Ключові моменти:

• Під час відступу радянських військ у 1941 році було підірвано Хаджибейську дамбу, що призвело до масштабного затоплення Пересипу
• Лиман Сасик перетворили на водосховище, але проєкт завершився однією з найбільших екологічних катастроф півдня України
• Біля села Глибоке хвилі руйнують берег і знищують старовинний козацький некрополь XIX століття.
• На Одещині досі можна знайти місця, де під водою залишилися колишні поселення, ферми та родючі землі

У новому відео про маловідомі факти історії Одещини, журналістка «Одеського життя» Ірина Полякова досліджує одну з найменш відомих сторінок минулого регіону — історію затоплених територій Одещини. Для підготовки відео були використані архівні матеріали, свідчення дослідників, публікації істориків та документальні кадри.

У центрі уваги — підрив Хаджибейської дамби у 1941 році, екологічна трагедія лиману Сасик, руйнування козацького цвинтаря біля села Глибоке та історія Барабойського водосховища. Ці події поєднує спільна тема: масштабне втручання людини в природу, наслідки якого Одещина відчуває десятиліттями.

Затоплена Атлантида Одещини: як вода змінила долі людей і цілих територій

Коли вода відступає, інколи на поверхні знову з’являються уламки минулого — залишки будинків, старі дороги або навіть кладовища. Такі місця є і на Одещині. Частина з них стала жертвами війни, частина — результатом масштабних радянських проєктів, які мали змінити природу на користь людини.

«Сьогодні ми вирушаємо на пошуки затопленої пам’яті Одещини», — говорить у своєму відео журналістка «Одеського життя» Ірина Полякова.

Хаджибейська дамба: трагедія, про яку довго мовчали

До Другої світової війни Хаджибейський лиман вважався однією з курортних окрас Одеси. Тут працювали санаторії та грязелікарні, а дамба захищала Пересип від великої води.

У 1941 році під час відступу радянських військ дамбу було підірвано. Вода стрімко ринула на житлові квартали, знищуючи будинки, господарства та інфраструктуру.

За словами Ірини Полякової, найбільшою трагедією стало те, що мирних мешканців фактично ніхто не попередив про небезпеку. Люди рятувалися на підручних засобах, а багато будівель із черепашнику не витримували натиску води та руйнувалися буквально на очах.

Сьогодні історики продовжують досліджувати обставини тих подій, а сама історія залишається однією з найтрагічніших сторінок воєнної Одеси.

Як лиман Сасик перетворився на «мертве море» Бессарабії

Інша історія пов’язана не з війною, а з масштабним інженерним експериментом.

Лиман Сасик протягом століть був природною водоймою, пов’язаною з Чорним морем. Тут існувала унікальна екосистема, водилася риба, а узбережжя використовували для оздоровлення.

Наприкінці 1970-х років радянська влада вирішила включити лиман до Дунай-Дніпровської зрошувальної системи. Для цього його відокремили від моря дамбою та почали опріснювати.

Результат виявився зовсім не таким, як очікували автори проєкту.

Сіль, накопичена на дні водойми за тисячоліття, почала розчинятися. Вода стала непридатною для господарських потреб, а навколишні землі зазнали засолення. Згодом екологічні проблеми лише посилилися.

«Радянське керівництво вирішило погратися в Бога», — зазначає у відео Ірина Полякова, говорячи про рішення, яке змінило долю найбільшого лиману регіону.

Сьогодні багато фахівців вважають, що повноцінне відновлення екосистеми можливе лише після повернення природного зв’язку Сасика з морем.

Читайте також: Одеса перша в Україні отримала телефонний зв’язок: як незвичайно його використовували одесити

Козацький цвинтар, який поступово зникає

Підвищення рівня води після створення водосховища мало ще один неочікуваний наслідок.

Поблизу села Глибоке на високому березі розташований старовинний козацький некрополь XIX століття. Тут збереглися унікальні кам’яні хрести, створені місцевими майстрами.

Проте хвилі поступово руйнують берегову лінію. Частина поховань уже опинилася під загрозою знищення.

Місцеві жителі неодноразово намагалися зміцнювати берег, але стихія виявилася сильнішою. Через відсутність належного захисту та охоронного статусу некрополь продовжує втрачати територію.

Фактично разом із землею у воду сповзає частина історичної пам’яті Південної Бессарабії.

Чому ці історії важливі сьогодні

Хаджибей, Сасик і затоплені поселення біля Барабойського водосховища — це різні історії, які об’єднує одна спільна риса. Вони показують, наскільки довгими можуть бути наслідки рішень, ухвалених десятки років тому.

Одні території втратили курортне значення, інші зіткнулися з екологічними проблемами, а десь під водою залишилися колишні домівки людей.

Саме тому такі історії важливо не лише пам’ятати, а й досліджувати, щоб подібні помилки не повторювалися в майбутньому.

Більше про затоплені села Одещини, підрив Хаджибейської дамби, трагедію лиману Сасик та загадки Барабойського водосховища дивіться у відео журналістки «Одеського життя» Ірини Полякової.

У відео також можна дізнатися:

• що розповідають очевидці та місцеві жителі про затоплені території;
• чому Хаджибейська дамба й сьогодні викликає занепокоєння фахівців;
• які архівні кадри збереглися про історію Сасика;
• що відбувається з Барабойським водосховищем під час сильних посух;
• які маловідомі деталі залишилися поза межами цієї статті.

Читайте також:

• Від хабаря імператору до елітних котеджів: історія корупції в Одесі за 200 років (відео)
• Через це місто проїжджав майже кожен одесит: що приховує Роздільна