Запаморочення, слабкість, забудькуватість: що це може бути?

Кому загрожує порушення мозкового кровообігу

Хронічне порушення мозкового кровообігу (ХНМК) — це стан, за якого головний мозок недоотримує потрібну йому кількість крові, а відповідно — кисню і поживних речовин. У результаті розвиваються численні дрібновогнищеві зміни мозкової тканини, і відбувається поступове порушення нормальних функцій головного мозку. Інша назва патології — «церебральна судинна недостатність».

Ризик розвитку цього стану значно підвищується з віком: найчастіше порушення мозкового кровообігу виникають на тлі гіпертонії або атеросклерозу судин, а також поєднання цих захворювань. До інших суттєвих чинників ризику належить наявність цукрового діабету, зайвої ваги або ожиріння, остеохондрозу шийного відділу хребта (через нього перетискаються артерії), васкуліту, деяких захворювань крові. Також відіграють роль хронічні стрес і втома, малорухливий спосіб життя, спадковість, перенесені раніше черепно-мозкові травми. Частіше від патології страждають чоловіки.

Основні симптоми та ознаки

Небезпека хронічного порушення мозкового кровообігу в тому, що прояви початкової стадії захворювання неспецифічні й часто слабо виражені. Це можуть бути порушення сну, запаморочення, загальна слабкість, перепади настрою, тривожність, неуважність, зниження працездатності, що нерідко списують на стрес або перевтому. 

Але надалі симптоми посилюються і змушують звернутися по медичну допомогу. Патологія здатна спричиняти безсоння, депресивні стани, дратівливість і знервованість, сильні головні болі, порушення координації рухів, розлад мовлення, двоїння в очах, сонливість у денний час, тремор кінцівок. Симптоми часто загострюються після фізичного або емоційного перенапруження, а також після перебування в задушливому приміщенні та за різкої зміни погоди.

Якщо прояви хвороби ігнорувати, хронічна форма церебральної судинної недостатності може перейти в гостру і призвести до інсульту та інших тяжких наслідків.  

Як лікувати порушення мозкового кровообігу

Найчастіше для підтвердження діагнозу призначають ультразвукову доплерографію магістральних судин голови, КТ, МРТ, електроенцефалографію, ангіографію, загальний і біохімічний аналізи крові.

Терапія підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта і супутніх захворювань. У цьому допомагають як медикаменти (ноотропи, антиоксиданти, статини, антигіпертензивні, судинні та метаболічні препарати), так і різні види фізіотерапії, масаж, плавання, лікувальна фізкультура, дієта. 

Але навіть у разі поліпшення самопочуття важливо розуміти, що, одного разу виникнувши, це захворювання не зникає безслідно і потребує постійного спостереження, корекції терапії та профілактики ускладнень.

Самолікування та профілактика

• щодня робіть зарядку для шиї (плавні й обережні повороти, нахили, обертання голови — докладні комплекси вправ можна знайти в інтернеті);
• дотримуйтеся дієти: мінімум смаженого, жирного, копченого, гострого, солоного і солодкого, більше клітковини, зелені, овочів, фруктів, ягід, риби, горіхів;
• робіть самомасаж волосистої частини голови, вух (особливу увагу приділяйте мочкам), шиї та комірцевої зони;
• освойте і регулярно виконуйте дихальну гімнастику, подвійно корисно робити її на свіжому повітрі;
• будьте фізично і розумово активні: робіть зарядку, більше ходіть пішки, бігайте підтюпцем, плавайте, а також розгадуйте кросворди, читайте, вчіть напам’ять вірші;
• нормалізуйте сон і пийте достатньо води.