В Європі відпочинок, відомий як зелений туризм, активно розвивається й користується все більшою популярністю. В Україні також є всі умови для цього: унікальні ландшафти, автентичні традиції та природні ресурси. Проте розвиток цього напряму відбувається нерівномірно. Деякі регіони, як-от Одещина, демонструють позитивну динаміку, тоді як у Хмельницькій області ситуація виглядає значно складніше. Ми дослідили, чому так відбувається.
У Болградській громаді, що на Одещині, розвиток зеленого, гастрономічного, історико-етнографічного і спортивного туризму став спільною працею підприємців і місцевого самоврядування. Амбітною метою є зробити Болградську громаду туристичним хабом української Бессарабії.
Один із прикладів – родина Крєцу. Андрій та Ірина, власники магазину будівельних матеріалів, взяли старт нової справи восени 2022 року.
– Рішення прийняв мій чоловік, я, відверто кажучи, була проти: почалася велика війна, ніхто не знав, що на нас чекає, – розповідає Ірина. – Але зараз розумію: чоловік мав рацію і все зробив правильно.
Подружжя Крєцу мало одну садово-городню ділянку за Болградом на березі озера Ялпуг (найбільше прісноводне озеро України). У народі цю місцевість називають «Шпіль», проте для «зеленого» бізнесу її не вистачало.
– Ми викупили ще три ділянки і таким чином отримали територію, достатню для тих, хто прагне відпочити від міської суєти, насолодитися тишею та красою природи, подихати свіжим повітрям на узбережжі озера, – розповідає Ірина. — Збудували приміщення з великим залом та лазнею, огородили парканом, поставили альтанки. І в грудні 2023 року відкрили «Ранчо» – так ми назвали локацію.
Наші гості, які із задоволенням парилися в лазні, почали запитувати: а басейн у вас буде? І ми розпочали будівництво басейну.
В результаті цього сезону на всі вихідні дні літа у «Ранчо» були замовлені альтанки на три місяці наперед. Адже, як зазначає Ірина, зараз для багатьох українців відпочинок за кордоном став недоступним, тому люди шукають можливості для релаксу вдома.
– Розвиток нашого бізнесу стримує те, що потік туристів до нас, на південь Одещини, відрізав міжнародний пункт пропуску в районі Паланки, – розповідає жінка. – Тому на період війни ми робимо ставку на внутрішній туризм. Столи для гостей не накриваємо, але надаємо мангали, казани та інше обладнання – людям цікаво самостійно приготувати страву на живому вогні, вугіллі. Сподіваємося, що після закінчення війни туристів стане більше.
Подружжя Крєцу – не єдине в Болграді є прикладом розвитку місцевого підприємництва у сфері зеленого туризму. По сусідству з їхньою ділянкою інші містяни-підприємці також ведуть активні будівельні роботи.
– Кожен шукає щось своє, оригінальне, – розповідає Ірина. – Спільно із сусідами ми вирішили дві великі проблеми «Шпілю». Існуюча лінія електропостачання була розрахована на дачні хатинки, вона не могла «потягнути» сучасні комплекси з усім обладнанням. Тож ми проклали нову лінію, збільшивши напругу. Другою проблемою була ґрунтова дорога до озера. Вона має крутий спуск: після дощу заїхати та виїхати неможливо. Ми звернулися до депутатів Болградської міськради. З урахуванням того, що «Шпіль» перетворюється на локацію з розвитком туристичних та рекреаційних об’єктів, міськрада виділила для будівництва дороги залізобетонні плити, щоправда, вживані. За рахунок власних коштів ми найняли техніку, а роботи проводили наші чоловіки – так з’явилася дорога з твердим покриттям.
За словами директорки КУ «Інформаційно-туристичний центр «Болград» Юлії Дімітрової, лише на «Шпілі» вже діє п’ять локацій для шанувальників зеленого туризму. Кожна з них має свою особливість. Наприклад, на локації «Тиха галявина» підприємець Анатолій Христєв встановив «закарпатські чани» – побачив таке на Закарпатті.
Навкруги бази «У Nedeva» – чудова природа на березі озера Ялпуг.
Цікавим доповненням до зеленого туризму у Болградській громаді є етнотуризм. Один із прикладів – село Залізничне, яке стало відомим на всю Україну, коли місцеві мешканці в процесі декомунізації вирішили не позбавлятися скульптури «вождя пролетаріату», а перевтілити його на пам’ятник болгарському переселенцю.
– Додали шапку і кожух з овчини, які носять етнічні болгари, взули чоботи, додали в руку секатор, біля ніг поставили кошик із виноградом і для більшої схожості зробили густіші вуса – справжній переселенець! – розповідає директорка Будинку культури Галина Бірюкова. – Це перетворення викликало палкі дебати, чим привернуло ще більшу увагу до села Залізничне – і це прекрасно, тому що ми любимо зустрічати туристів.
Колектив і самодіяльні артисти місцевого Будинку культури перепакували під туристів основні народні свята – місцеве храмове свято Покрова, Дмитрів день, Трифон Зарізан тощо.
– Цього року 14 лютого на свято Трифона Зарізана ми зустрічали одразу дві делегації туристів – з Одеси та Ізмаїла, – розповідає Галина Бірюкова. – Наш Трифон, роль якого виконує Сергій Драганюк, – найколоритніший з усіх. Туристи люблять його за веселу вдачу, за те, що Сергій неперевершений знавець обрядів і традицій. Він ініціював створення в Будинку культури етнографічного музею «Бащината къща» (батьківський дім), там зібрано дуже багато експонатів.
– Якось ми вирішили на Дмитрів день запросити туристів не тільки до музею, а й до мого дому, – розповідає про одну із зустрічей пан Сергій. – Разом ліпили пиріжки з бринзою, я показав гостям свій підвал з бочками – усі були в захваті від такої екскурсії. Туристи засипали мене питаннями – як я роблю вино, як готується бринза.
– Ми маємо кілька комплектів національних костюмів, які шиє Галина Бірюкова, – продовжує вчителька місцевої школи, учасниця ансамблю «Радість» Ганна Степаненко. – Ми красиво, яскраво виглядаємо. Національні свята у нас живі, без пафосу – і це викликає у туристів щирі емоції.
В Болградській громаді налагоджена системна робота: міськрада прийняла План стратегічного розвитку громади в галузі туризму, затвердила програму.
– У перший період війни, восени 2022 року, було створено комунальну установу «Інформаційно-туристичний центр «Болград», який здійснює комплекс заходів на підтримку туризму, – розповідає Жанна Сусліна, очільниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Болградської міської ради. – Фахівці центру проводять консультаційно-інформаційну роботу з підприємцями, які надають туристичні послуги. Проводять зустрічі, майстер-класи, семінари для того, щоб надихнути їх на розвиток. Ми рекламуємо наших підприємців, залучаємо їх до ярмарків і фестивалів, до участі в міжнародних проєктах і програмах.
Коли проводили ремонт у будівлі під Болградський туристичний центр, відкрилося старе підвальне приміщення з двома ходами, що ведуть у різні боки.
– Наше місто двоярусне, у нього є підземна частина, – розповідає керівниця туристичного центру Юлія Дімітрова. – Відомо, що підземним ходом пов’язані два собори міста. Ми реставрували підвал під туристичним центром, зробили з нього туристичну локацію.
Пані Юлія розповіла, що за допомогою мешканців міста – власників будинків зі старими підвалами – складають підземну мапу міста, адже ця тема буде дуже цікавою для туристів.
У Болградської громади є потужні зв’язки з громадами Болгарії, Молдови, Румунії, і ця міжнародна практика також надихає на розвиток місцевого туризму.
Спільними зусиллями міської ради та шанувальників історії міста Болградська громада увійшла в міжнародний проєкт BSB 1010 «Розвиток та просування спільної спадщини» у рамках спільної операційної програми «Чорноморський басейн 2014-2020», в якому брали участь три міста з Болгарії, Румунії та України.
– Загальний бюджет проєкту становив 1,3 мільйона євро, Болграду було виділено 328 тисяч, – розповідає Юлія Дімітрова. – На ці кошти ми почали реставрувати в міському парку біля озера Ялпуг пам’ятку архітектури місцевого значення Будинок Малевинського – так у народі називають дім першого градоначальника. За умовами гранту, 8% від суми надав місцевий бюджет. Дуже складно було закінчити проєкт – почалися військові дії, різко зросли ціни на будматеріали. Але, подолавши всі труднощі, ми завершили роботи наприкінці 2023 року. В рамках проєкту також створено відео «Болград туристичний», видано туристичний путівник.
– Під час війни складно залучати туристів, – констатує Жанна Сусліна. – Тому ми взяли напрям на розвиток внутрішнього туризму. Вже розроблено 15 маршрутів, які пропонуємо туристичним агентствам Одещини. В нас дуже міцна колаборація між міською радою, фахівцями та підприємцями. Тільки спільна робота дає гарний результат.
Ярослав Саражинський, житель м. Київ:
– Я шанувальник виключно зеленого туризму: походи в гори, байдарки тощо. Пощастило відвідати й Болград. Це – звичайне провінційне місто, але воно стало відоме на всю Україну фестивалем вина. Це – магніт. Якщо вже приїхав, обов’язково тут зупинишся. Є інформація про наявність баз, що пропонують різноманітний відпочинок – можна обирати на свій смак. У Болграді є природні джерела зі смачною водою, приваблює тиша біля озера Ялпуг. Сподобались прогулянки великим міським парком на березі озера: щодо благоустрою не супер дорого-багато, але він доглянутий і відкритий для всіх. Тут є альтанки з мангальними зонами, галявини для ігор з м’ячем.
Валентина Торосян, жителька м. Рені:
– Вперше у Болграді я побувала позаминулого року на святі Трифона Зарізана. Згодом вдалося відвідати село Нові Трояни у Болградському районі. Там є цікава локація із сироварнею. Її під час війни відкрила родина з Одеси, яка має коріння в цьому болгарському селі. Ми куштували дуже смачні сири та справжнє вершкове масло – забуті смаки. А яке задоволення просто дивитись на макове поле – в місті такого не побачиш. Відпочиваючи у цьому селі, згадала дитинство: вівці, корови, пшеничні поля… Сільський туризм – це коли відключаєшся від усього. Там навіть інтернет не ловить – і це дуже добре!
Сніжана Стрепетова, керівниця туристичного агентства «Сонячний вітер»:
– Якщо порівнювати розвиток туризму у двох сусідніх районах — Ізмаїльському та Болградському, то останній набагато виграє. У Болграді є туристичний центр як комунальна установа, ми з його співробітницями на зв’язку.
Звісно, болградцям ще є над чим працювати. Наприклад, озеро Ялпуг ще не використовується так, як це можливо. Ми рекомендуємо облаштувати пляжну зону, організувати катання на човнах. Так, на деяких локаціях підприємці пропонують басейни та сауни, мангальні зони для тих, хто полюбляє власноруч приготувати їжу на живому вогні. Але для наших груп є мінус – там немає кухні, щоб нагодувати туристів. Фахівці туристичного центру «Болград» завжди прислухаються до наших рекомендацій, вони самі ініціативні, тож співпрацюватимемо й надалі.
Тетяна Димніч, жителька м. Одеса:
– Восьмого березня ми вирушили жіночою компанією до Болграда — і цей день став справжнім святом! Найяскравішим враженням стали чани на березі Ялпуга в садибі «Тиха галявина» — дивовижне поєднання природи, тепла та релаксу. Занурення у чан із видом на озеро — це майже медитація, після процедури відчуваєш неймовірний заряд свіжості й енергії. Особливий колорит подорожі додали бессарабська кухня та вино. Це було найкраще 8 Березня — з усмішками, щирими розмовами та спогадами, які грітимуть душу ще довго. Рекомендую цей відпочинок усім, хто цінує природу, спокій і особливий ритуал у стилі «гармонія з природою».
У 2008 році в селі Великий Карабчіїв Городоцької громади була перша спроба започаткувати зелений туризм. Троє місцевих жительок планували приймати гостей у своїх садибах, а власники коней пропонували туристам кінні прогулянки. Привабливі природні умови – горбиста місцевість, мальовничі краєвиди, водойма та грибний ліс – вселяли надію.
– Ми планували створити 11 робочих місць та реалізувати цікавий проєкт. Мешканці та гості села мали б можливість кататися на квадроциклах та плавати на байдарках. Але, на жаль, не склалося, – розповіла староста села Надія Півень.
Селяни швидко захопилися ідеєю, але так само швидко втратили ентузіазм. Через пасивність, страх перед новим і брак знань ідею так і не вдалося реалізувати.
Згодом, у 2020 році, виник новий задум для розвитку зеленого туризму – створити на базі ліквідованої школи спортивно-оздоровчий табір. На думку влади, він би спонукав місцевих відкрити хоч одну зелену садибу, але теж не склалося.
– Це була пропозиція депутата Олександра Кушніра та начальника відділу культури Городоцької міської ради Олега Федорова. Вони підготували проєкт і навіть вдалося передбачити кошти на його реалізацію, – розповідає бібліотекарка села Надія Касіяник, одна з тих жінок, які хотіли започаткувати тут зелені садиби. – Переваг було чимало: приміщення зі спортивною залою, їдальнею та санвузлами, транспортне сполучення, мальовничі краєвиди. Ми планували організувати обмін туристами: приймати дітей із польського міста-побратима Сохачева, а наших відправляти туди. Але, на жаль, війна перекреслила всі плани й ця ідея так і залишилася нереалізованою.
Тепер у громаді з’явилася нова надія на розвиток зеленого туризму, який на Хмельниччині поступово набирає обертів. Два місяці тому в селі Старе Поріччя почав працювати екопарк «Порічка», який відкрив Максим Гурний.
Сьогодні це простір, де можна не лише побачити рідкісних птахів і тварин, а й дізнатися про них більше. Ця місцевість уже стала магнітом для туристів. І тут важлива освітня складова: відвідувачам екопарку розповідають історію краю, навчають, як піклуватися про довкілля.
