У бурхливий період національно-визвольної боротьби 1917-1921 років формувалась молода Українська народна республіка. Повсюди панували анархія, громадянське протистояння та суцільне безвладдя. Армія УНР намагалась протистояти ще й п’ятьом різним арміям: більшовицькій, білій, Антанти, польській та анархістській, котрі хотіли загарбати українські землі.
Наприкінці 1919-го року задля утвердження незалежності країни та збереження боєздатності виснаженої війною та епідеміями армії УНР було вирішено здійснити партизанський рейд вже окупованими ворогами українськими територіями, а навесні підняти всенародне повстання проти більшовиків.
Очолив похід, який тривав з 6 грудня 1919 року до 6 травня 1920-го, генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко (1878-1952).
Близько 5 тисяч вояків, пройшовши під орудою полководця понад дві тисячі кілометрів територіями Одеської, Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської та Вінницької областей, провели пів сотні переможних боїв і сотню сутичок з переважаючими силами ворога та захопили безліч трофеїв.
Основні бої з «білими» та «червоними» бійці УНР провели під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьєвом та Балтою.
Українське воїнство при підтримці народу жодного разу не схилило свій національний стяг, а 8 травня 1920 року пройшлося з ним переможним парадом визволеним Києвом.
Перемога української армії викликала патріотичне піднесення серед селян Ананьївського та Балтського повітів. Скориставшись цим, отаман Семен Заболотний підняв повстання. Намагаючись його придушити, більшовики повністю спалили Селиванівку, Онуфріївку, Пасицели, Липецьке, Байтали та інші села.
16 квітня 1920 року проти більшовицького свавілля разом із ананьївськими підпільниками повстав 361-й Чорноморський полк, сформований більшовиками з українців. Через три дні, коли точилися запеклі вуличні бої між повстанцями та червоними, на підмогу підоспів 3-й кінний полк Армії УНР. Більшовиків було вибито з міста, а Чорноморський полк долучився до визвольного руху.
Директор Ананьївського історико-художнього музею Олександр Шхалахов розповів, що 10 старшин, 41 підстаршина та козаки з Ананьєва влилися в цей полк як 4-й курінь.
Загалом сотні патріотів з Ананьївського повіту стали під стяг.
Коли Одесу захопили війська Антанти та білогвардійців, саме в Ананьєві був сформований загін добровольців, який у складі Другого Одеського полку Дієвої армії Української Народної Республіки спершу бив білу гвардію, а потім і червону.
Подальша доля молодої української держави та її армії була трагічною. Та партизанський рух за відновлення УНР ще тривав до кінця 1923-го.
Боротьбою за Українську державність особливо відзначилося Чорноморське повстанське козацьке військо. Бійців повстанських загонів, які діяли в межах означених повітів Одеської губернії, називали козаками-повстанцями. Червоні розвідники сповіщали, «що серед них сувора дисципліна, злочини караються розстрілами і шомполуванням».
Монумент, встановлений на честь лицарів Першого зимового походу в Ананьєві 15 вересня 2018 року, – єдиний на Одещині. Вершину білої колони вінчає Залізний хрест «За зимовий похід і бої».
Пам’ятник зведений на пожертви, зібрані благодійним фондом «Героїка». Автором проєкту та виконавцем робіт був учасник бойових дій доброволець Олег Собченко з Черкащини, який загинув під Вугледаром 24 січня 2023 року.
На гранітних плитах меморіалу викарбувані імена 106 вояків, які походили з Ананьївського повіту Херсонської губернії і в лавах Армії УНР боролись за незалежність України. Цей зимовий похід став найгероїчнішою сторінкою історії воєнного мистецтва часів Визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Потім цей досвід використали воїни УПА.
Олександр Шхалахов продовжує пошук земляків- козаків, котрі на початку ХХ ст. стали на захист рідної землі. Їхнє лицарство та відвагу перейняли бійці 28-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, в лавах якої з 2014-го боронять Україну від російських окупантів чимало уродженців Одещини.
Онук сотника Задунайського козацтва Омеляна Павленка, син російського генерала від артилерії Володимира Павленка, герой російсько-японської та Першої світової воєн, Михайло Павленко в листопаді 1916-го очолив Другу Одеську школу прапорщиків. На цій посаді його застала революція.
Полковник Омелянович-Павленко згуртував юнкерів-українців і став одним із засновників Одеської військової громади, організатором Вільного козацтва і Катеринославського гайдамацького куреня. Невдовзі обійняв посаду українського військового комісара при штабі Одеського військового округу та командував 11-ю пішою дивізією.
Читайте також:
Два прем’єрні дні чарівної вистави «Гуси-Лебеді» (п’єса Галини Гусарової) в Одеському академічному театрі ляльок –… Read More
Нещодавно «Одеське життя» розповідало про подорож в унікальне село Миколаївка Бородінської громади. Ми також познайомили… Read More
За прогнозами синоптиків, у ніч на понеділок, 23 червня 2025 року, в Одесі та Одеській… Read More
«Одеське життя» продовжує розповідати про культові заклади нашого міста. Нещодавно ми заглянули в кафе «На… Read More
Сьогодні, 22 червня 2025 року, президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію… Read More
Підводний велосипед Джевецького Джевецький Степан Карлович (Стефан Казимирович, 1843 р., Подільська губернія — 1938 р.,… Read More
