Ще зовсім недавно поняття «діти війни» було для нас статусом літніх людей, які пережили Другу світову в ранньому дитинстві. Для заслуженого педагога України Тамари Василівни Карнаушенко війна у її дитячих спогадах – загарбники у чорній формі, які на чорних мотоциклах в'їжджають до її рідного села. А сьогодні дітьми війни стали наші дітлахи.
Для тих, хто стартував сьогодні у доросле життя, так і не пролунав «останній дзвінок». Щоправда, бачила я дівчинку, прикрашену традиційною стрічкою випускниці. Тільки радості не було на її обличчі…
Одеська малеча, як і раніше, ганяє у дворах, копошиться на дитячих майданчиках. Війна, слава Богу, повною мірою поки що не торкнулася нашого міста. Але бачила я повне жаху і відчаю обличчя плачучої малечі, що бігла з батьками вулицею, коли буквально над нашими головами проносилася, шипаючи, ворожа ракета. Напевно, дівчинку в Одесу евакуювали…
Тоді, у Велику суботу напередодні Світлого свята, цією ракетою була вбита маленька одеситка. Обірвалася нитка поколінь. Адже стати дівчиськом могла б мамою майбутніх українців – які прославили свою країну або просто зробили її сильнішими та багатшими.
Наші діти вже вміють відрізняти звуки ППО від ракет, а грім від вибухів. Іноді – може, від страху, а може, на зло – регочуть та верещать разом із сиреною. А ті старші нас заспокоюють: «Все буде добре. Ми переможемо». І залишаються з нами в Одесі, категорично відмовляючись від будь-якої евакуації – хоч у Італію, хоч у Швейцарію.
Найвідчайдушніші вириваються до моря. Стрибають із пірсу в довгоочікувані солоні хвилі – літо ж!
А для малюків, які поки що у матiнок під опікою, Одеський зоопарк влаштовує веселі захоплюючі свята. Театр юного глядача – спектаклі прямо у бомбосховищах. Стільки набирається там дітлахiв, що батькам у проходах доводиться стояти. Щасливі усі – і діти, і батьки. Адже головне завдання дорослих – захистити дітей від жахів війни. І поки тата борються за нашу країну, мами всіма силами намагаються зберегти для наших малюків уламки того самого «щасливого дитинства», оспіваного в СРСР. Пам’ятаєте: «должны смеяться дети и в мирном мире жить»? Чи навчаться знову сміятися та радіти життю дітi знищених, окупованих рашистами українських міст та селищ?
В Одесі зараз дуже багато «переміщених» дітей. І все-таки, мабуть, зберігається у малюків захисна особливість психіки – не пам’ятати про страшне. Весело сміються дітлахи з Херсона, граючи на дитячих майданчиках, жартують над мамою, що заблукала дорогою в зоопарк.
Ті, хто старші, – усміхаються не часто. Але й наші діти, що рано подорослішали, і ми, дорослі, впевнені – ми просто зобов’язані перемогти. А потім – відновлювати мирне життя на українській землі. І в наших дітей, і в наших онуків обов’язково буде щасливе дитинство.
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі