебувало під регулярними ракетними та дроновими обстрілами, що призводило до постійного стресу у тварин, перебоїв з постачанням і зростання ризику прямих влучань. Саме у 2025-му дрон знищив власний будинок директора зоопарку.
В цей же час з’явилися і нові завдання. Зоопарк почав діяти як центр порятунку дикої природи – після атак на портову інфраструктуру та витік нафтопродуктів працівники рятували десятки птахів, вкритих речовинами нафтового походження. Це була нова функція: ліквідація екологічних наслідків війни.
З часом з’явилися й наслідки прильотів: зруйновані вольєри та загони, поранені хижаки, зокрема леви, і загибель частини тварин. Це не можна порівняти із катастрофами, що переживали інші зоопарки України, але події чітко свідчили про поступове зміщення меж безпеки.
2026-й приніс ще один сигнал – цього разу інституційного характеру. Звільнення директора після 13 років його роботи можна трактувати як ознаку виснаження системи, організаційних напружень і потреби подальшої трансформації в умовах затяжної кризи.
Підсумок цих років є очевидним. У період між 2022-м та 2026-м роками Одеський зоопарк зазнав глибокої трансформації. Із класичного зоопарку він перетворився на кризову інституцію, яка поєднує функції притулку для тварин біженців, пункту релокації тварин із зон бойових дій, центру реабілітації дикої фауни та місця психологічної підтримки для людей, не перестаючи водночас бути зоопарком.
Борис Тинка — польський гід, письменник, автор книжок про Одесу та Україну, волонтер, який від початку великої війни допомагає місту гуманітарними місіями. Уже багато років він відкриває Одесу європейцям — а тепер ділиться власним поглядом із читачами «Одеського життя».
Раніше ми розповідали, як Зоопарк став яблуком розбрату – у міськраді Одеси не дійшли згоди щоо його майбутньго.
Перед тим Міська влада Одеси офіційно заявила — зоопарк не закривають і не переносять.
Читайте також: Майбутнє Одеського зоопарку: як перетворити його на сучасну інвестицію?
Гарна новина для тих, хто чутливо реагує на «примхи» Сонця: після дещо збуреного періоду наприкінці… Read More
Багато людей вважають, що психологічне насильство починається лише після шлюбу або спільного життя. Насправді тривожні… Read More
75 років тому тисячі бойків примусово вивезли із Західної Бойківщини до південних областей України. Серед… Read More
Стовпчики термометрів в Одесі знову піднімуться вище +30 °C. Водночас в окремих районах області можливі… Read More
В Одесі з 27 червня зріс тариф на проїзд у маршрутках, однак пасажири сумніваються, що… Read More
Для багатьох одеситів та інших українців розмір майбутньої пенсії може виявитися меншим від очікуваного. Причина… Read More