– Створити екопарк було моєю мрією з дитинства, і вона нарешті здійснилася. Тому зазначу: якщо ви хочете щось робити й вас щось стримує, робіть це, бо всі стереотипи й обмеження – у нас в голові. Водночас зараз назвати екопарк бізнесом рано. Це справа, яка допомагає нам триматися на плаву. Моя основна робота – вчитель інформатики, а також я займаюся ремонтом техніки, – розповідає Максим і додає, що без підтримки родини він би не впорався.
У відділі культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради зазначають, що попит на відвідування екопарку зростає.
– Проєкт «Порічка» довів: екологічний та пізнавальний відпочинок є сучасним і цікавим, а зелений туризм здатен стати візитівкою Городоччини. Тепер потрібно знайти однодумців в інших селах, які мали б бажання відкрити зелені садиби, тоді б туристи могли приїжджати до нас із ночівлею, – наголошує Сергій Щур, заступник начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму.
Попри це, за словами Сергія Щура, одна з головних причин, чому зелений туризм загалом не розвивається (і це стосується не лише Городоччини), – це сезонність. Найбільший потік відвідувачів припадає на кілька місяців у році, і лише тоді власники зелених садиб мають шанс щось заробити. В інший час бізнес практично не працює, тому чимало людей роблять вибір на користь заробітків за кордоном, а не розвитку власної справи вдома.
– Ми не дуже близькі до найпопулярніших туристичних локацій. І це проблема не тільки для Городка, а й для таких місць, як Самчики, Маліївці чи Меджибіж, – пояснює Сергій Щур. – Люди вважають, що на туризмі важко заробити, тому не ризикують. Адже зелений туризм – це не лише крафтові вироби. Це насамперед агросадиби: коли власник має вільну хату й може здавати її туристам та пропонувати додаткові послуги. Також є острах податкової системи. Люди бояться офіційно реєструвати бізнес, бо переконані, що це спричинить проблеми.
Влада намагалася «розворушити» ситуацію за допомогою фестивалів та інших заходів, але поки це не принесло жодних результатів. На думку Сергія Щура, без активної участі малого бізнесу та громадських ініціатив цей напрям не має перспективи.
– Ми проводили семінари, тренінги, але вони результатів не дали. Бо туризм – це не лише будівлі для ночівлі. Це має бути комплекс: природа, історія, традиції, автентичність. І тільки тоді з’явиться справжній інтерес туристів і реальний заробіток, – додає заступник начальника відділу культури.
Проте в міськраді не полишають надії на те, що колись Городоччина стане прикладом розвитку зеленого туризму. У планах – зберегти родзинки сіл Городоцької громади. Наприклад, 400-річний дуб у Купині, найстаріший млин у селі Радковиця, а також сквер у селі Турчинці, який хоче відновити виходець із села.
– Насправді війна нас навчила цінувати своє. Зараз ми шукаємо зацікавлених людей, активістів. Прагнемо зберегти й показувати молоді глиняні хати-мазанки, старовинний посуд, історично важливі місця. Туристів, які приїжджатимуть у наш музей, ми будемо спрямовувати у села громади. Плануємо розробити маршрут десь до весни наступного року, – зазначила секретарка міськради Олена Гріх.
Для реалізації задуманого зараз шукають спонсорів, а за необхідності окремі проєкти профінансують із місцевого бюджету.
Сьогодні про унікальні місця Городоцької громади можна дізнатися з інформаційно-туристичного пілона з QR-кодами, який встановлено в центрі міста на площі Героїв Майдану. Там прокладено туристичний маршрут до найцікавіших місць, однак поки що немає садиб, де можна переночувати й отримати комплекс послуг.
Матеріал створено у співавторстві: Антоніни Бондаревої, Наталії Попович, Віри Лапи, Вікторії Чабанової, Маріанни Шкаврон.
Читайте також:
У середу, 27 серпня 2025 року, в Одесі та області синоптики оприлюднили оновлений прогноз погоди.… Read More
30–31 серпня 2025 року в Одесі відбудеться літературний фестиваль Port, який включатиме понад 35 різноманітних… Read More
26 серпня в Головному управлінні Нацполіції відбулася прем’єра документального фільму «35 днів оборони Торецька», який… Read More
Українські компанії вже зараз розробляють системи, в яких штучний інтелект бере на себе функцію донаведення,… Read More
У Хаджибейському районі Одеси 35-річного власника собаки породи американський стаффордширський тер’єр оштрафували за порушення правил… Read More
Робоча група, створена за розпорядженням мера Одеси, провела комплексну перевірку пляжів у Київському районі на… Read More
