Забитий та заклеєний: як Одеський художній музей виживає під час війни

Тимчасове зберігання Катерини II (Засновників Одеси)

Наприкінці грудня Одеський художній музей прийняв на тимчасове зберігання п’ять фігур, що становили скульптурну композицію «Засновникам Одеси» Катерининської площі. Монумент, більш відомий як «пам’ятник Катерині II», було демонтовано вночі 29 грудня. Імператрицю, що височіла в центрі скульптурного ансамблю, прибрали останньої. Історичну цінність насправді представляє не вона, а постаті віце-адмірала Йосипа де Рібаса, генерал-губернатора Платона Зубова, головнокомандувача армії Григорія Потьомкіна та інженера-полковника Франца де Волана. Вони є оригіналами, створеними скульптором Борисом Едуардсом у 1890-1900 рр., тому скульптури знаходяться у фондах художнього музею в Одесі.

Як надовго вони там прописалися? Відповіді поки немає, є лише плани, озвучені мером Одеси Геннадієм Трухановим щодо створення «єдиного паркового комплексу імперського та радянського минулого».

Деімперіалізація та демонтаж пам’ятників в Україні

Щодо Катерини, так само як і демонтованої тієї ж ночі в Одесі скульптури російського полководця Олександра Суворова, вони є пам’ятниками-новоділами. Імператрицю відлили у 2007, а одеський Суворов був точною копією роботи Едуардса у місті Ізмаїл на Одещині. В Ізмаїлі генералісимус простояв з 1945 року, на початку грудня 2022-го статую прибрали знову-таки законним способом – рішенням сесії міської ради для тимчасового зберігання.

Одещина не виняток у загальній тенденції деімперіалізації. Розірвання зв’язків із маркерами імперського минулого по всій Україні значно прискорилося через повномасштабну війну, розгорнуту Російською Федерацією у лютому 2022 року.

Вперше з часів Другої світової, коли Одеса більше двох місяців оборонялася, потім знаходилася під окупацією, війну як таку відчув на собі художній музей. Інакше бути не могло, музей обласного підпорядкування є частиною міського ландшафту Одеси, яка є невід’ємною складовою історії міста.

Як евакуювали експонати в лютому 2022

Зараз, як і 80 років тому, в підземному гроті під художнім музеєм Одеси знаходиться укриття. На історичній огорожі – колючий дріт. Щоправда, кажуть історики, евакуація частини музейної колекції наприкінці лютого 2022-го, незважаючи на все, пройшла ефективніше, ніж 1941-го. Тоді деякі полотна просто не встигли вивезти, їх викрали окупанти, тож після перемоги довелося неабияк зусиллями розшукувати та повертати. Під час бойових дій перших місяців Другий світовий снаряд потрапив до однієї зали музею, відновити автентичний розпис її стелі не вдалося.

У 2022 році через кілька днів після повномасштабного вторгнення РФ найцінніше з колекції художнього музею вивезли в безпечне місце. Насамперед йдеться про твори XVIII-XIX століть, частково XX століття з постійної музейної експозиції. Евакуація йшла скоординовано з іншими музейними установами Одеси – музеями Археологічним, Західним та Східним мистецтвом, краєзнавчим. Міністерство культури визначило лише кінцевий пункт призначення культурних цінностей та забезпечило транспортом.

Музей відновив роботу із забитими вікнами

До середини березня Одеський художній музей майже не працював. Потім поступово почав повертатися до поточної діяльності, спочатку сконцентрувавшись на науковій. Відсутність відвідувачів у найпопулярнішому завдяки покійному директору Олександру Ройтбурду музеї Одеси, і, відповідно, неможливість заробляти на екскурсіях стала одним із ключових викликів для закладу у перші місяці масштабної війни. Ще одним став суттєвий відтік персоналу, коли Україною або за її межі виїхало близько 40% співробітників музею.

Перші екскурсії та зірвані плани у 2022 році

У червні в художньому музеї почали проводити екскурсії по евакуації. За «уламками старої експозиції», як назвали самі музейники, частина робіт класичного мистецтва. Скажімо, на стіні залишився, і зараз його можна побачити, масштабний за розміром пейзаж Айвазовського «Купання овець» (загалом у зборах ОХМ близько 30 мальовничих картин художника та кілька графічних – ред.). Як і раніше, стоїть монументальний мармуровий “Христос і грішниця” того ж скульптора Бориса Едуардса.

На 23 липня у художньому музеї була запланована виставка «ДОВИЙНИ». Хотіли показати публіці вступ до колекції з попереднього року. Російський ракетний удар по Одесі плани посунув.

У той день російські військові випустили по порту чотири ракети типу “Калібр”, дві вдалося збити силам ППО. Наймасштабнішими наслідками влучення були безпосередньо в порту поблизу музею.

Також постраждали житлові будинки на бульварі Жванецького, пошкодження отримала й історична будівля художнього музею. Вибуховою хвилею вибило шибки у приміщеннях музейного фонду та експозиційних залах. У це могло призвести до критичного порушення умов зберігання колекцій. Потрібно було терміново щось зробити для порятунку.

Матеріальну допомогу на відновлення тоді музей отримав з фонду «Аліф». Ушкодження вдалося оперативно ліквідувати. Співробітники, які перебували в день обстрілу на території музею, на щастя, не постраждали. Виставка «ДОВИЙНИ» при всьому відкрилася – буквально за тиждень після обстрілу.

Примітно, що удар по Одеському порту високоточними ракетами морського базування росіяни вдалися наступного дня після підписання «зернової угоди» про експорт українського зерна з портів Великої Одеси. через гуманітарний коридор.

З якими труднощами стикається Одеський художній музей під час війни

Музеї далеких від лінії фронту міст – та Одеський художній не виняток – через війну відчувають не лише падіння фінансування, а й неможливість проводити планову реставрацію робіт із музейних колекцій, брати участь у зовнішній виставкової діяльності. У цьому сенсі ОХМ все ж таки дещо вдалося. Наприклад, експонувати деякі роботи з власних колекцій на виставці у Чикаго. Наразі обговорюється проект презентації українського мистецтва із зібрань українських музеїв на виставці у Парижі.

Емблема Блакитного Щита – відмітного знака Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей на більш ніж 50 пам’ятниках архітектури Одеси, у тому числі на будівлі художнього музею з’явилася порівняно нещодавно, у листопаді. Хоча у Львові значна кількість культурних цінностей цей знак уже кілька років. Завдяки підтримці ЮНЕСКО Одеський художній музей упорядкував електронну колекцію свого найціннішого, адже на 24 лютого цифрову фотофіксацію мали лише найголовніші твори, так звані хайлайти.

* * *

Публікацію створено в рамках проекту «Військові злочини в Україні: музеї та нематеріальну культурну спадщину під прицілом», що реалізується ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень» – членом Коаліції «Україна. П’ятий ранок» і здійснюється в рамках проекту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства» (запроваджується ІСАР «Єднання» за фінансової підтримки Європейського Союзу). Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень» та необов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Читайте також: Одеський художній музей: історія та сучасність