Партія Анатолія Шарія заходила в місцеві ради Одещини під гаслами боротьби з корупцією та «контролю влади». Але за лаштунками цей політичний проєкт працював інакше: регіональні активісти вірили, що будують власну команду, тоді як виборчі списки формувалися в інтересах зовсім інших сил. Про те, як партія використовувала своїх членів і чому багато з них відчули себе ошуканими, розповідає колишній голова Кілійського осередку Максим Скибинський у проєкті «Як не стати овочем».
Ключові моменти:
Максим Скибинський — лікар і військовий, який у 2019–2020 роках очолював районний осередок партії Шарія в Кілії.
— Я не був політичним активістом. Я був молодим лікарем, якого обурювало, що з ремонту туалету роблять піар на сотні тисяч гривень. Ми реально думали, що контролюємо владу, — розповідає він.
Робота осередку зводилася до аналізу тендерів, запитів у міськраду та публічної критики сумнівних витрат.
Переломним моментом стала поява партійної газети з картою України без Криму.
— Я відмовився її роздавати. Нам прислали близько десяти тисяч примірників — вони так і залишилися лежати в тій службовій квартирі, — говорить Максим Скибинський.
Пояснення про «помилку редакції» активістів уже не переконували.
За словами Скибинського, насильство використовувалося як інструмент політичної технології.
— Зараз я переконаний, що деякі побиття були організовані самою верхівкою. Це робилося для картинки й тиску на владу, — каже він.
Після інцидентів партійців централізовано вивозили на акції протесту.
Найбільше розчарування активісти відчули напередодні місцевих виборів 2020 року.
— Ми проробили величезну роботу, а по факту привели у владу людей з ОПЗЖ. Саме тоді стало зрозуміло, що далі так бути не може, — підсумовує пан Максим.
Після голосування депутати, які відмовилися виконувати вказівки керівництва, зіткнулися з погрозами.
— Їм прямо писали: або здаєш мандат, або буде гірше. Це була системна історія тиску, — пояснює він.
Скибинський вважає, що історія партії Шарія стала показовим прикладом небезпеки «інтернет-проєктів» у політиці.
— Це був перший масовий негативний досвід інтернет-партії в Україні. І добре, що він став уроком, — підсумовує Максим Скибинський.
На місцевих виборах 2020 року партія Шарія отримала шість мандатів в Одеській міській раді. Це був один із найпомітніших результатів політичного проєкту блогера на півдні України.
Однак уже в перші місяці після виборів стало зрозуміло, що фракція не є цілісною. Частина депутатів відмовилася виконувати вказівки партійного керівництва та голосувати в унісон із проросійськими силами. Усередині фракції почався конфлікт.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії партія Шарія була заборонена, а її одеська фракція фактично припинила існування. Частина колишніх депутатів дистанціювалася від бренду партії, інші зникли з публічного політичного поля та склали мандати. Політичний проєкт, який заходив у міськраду під гаслами «контролю влади», завершився розколом і втечею ключових фігур.
Раніше ми публікували розслідування про те тек, як в Одесі здають замлю у центрі міста за безцінь: Оренда комунальної землі «по-одеськи», або чому земля в центрі міста здешевшала втричі.
Читайте також: Як знищили «Червоні Зорі»: місце вічного спокою іменитих одеситів перетворили на сміттєзвалище, щоб забудувати елітками
Кордон Одеської області став однією з цілей російських атак: під удари потрапляють пункти пропуску та… Read More
Одесити 18 вересня десятки разів були змушені реагувати на сигнали повітряної небезпеки. За добу сирени… Read More
27 вересня Кодима відзначає 272 роки від офіційної дати заснування. Журналістка «Одеського життя» Любов Кузьменко… Read More
Скільки сьогодні коштують овочі, фрукти, м’ясо, риба, яйця, сир та бринза на одеському Привозі —… Read More
В Одесі третій рік поспіль щосуботи проходять мирні акції руху «Гроші на ЗСУ!». Учасники наполягають,… Read More
В Одесі суд виніс вирок військовослужбовцю одного з районних ТЦК та СП у справі про… Read More