За пропозицією самого Дюка чи Як залишитись в Одесі назавжди?

Де можна побачити «реальний» підпис Дюка де Рішельє. Та навіть потримати в руках папери, на яких є той власний підпис? Завітайте до Музею-кав’ярні «Стара Одеса» – самі побачите. А, може, й в руках потримаєте, як це сталося з нами…

Засновник Музею Петро Манелис не квапиться: обережно дістає дорогоцінні папірці – старовинні, дуже старовинні. Замислитися тільки: 1809-й рік!

– Ці документи за підписом Дюка де Рішельє перебували в особистій колекції одесита, який якось придбав їх на нашій Староконці. Тепер вони – експонат нашого Музею, – розповідає Петро і відкриває дорогоцінну теку.

Справжній раритет! Чи «посібник», який відкриває нам цілу історію про те, як можна було в ті часи «назавжди отримати одеську прописку».

Представлені папери – це документи з Одеського магістрату 1809 року. У чому ж справа?

Купець Савелій Зазорін (міщанин з Кременчука) на той час вже дев’ять років жив в Одесі, мав будинок і власну лавку. І вирішив залишитися тут назавжди.

Як свідчать документи, він написав про це клопотання в Одеській міський магістрат («Бажає залишитись назавжди в Одеському третій гільдії купецтві»)…

От, думаєте, написав прохання – і все? Та ні, був представлений для цього і цілий «пакет документів». Це і рекомендації інших одеських купців, і щось на кшталт «характеристики» Савелія Зазоріна («поводить себе чесно, добропорядна людина з похвальною поведінкою…» і т.д.). Також представлено безліч підписів різних купців та різних чиновників Одеського магістрату.

А ще вказується, що він «зобов’язується всі казенні повинності справно платити»… І ще, ще, ще…

Не так вже й просто було отримати ту одеську прописку назавжди, аби (знов-таки назавжди) залишитись в Одеському третій гільдії купецтві.

Але ж є серед паперів і головне – особиста пропозиція під розглянутим клопотанням Одеському магістрату від самого Дюка де Рішельє!..

Тож Рішельє розглядав клопотання пана Зазоріна і «дав добро»: «Згідно з бажанням Зазоріна пропоную Магістрату прийняти его в Одеське 3-й гільдії купецтво».

Власний підпис Дюка… Роздивляємось, вивчаємо, а якщо світлини недостатньо – приходимо до Музею і власними очима роздивляємось раритет. А ще – старовинний портрет Дюка, пам’ятник якому ми з вами не бачили з початку повномасштабного вторгнення рашистів…

Фото авторки