На півдні Одещини національності переплелися так міцно, що майже в кожній родині можна знайти українські, молдавські, румунські, гагаузькі чи узбецькі корені. До Дня Незалежності України ми запитали їх про ставлення до української вишиванки.
Виявилося, що попри різне коріння, це вбрання стало для всіх символом єдності та гордості, який вдягають у будні й на свята.
Коли мешканців півдня Одещини запитуєш про національну приналежність, то у більшості випадків люди починають згинати пальці та кажуть приблизно таке: «Моя матуся народилась у сім’ї українця і молдаванки. А у венах тата тече кров гагаузів, албанців, росіян, ще й ромської трохи. Тож хто я за національністю?..» Ми поцікавились: як люди-інтернаціонали ставляться до українських вишиванок – чи є вони в їхньому гардеробі, чи вдягають?
Галина Маратаєва, мешканка міста Рені:
– В мене мати – українка з Кілії, а тато – узбек. Тому в моєму гардеробі є й українські вишиванки, і узбецький національний одяг. Але коли останній вдягаю, інколи трапляються незручності. Чи то узбек до мене підійде і звернеться узбецькою – а я відповісти не можу, тому що, на жаль, не знаю цю мову. Чи просто просять: «А можна з вами сфотографуватись?» – ніби я їм верблюд в Єгипті. Тому я частіше вдягаю вишиванки – тут питань не виникає. Одну з них я вишила власноруч, мені здається, що у візерунці є узбецьки мотиви. Ще одну вишиванку зробила для своєї доньки. А ще люблю чільця – яскраві головні вбрання до вишиванок: зробила для себе і ще чимало для подруг.
Надія Буценко, мешканка міста Рені:
– Моя мати народилась на півночі Молдови, але я не можу сказати, що вона «чиста» молдаванка – там теж було намішано. Мій батько був за паспортом українець, але він народився у Румунії. На територію сучасної України він потрапив у 1940 році, і вперше у житті почув українську у 1944 році, коли край звільнили від німецької окупації. Але як не складається історія сім’ї, зараз всі ми – українці.
Жінка розповідає, що в її гардеробі чотири вишиванки, ще й три вишитих сукні. В них різні історії.
– Колись давно одну сукню мені вишила матуся. Вона з легкої тканини, прикрашена візерунками. Але коли я її вдягала, мене інколи запитували: «Ви що, артистка?». Я навіть обурювалася: чого це національне вбрання вважається лише для сцени?
Зараз, за її словами, вже вишиванки люди одягають без приводів, просто на роботу, у подорожі – вони стали частинкою нашого життя.
Ще одну вишиванку їй подарувала кузина з Румунії – бежевими нитками по бежевому, витончена робота.
– Щодо візерунка, – каже Надія, – то він якийсь бессарабський.
По-іншому виглядає робота майстрині з Івано-Франківської області, де в жінки є добрі друзі:
– Я зробила замовлення жінці, що працює вчителькою музики, але вона спадкова майстриня – бабуся вишивала, матуся вишивала. У сучасної майстрині сім японських машинок – вишиванки мають великий попит! Я замовила чорну сорочку з вишивкою – для особливо урочистих подій. Але майстриня прислала мені не чорну, а темно-синю, вишиту золотими нитками – вона дуже яскрава, справді святкова!
Читайте також:
В Одесі рятувальникам довелося виручати незвичайного «верхолаза». Кіт заліз на тополю вище п’ятиповерхового будинку і… Read More
Конструкція вивіски повинна читатись з потрібної відстані та зберігати акуратний вигляд у щоденній експлуатації. Read More
В Одесі відкрилася виставка «Ниточка життя», де поруч зі старовинними вишитими картинами XIX–XX століть представлені… Read More
За інформацією синоптиків Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у неділю, 23 серпня 2026 року,… Read More
Пилип Коновал народився на Поділлі, емігрував до Канади та став солдатом британської армії. Читач дізнається,… Read More
В Одесі готуються до Вишиванкового фестивалю, який пройде 22-24 серпня. Цього року організатори окремо нагадали… Read More
