Як вулиця Радгоспна в Одесі стала Симиренка: за що ми любимо цього видатного українця

Не Мічурін

Послала мене якось влітку дружина чергового разу. По яблука на Привоз. Поруч стоїть чоловік, ох і балакучий, рот у нього не закривається: «Це ж не яблука, це так. Я завжди чекаю кінця вересня, коли мої найулюбленіші з’являться – семиринівка. З семи сортів це яблуко виведено самим Мічуріним! На Тамбовщині в Мічурінську він яблука нові винаходив».

Ах ти ж, думаю, тамбовський вовк хай тобі яблука «винаходить»! Пора, здається, нагадати нашим читачам про знамениту українську родину підприємців Симиренків.

Один з цього знаменитого роду – Платон Симиренко окрім іншого серйозно займався садівництвом і вивів сорт яблук «ренет Симиренка». Я теж, до речі, дуже поважаю цей сорт і вважаю, що було б справедливо називати це яблуко …помідором. Все правильно, адже в перекладі з італійської наш помідор це «pomo d oro», тобто золоте яблуко. І сорт, виведений Симиренком, цього дуже навіть заслуговує.

Перший Симиренко та його нащадки

Першим із Симиренків згадується Степан, він був козаком Запорозької Січі, потім – чумаком. Помер наприкінці 18-го століття. Його син Федір був кріпаком. Але! Він із тестем спочатку орендував млини над річкою Вільшанкою на Черкащині, а потім примудрився і свої збудувати. І став одним із перших в Україні цукрозаводчиків.

Федір викупив у господаря і себе, і двох своїх синів – Платона й Василя. А потім… послав їх навчатися до Парижа. От Платон і став відомим помологом, засновником раціонального садівництва не лише в Україні, а й в усій тодішній російській імперії.

Але, як кажуть, не яблуком єдиним. Платон був інженером-технологом, технічним керівником торгового дому Симиренків. Він переконав родичів збудувати в Україні цукровий завод. І 1843 року в експлуатацію було введено перший в імперії паровий пісочно-рафінадний завод. Обладнання – французьке!

Але залізо є залізо, і якось сталася поломка, виробництво завмерло, великі збитки. А Франція то далеко… І тоді Симиренки вирішили збудувати неподалік машинобудівний завод з випуску обладнання і для цукрових заводів, і для інших галузей. Згодом тут же вони збудували перші пароплави, що курсували між Києвом і Кременчуком – «Українець» та «Ярослав Мудрий».

Шестеро дітей і сварка з Тарасом Шевченком

Шестеро дітей було у Платона Федоровича. Відомості як вчений-помолог (це наука про сорти яблук) досяг успіху Лев Платонович. Як про Платона, так і про його сина Лева, можна в найкращому сенсі сказати, що «яблуко від яблуні недалеко падає».

Платон заклав чудові сади, обладнав оранжерею з сотнями найрізноманітніших плодово-ягідних рослин. Там у нього і народився наш загальний улюбленець – ренет Симиренка. Тож база у Лева Платоновича була – будь здоров!

До речі, ось дуже показовий епізод із життя Платона Симиренка, що характеризує його як людину. Рівно за 3 роки до смерті, у січні 1860-го, він спонсорував видання «Кобзаря» чималим на ті часи накладом 6,5 тисячі. Тарас Шевченко був вкрай вдячний Платону Симиренку і широко афішував його меценатство. Але Симиренко категорично не бажав розголосу! І між ними сталася сварка…

Радгосп – це не колгосп

Тепер коротко про те, що таке радгосп. Це «РАДянське ГОСПодарство» – державне сільгосппідприємство в СРСР. На відміну від колгоспів, що були кооперативними об’єднаннями селян, створеними на кошти самих селян, радгосп був держпідприємством.

З’явилися вони 1928 року. В принципі, це був крок до демократії порівняно з такою «тюремною» системою як колгоспи. Чому тюремною? Сільське населення СРСР почало отримувати паспорти тільки з 1974 року, а до цього для переїзду в іншу місцевість колгоспникам потрібна була довідка від колгоспу, що заміняла посвідчення особи. Втім, це вже зовсім окрема тема.

Читайте також: Нові назви вулиць: Академік Липський подарував одеситам йод та мармелад.