Венесуэла снова оказалась в центре мировой политики. На фоне заявлений Дональда Трампа о возможном превращении страны в «51-й штат США» автор колонки Валерий Боянжу размышляет, почему Вашингтон так резко активизировался вокруг Каракаса, какую роль в этом играют нефть, золото и геополитика, а также что ждет саму Венесуэлу после падения режима Николаса Мадуро.
Ключевые моменты:
Редакция «Одесской жизни» публикует авторскую колонку журналиста и публициста Валерия Боянжу, посвященную событиям вокруг Венесуэлы, политике Дональда Трампа и борьбе мировых держав за контроль над крупнейшими нефтяными ресурсами. Автор анализирует исторический контекст, роль режима Николаса Мадуро и возможные последствия усиления влияния США в регионе.
Давненько ми з вами, співгромадяни, не згадували Венесуелу. Пам’ятаєте, на початку січня цього року американський спецназ викрав просто з дому президента Венесуели Ніколаса Мадуро та його дружину — мадуру? Ну викрали — і слава богу, хоча б тому, що з усуненням цього диктатора було відрубано одне зі щупалець огидного спрута під назвою росія.
Зрозуміло, що метою Дональда Трампа, який «розгулявся» на планеті, було «обнулення» шахрая, що дорвався до влади в майже сусідній зі США Венесуелі, якого путлер грамотно змотивував на військову співпрацю з рф — і це у «м’якому підчерев’ї» Штатів!
росія використовувала венесуельські аеродроми для прийому бомбардувальників Ту-160 і порти для заходу військових кораблів, створила там сервісні центри з ремонту гелікоптерів — коротше кажучи, підлою отруйною гадюкою повільно, але впевнено підповзала до США. І ось в одну мить для Мадуро — «game over» (гра закінчена), він у в’язниці. А його спільник путін, як у тому анекдоті про його кумира Гітлера в бункері, поки що «болісно відтягує свій кінець».
Тут, схоже, час пояснити, чому «під роздачу» разом із чоловіком потрапила й Сілія Флорес, його дружина. Виявляється, це була ще та «штучка», і зовсім невідомо, кого для США було важливіше усунути від влади — Мадуро чи першу леді. Схоже, там явно «не собака крутила хвостом, а хвіст собакою». Але про це — трохи нижче.
Але чи лише політична складова спонукала Дональда Трампа до таких різких і зухвалих рухів щодо Венесуели, зовсім не характерних, до речі, для двох імпотентів, які господарювали в Білому домі до нього? Ось вам свіжий інформаційний привід щодо Венесуели.
Президент Трамп 12 травня опублікував на своїй соціальній платформі карту, на якій Венесуела зображена у кольорах американського прапора. Над зображенням — короткий напис «51-й штат».
Напередодні Трамп заявив у телеінтерв’ю, що серйозно розглядає можливість зробити Венесуелу 51-м штатом. Своє рішення він мотивував «нафтовими запасами Венесуели на 40 трильйонів доларів», додавши, що венесуельці «люблять його».
Як у нас кажуть, «курці просо сниться». На це «слиновиділення» Трампа відреагувала виконувачка обов’язків президента Венесуели Делсі Родрігес. Вона категорично відкинула можливість приєднання до США. Що цікаво, заявила це Родрігес журналістам у Гаазі, де брала участь у слуханнях у Міжнародному суді у справі про суперечку Венесуели з сусідньою Гаяною навколо багатого нафтою регіону Ессекібо.
Коротше кажучи, як у нас говорять, «справа пахне гасом». У сенсі — нафтою. Хоча й не лише нею. 7 березня Трамп заявив про домовленість із новим урядом Венесуели щодо спільного видобутку та продажу золота й інших корисних копалин. За його словами, США уклали історичну угоду, яка дозволить двом країнам співпрацювати у видобутку та продажу венесуельських ресурсів.
А давайте, хоч ми з вами й не геологи, копнемо глибше та подивимося, чим ще багата Венесуела. Вона має найбагатші надра, посідаючи 1-ше місце у світі за доведеними запасами нафти. Там понад 303 млрд барелів, а з урахуванням того, що 7 барелів — це тонна, виходить приблизно 43 мільярди 300 мільйонів тонн.
Інтернет підказує, що найбільші у світі танкери вміщують близько 500 тисяч тонн. Це означає, що Венесуела має запас у 86 600 таких танкерів! Також країна володіє значними покладами природного газу, золота, залізної руди, бокситів і вугілля.
Мало того, Венесуела «наїхала» на сусідню Гаяну. Це територіальна суперечка за регіон Ессекібо (близько 160 тис. кв. км, 5/8 території Гаяни), багатий нафтою та корисними копалинами. Загострення почалося у 2015 році після відкриття там величезних покладів нафти американською компанією. У 2023 році Венесуела провела референдум (путінська школа!): за твердженням Мадуро, весь народ підтримав його прагнення анексувати регіон. Гаяна вважає територію своєю та оскаржує претензії у Міжнародному суді ООН.
Отже, Венесуела. Її назва перекладається з іспанської як «маленька Венеція» (ісп. Venezuela, зменшувальне від Venezia). Назва з’явилася у 1499 році, коли експедиція Амеріго Веспуччі та Алонсо де Охеди побачила індіанські хатини на палях в озері Маракайбо. Це нагадало італійцю Веспуччі Венецію.
Спочатку «Венеціолою» (маленькою Венецією) назвали затоку, а пізніше назва закріпилася за всією країною. Іспанці спершу не знайшли там ні золота, ні срібла, їхній інтерес до «нової території» впав, і половину земель у рахунок боргів вони віддали німецьким банкірам. Ті також не знайшли там нічого «жирного», і земля незабаром знову стала іспанською.
На початку 19-го століття уродженець цих земель Симон Болівар звільнив Венесуелу від іспанського панування. Потім було ціле століття хаосу та злиднів, але на початку 1920-х там виявили море нафти, і до кінця десятиліття Венесуела за видобутком нафти стала другою у світі — після США.
Керував країною тоді Хуан Гомес, індіанець із місцевих. Він дав право іноземним компаніям (американським, чи ви сумніваєтеся!?) видобувати «чорне золото». Венесуела процвітала, і коли у 1935-му Гомес помер, її зовнішній борг дорівнював нулю!
Для розуміння: станом на травень 2026 року зовнішній борг Венесуели — приблизно $150–170 мільярдів. Потім знову настав час смути, але у 1970-ті роки ціни на нафту різко підскочили, і Венесуела націоналізувала нафтовидобуток, але не відібрала його, а викупила за великі гроші у американців.
Минуло десятиліття, нафта різко подешевшала, грошей стало менше, але крадіжки на нафті залишилися колишніми. У 1989 році зросли ціни на бензин, і в країні почалися заворушення зі стріляниною по людях. 300 загиблих офіційно, 3000 — неофіційно. Бардак тривав довго, поки президентом не обрали військового — Уго Чавеса.
Значно раніше поруч із ним з’явилася майбутня дружина Мадуро. Родом із простої родини, вона закінчила юридичний факультет столичного університету та стала адвокаткою. Підполковник Чавес із поплічниками якось улаштував переворот, щоб скинути президента Переса.
Не склалося, його заарештували, і майбутня Сілія Флорес Мадуро поставила на вуха всю країну, щоб виправдати та звільнити Чавеса. Вийшло, і за кілька років, коли Чавес став президентом, почалося стрімке злетання Сілії.
Вона доросла до посади спікерки парламенту. У 2012-му стала генпрокуроркою Венесуели! Захищаючи Чавеса, вона захищала й його соратника — Ніколаса Мадуро. Той, почавши працювати водієм автобуса, став профспілковим діячем, занурився у велику політику й теж «топив» за Чавеса.
Познайомилися, коли він сидів у в’язниці: туди-сюди, фафа-ляля — і, покинувши свої родини (у неї троє дітей, у нього — одна дитина), стали разом жити-поживати та добра наживати. А тут у 2013-му Уго Чавес благополучно помер.
Святе місце порожнім не буває, і правдами-неправдами у президенти прорвався Ніколас Мадуро. Сілія стала першою леді Венесуели, її вважали фігурою №1 у країні, «сірим кардиналом». У країні сімейка фактично встановила диктатуру. Понад 20 тисяч незадоволених режимом були вбиті.
А невдоволення було через що: нафта подешевшала, доходи країни обвалилися, її охопили злидні. «Мадури» тоннами друкували гроші, які коштували дешевше за папір. Інфляція доходила до мільйона відсотків на рік! 8 мільйонів громадян емігрували, змушені були тікати з країни!
І велика «заслуга» в організації цього хаосу належала Сілії, яка цілком заслужено отримала ще й прізвисько — «Кокаїнова леді» (організувала постачання до США величезних партій цього «добра»). Тож викрасти ватажка Венесуели, залишивши на волі його благовірну, було б для США просто половинчастим рішенням.
Щодо Ніколаса Мадуро, то 15 травня цього року наша Національна служба новин із посиланням на його сина повідомила, що у СІЗО Нью-Йорка його татусь утримується не в одиночній камері, а у спільній камері на 18 осіб. Але це вже його проблеми. А наше з вами завдання — спробувати вгадати, чи буде користь Венесуелі від того, що США «спіонерили» Мадуро. Адже від того, що в Іраку вони прибрали Саддама, тамтешній народ щасливо жити не почав. Як і народ Лівії після усунення Штатами Муаммара Каддафі.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Парк Марка Твена в Одесі виявився набагато глибшим за звичайну зелену зону для прогулянок. Під… Read More
Новий робочий тиждень розпочнеться в Одесі та області з мінливої погоди. За інформацією синоптиків Гідрометцентру… Read More
У День Шерлока Холмса гастрономічний оглядач «Одеського життя» Олексій Овчинніков завітав до одного з найатмосферніших… Read More
Кліматологи у світі уважно стежать за температурою Тихого океану через ризик формування нового потужного Ель-Ніньйо… Read More
Служба безпеки України (СБУ) кваліфікувала підрив автомобіля у Приморському районі Одеси ввечері 23 травня як… Read More
Ближні та Дальні Млини — одни із найменш туристичних, але водночас найбільш атмосферних районів Одеси.… Read More